910/12951/17 Про звільнення майна з-під арешту - 20.06.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М.

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018

та рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2017

у справі № 910/12951/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська металургійна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Родовід банк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про звільнення майна з-під арешту,-

У серпні 2017 року ТОВ "Українська металургійна компанія" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "Родовід Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту, а саме, нежитлового приміщення, група нежитлових приміщень НОМЕР_2 (16-17 поверх) (в літ. Н) за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 214,4 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.07.2017 йому стало відомо про накладення арешту на вказане майно згідно постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 27.01.2012 в межах виконавчого провадження № 27329980. Як вказує позивач, такий арешт було накладено Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України неправомірно, оскільки майно, на яке накладено арешт, є власністю ТОВ "Українська металургійна компанія".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 у справі №910/12951/17 замінено Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві як помилково залучену третю особу до участі у справі на належну - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 (суддя Плотницька Н.Б.) у справі №910/12951/17 позов задоволено повністю. Звільнено з-під арешту майно, що належить на праві приватної власності ТОВ "Українська металургійна компанія", накладеного постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №27329980 від 27.01.2012, а саме, нежитлове приміщення, група нежитлових приміщень НОМЕР_2 (16-17 поверх) (в літ.Н) загальною площею 214,4 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_1.

Зазначене рішення мотивовано тим, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно на підставі договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 27.12.2012, укладеного між ПАТ "Родовід Банк" та ТОВ "Українська металургійна компанія", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрієвською С.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 757, а його арешт обмежує позивача у праві володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 (колегія суддів: Мальченко А.О. - головуючий, Жук Г.А., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 у справі №910/12951/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами..

Зокрема, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2017 у справі № 910/12951/17 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник наголошує на тому, що нормами чинного законодавства (ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження") нерозривно пов'язано звернення особи до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. На думку заявника касаційної скарги, окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття арешту не передбачений законом, оскільки законом встановлений певний порядок зняття арешту з майна особи, яка вважає себе власником майна.

При цьому, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій зазначені доводи під час розгляду справи враховані не були, оцінки вказаним обставинам не надано.

Водночас, ПАТ "Родовід Банк" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018, якою залишено без змін рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2017 у справі №910/12951/17, та зазначає, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України помилково та неправомірно накладено арешт на майно позивача, проте, останній не звернувся до органу державної виконавчої служби з метою оскарження постанови №27329980 від 27.01.2012 про накладення арешту.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що ТОВ "Українська металургійна компанія" не скористалося своїм правом щодо заміни кредитора у зобов'язанні в межах виконавчого провадження шляхом звернення до суду та/або державної виконавчої служби з відповідними заявами, а тому ПАТ "Родовід Банк" фактично залишилося стороною у виконавчому провадженні в якості стягувача.

Відзиви на касаційні скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.02.2011 у справі № 22-ц-1787/11 стягнуто з ОСОБА_9 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № 77.2/СК-253.07.2 від 11.07.2007 в сумі 45 390 361,97 грн та судові витрати по справі у розмірі 2 790,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 08.06.2011 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 27329980 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2047/10, виданого 27.05.2011 Обухівським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_9 на користь ПАТ "Родовід Банк" заборгованості за кредитним договором в сумі 45 390 361,97 грн. та судові витрати по справі у розмірі 2 790,00 грн.

27.01.2012 при примусовому виконанні вказаного виконавчого листа постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було накладено арешт, зокрема, на групу нежитлових приміщень №23 площею 214,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вказаної постанови державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві 11.02.2014 було внесено відомості про обтяження до Державного реєстру речових прав на вказане нерухоме майно.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Аналогічні положення викладено у ст. 20 ГК України, відповідно до якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтями 319, 321 ЦК власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

27.04.2007 між ОСОБА_9 (іпотекодавець) та ПАТ "Родовід Банк" (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М., та зареєстрований в реєстрі за № 829 (далі - договір іпотеки), відповідно до якого іпотекодавець виступив майновим поручителем позичальника за кредитним договором № 15.3/СК-172.07.2 від 27.04.2007 - ОСОБА_11 та для забезпечення виконання в повному обсязі позичальника перед іпотекодержателем за кредитним договором та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором, далі - "основне зобов'язання", та цим договором, передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, а саме, групу нежилих приміщень НОМЕР_2 (16-17 поверх), які зазначені на плані під літерою "Н", загальною площею 214,40 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (предмет іпотеки).

У подальшому сторонами було внесено зміни до договору іпотеки шляхом укладення відповідних договорів.

27.12.2012 між ПАТ "Родовід Банк" (первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Українська металургійна компанія" (новий іпотекодержатель) було укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрієвською С.В., та зареєстровано в реєстрі за номером 757 (далі - договір відступлення за договором іпотеки), відповідно до умов якого первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю, а новий іпотекодержатель приймає права за договором іпотеки б/н від 27.04.2007, укладеним між ОСОБА_9 (іпотекодавець) та ПАТ "Родовід Банк" в забезпечення виконання ОСОБА_11 зобов'язань за кредитним договором № 15.3/СК-172.07.2 від 27.04.2007, укладеним з ПАТ "Родовід Банк" з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору № 1 від 03.05.2007, № 2 від 09.07.2009, № 3 від 09.07.2009.

Надавши оцінку названим правочинам, місцевим судом, з яким погодився апеляційний суд, встановлено, що ТОВ "Українська металургійна компанія" правомірно набуло право власності на об'єкт нерухомості, а саме, на нежитлове приміщення, група нежитлових приміщень НОМЕР_2 (16-17 поверх) (в літ. Н), загальною площею 214,4 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що випливає із договору іпотеки від 27.04.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренко В.М., та зареєстрованого в реєстрі за номером 829, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього та договору відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 27.12.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Андрієвською С.В., та зареєстровано в реєстрі за номером 757.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаних правочинів 14.01.2013 Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві була проведена державна реєстрація права власності ТОВ "Українська металургійна компанія" на нежитлове приміщення (група нежилих приміщень) НОМЕР_2 (16-17 поверх) (в літ. Н), загальна площа 214,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_1), що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 92121 від 22.01.2013.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до ч.2 ст. 3 цього Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, державна реєстрація обтяження відносно групи нежилих приміщень №23, (16- 17 поверх) (в літ. Н), площею 214,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна була проведена лише 11.02.2014, тобто після набуття позивачем права власності на це майно 14.01.2013.

Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на дату винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Судами встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27.01.2012, згідно з якою накладено арешт на спірне майно, що на думку державного виконавця належало на праві власності боржнику - ОСОБА_9

Водночас, як було з'ясовано судами у справі, що розглядається, вказане нерухоме майно належить на праві власності ТОВ "Українська металургійна компанія", а тому арешт, накладений на підставі вказаної постанови, обмежує позивача у правах володіння, користування та розпорядження своєю власністю.

Надавши оцінку наведеним вище обставинам, наявним у справі доказам в їх сукупності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що державним виконавцем було помилково винесено постанову про арешт спірного майна - нежитлового приміщення, група нежитлових приміщень НОМЕР_2 (16- 17 поверх) (в літ. Н) загальною площею 214,4 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_1, та помилково визначено його дійсного власника.

Посилання ПАТ "Родовід Банк" на те, що позивач не скористався правом звернення до суду з відповідною заявою про заміну сторони виконавчого провадження відхиляється колегією суддів як безпідставні, оскільки були предметом дослідження в апеляційному суді та обґрунтовано спростовані як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, про що свідчать ухвали Обухівського районного суду від 28.01.2013 та Апеляційного суду Київської області від 25.03.2013 у справі №6-22/13 (а.с. 135-137).

Аргументи касаційної скарги ПАТ "Родовід Банк" про те, що позивач повинен був звернутися до органу державної виконавчої служби з метою оскарження постанови №27329980 від 27.01.2012 про накладення арешту, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на дату винесення постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження) рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи, що ТОВ "Українська металургійна компанія" не є учасником виконавчого провадження № 27329980 в розумінні ст. 7 Закону України "Про виконавче провадження", позивач не мав підстав для звернення зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби щодо неправомірності винесення постанови про арешт майна у вказаному виконавчому провадженні.

Водночас, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" (в зазначеній вище редакції) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Таким чином, надавши правову кваліфікацію поданим сторонами доказам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем було правильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав.

Відтак, виходячи з аналізу наведених норм, враховуючи встановлені судами обставини та з огляду на визначені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується с висновком судів першої та апеляційної інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог у даній справі.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у даній справі.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) від 23.07.2009 Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише з підстав порушення правил юрисдикції та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ПАТ "Родовід Банк" у касаційних скаргах доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила істотної судової помилки, фундаментальних порушень при розгляді місцевим та апеляційним судом питання щодо наявності підстав для звільнення з-під арешту майна, що належить на праві приватної власності ТОВ "Українська металургійна компанія", накладеного постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 27.01.2012.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 та рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2017 у справі № 910/12951/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Родовід Банк" Шевченка А.М. залишити без задоволення.