914/1905/15 Про визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників товариства, визнання недійсними рішень зборів учасників товариства - 19.06.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1905/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Матущак О.І., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.)

від 20.12.2017

за заявою ОСОБА_4

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015

у справі №914/1905/15

за позовом ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7

про визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників товариства, визнання недійсними рішень зборів учасників товариства,

за участю представників учасників справи:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи 1 на стороні відповідача - не з'явився;

від третьої особи 2 на стороні відповідача - не з'явився;

від третьої особи 3 на стороні відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" (далі - ТОВ "Ресторан "Беркут"), треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про:

- визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008;

- визнання недійсними рішення зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008 та від 03.02.2015.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.15 у справі №914/1905/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2015 у справі №914/1905/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008; визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008, оформленого протоколом б/н від 28.08.2008; визнано недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 03.02.2015, оформленого протоколом №2.

ТОВ "Ресторан "Беркут" подано заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі №914/1905/15 за нововиявленими обставинами.

Зазначену заяву обґрунтовано тим, що:

- розгляд позовної заяви стосовно заяви ОСОБА_5 про його вихід зі складу засновників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008 не підсудна господарським судам;

- рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/397/17 від 11.05.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2017, встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2006 у справі 2-6051/06 право власності на частку в розмірі 95, 694 % у статутному фонді ТОВ "Ресторан "Беркут" визнано за ОСОБА_5 При цьому, з моменту набуття ОСОБА_5 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Ресторан "Беркут" він не здійснював вступ у товариство, оскільки загальними зборами учасників товариства не приймалось рішення із вказаного питання;

- на момент розгляду справи №914/1905/15 ОСОБА_5 відступив своє право на частку у ТОВ "Ресторан "Беркут" третій особі ОСОБА_4, а відтак, дії ОСОБА_5, щодо виходу його з ТОВ "Ресторан Беркут", які мали місце у 2008, були ним в подальшому схвалені шляхом підписання 24.10.2011 угоди про відступлення права вимоги та угоди про припинення зобов'язань, що випливають з рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2006 у справі №2-6051/06;

- на загальних зборах ТОВ "Ресторан Беркут" у вересні 2016 прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу та включення до товариства нового учасника ОСОБА_9, в результаті чого, розміри часток становлять: 18,83 % - ОСОБА_4, 79. 84 % - ОСОБА_9, 1, 33 % - ОСОБА_7;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2017 у справі №914/505/17 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ресторан Беркут" від 10.06.2003, оформлене протоколом №4, яким було включено ОСОБА_5 в учасники товариства;

- заявник вважає зазначені обставини нововиявленими обставинами в розумінні ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), так як вони є істотними для справи та існували на час розгляду даної справи Львівським апеляційним господарським судом.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду 20.12.2017 у справі №914/1905/15 заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 залишено без задоволення, а зазначену постанову без змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини:

- між учасником ТОВ "Ресторан "Беркут" ОСОБА_6 та ОСОБА_510.06.2003 укладено договір купівлі-продажу належної ОСОБА_6 на праві приватної власності частки у статутному фонді ТОВ "Ресторан "Беркут" у розмірі 717 709,00 грн, що складає 95,694 %;

- згідно умов вказаного договору ОСОБА_5 зобов'язався протягом року з дати укладення договору сплатити ОСОБА_6 як продавцю 1 500 000, 00 грн за придбану ним частку у статутному фонді ТОВ "Ресторан "Беркут";

- відповідно до оформленого протоколу зборів засновників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 10.06.2003 до числа учасників товариства був включений ОСОБА_5 на тій підставі, що ОСОБА_6 уступив ОСОБА_5 свою частку у розмірі 95,694 % на суму 717709,00 грн., а також вирішене питання про перерозподіл часток у статутному фонді товариства;

- рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2006 у справі №2-6051/06 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_10 та ТОВ "Ресторан "Беркут" про розірвання договору купівлі - продажу пайової частки в ТОВ "Ресторан "Беркут" від 10.06.2003. Разом з тим, зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6, за участю третьої особи ТОВ "Ресторан "Беркут" про визнання права власності на частку у статутному фонді товариства задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на частку в розмірі 95,694% у статутному фонді ТОВ "Ресторан "Беркут";

- рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.09.2013 у справі №1915/19133/2012 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про зобов'язання виконати умови договору купівлі - продажу пайової частки в ТОВ "Ресторан "Беркут" від 10.06.2003. Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про розірвання договору;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 констатовано факт, що матеріалами справи та наведеними вище судовими рішеннями підтверджується, що ОСОБА_5 з 10.06.2003 є власником частки у статутному капіталі ТОВ "Ресторан "Беркут" у розмірі 95,694%;

- ОСОБА_10 не був належно повідомлений як власник частки в розмірі 95,694 % в статутному капіталі ТОВ "Ресторан "Беркут" про загальні збори учасників від 03.02.2015, на яких прийнято рішення про звільнення з посади директора ТОВ "Ресторан "Беркут" ОСОБА_6 та призначено директором ОСОБА_11

- позивач стверджував, що йому нещодавно стало відомо, що існує рішення зборів учасників від 28.08.2008 та подана від його імені заява про вихід з товариства. Заява про вихід ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" була зроблена від імені позивача ОСОБА_6 28.08.2008 на підставі довіреності, посвідченої Мороз К.В., приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу 16.02.2006 за реєстровим номером 1225. Проте, згідно довіреності від 16.02.2006 ОСОБА_6 не мав повноважень на відчуження будь-якого майна ОСОБА_5, в тому числі належної йому частки статутного капіталу. Про проведення зборів учасників 28.08.2008 ОСОБА_5 не було відомо. На думку позивача, є усі підстави вважати, що такі збори не проводились, а протокол зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008 є сфальсифікованим. Це вбачається з самого тексту протоколу, в якому є посилання на документи, які були прийняті пізніше 28.08.2008, зокрема, постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі №24/279 від 29.10.2008 та постанова Вищого господарського суду України у справі №24/279 від 29.04.2009;

- зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_5 з позовом до ТОВ "Ресторан "Беркут" про визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників товариства, визнання недійсними рішень зборів учасників товариства.

- постанова від 09.12.2015, якою скасовано рішення суду першої інстанції у даній справі, мотивована тим, що довіреність, яка міститься в матеріалах справи та видана ОСОБА_5 не уповноважувала ОСОБА_6 на подання заяви про вихід з товариства та відчуження належної йому частки в статутному капіталі товариства, також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наступне схвалення такої заяви як правочину. Встановивши факт недійсності заяви від 28.08.2008 про вихід ОСОБА_5 та передачі його частки у розмірі 95,694 %, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимоги позивача стосовно визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" 28.08.2008, оскільки вказаним рішенням безпосередньо порушено права ОСОБА_5, як учасника товариства та власника частки в статутному капіталі в розмірі 95, 694 %, які відбулися з порушенням ст.ст.43,60 ЗУ "Про господарські товариства" без повідомлення учасника ОСОБА_5 за відсутності кворуму.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 суд апеляційної інстанції виходив з того, що заявником не наведено жодних нововиявлених обставин, які могли б слугувати підставою для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у даній справі, та її прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду 20.12.2017 у справі №914/1905/15, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на зазначене судове рішення, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судом апеляційної інстанції при винесенні постанови порушено вимоги матеріального права, а саме ст.ст. 3, 15, 16, 100, 147, 236, 363 ЦК України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 ГК України та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 20, 320 ГПК України, ч.6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій та статус суддів";

- судом апеляційної інстанції не враховано, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2017 у справі №914/505/17 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", оформленого протоколом №4 від 10.06.2003, ця обставина є істотною для справи;

- внаслідок встановлення факту відсутності у ОСОБА_5 корпоративних прав, дійсний спір не підвідомчий господарським судам, тому провадження у справі підлягає припиненню;

- відповідно до ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами, суд постановляє ухвалу, проте судом апеляційної інстанції прийнято постанову, що є підставою для її скасування;

- судом апеляційної інстанції не спростовано фактичних обставин, викладених у рішенні Господарського суду Львівської від 11.05.2017 у справі №914/397/17;

- не надано належної оцінки постановам Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017, якими відмовлено у зобов'язанні вчинити дії щодо виключення із числа ТОВ "Ресторан "Беркут" ОСОБА_4 та включення ОСОБА_5 учасником товариства.

Ухвалою Верховного Суду від 26.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі №914/1905/15 та призначено до розгляду касаційну скаргу. Надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Ресторан Беркут" та ОСОБА_7 просять задовольнити касаційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2018 у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О., її замінено на суддю Стратієнко Л.В.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно частини 4 до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Відповідно до ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Предметом розгляду у даній справі є визнання недійсною заяви ОСОБА_5 про вихід зі складу учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008; визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 28.08.2008, оформленого протоколом б/н від 28.08.2008; визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 03.02.2015, оформленого протоколом №2.

При прийнятті постанови від 09.12.2015, якою задоволено позовні вимоги ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що згідно оформленого протоколу зборів засновників ТОВ "Ресторан "Беркут" від 10.06.2003 до числа учасників товариства був включений ОСОБА_5, а також вирішене питання про перерозподіл часток у статутному фонді товариства.

ОСОБА_4 при зверненні з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 вважає нововиявленою обставиною та підставою для перегляду постанови той факт, що рішенням Господарського суду Львівської області від 06.07.2017 у справі №914/505/17 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ресторан Беркут" від 10.06.2003, оформлене протоколом №4, яким було включено ОСОБА_5 в учасники товариства.

Разом з тим судом апеляційної інстанції, з урахуванням вимог ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, не надано належної оцінки підставі, на яку посилається скаржник, як істотній для справи обставині, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017

Підпунктом 9 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції зазначеного Закону №2147-VIII передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 прийнято до розгляду ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 та розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , в редакції після 15.12.2017.

Відповідно до ч.4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, в редакції після 15.12.2017, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції залишивши без задоволення заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі №914/1904/15 виніс постанову, що є порушенням вимог ч.4 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду господарському суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2017 у справі №914/1905/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л.Стратієнко