812/204/18 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи з посади в Державній екологічній інспекції області, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 22.10.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 (суддя Свергун І.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 (колегія суддів у складі: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Луганській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ від 22.12.2017 № 53-о в частині його звільнення з роботи у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом, поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.12.2017.

Позов мотивовано тим, що 02.04.2013 позивача було призначено на посаду головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області за результатами конкурсу з випробувальним терміном із збереженням десятого рангу державного службовця. 06.07.2015 у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису переведений на посаду головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області із збереженням десятого рангу державного службовця. 01.05.2016 відповідно до статті 39 Закону України "Про державну службу" присвоєно дев`ятий ранг державного службовця в межах категорії посад "В".

24.11.2017 позивач подав до Марківського ОРВК заяву про те, що він бажає проходити військову службу за контрактом. Цього ж дня Марківським ОРВК було відправлено повідомлення від 24.11.2017 № 154 до Державної екологічної інспекції у Луганській області щодо заяви позивача.

27.11.2017 позивач відбув до м. Сєвєродонецька в обласний військовий комісаріат для подальшої відправки у навчальний центр в смт. Десна. Цього ж дня позивач особисто надав Державній екологічній інспекції повідомлення про те, що його направлено до навчального центру для остаточного вивчення та укладення контракту до 169 НЦ смт. Десна Чернігівської області. Після отримання повідомлення керівництво Державної екологічної інспекції намагалося змусити позивача написати заяву про звільнення за власним бажанням, на що він відмовив.

27.11.2017 з м. Сєвєродонецька позивача було направлено до смт. Десна, куди він прибув 28.11.2017 та уклав контракт з Міністерством оборони України у військовій частині А1048. 30.11.2017 позивачу в телефонному режимі стало відомо про повідомлення від Державної екологічної інспекції у Луганській області про те, що оскільки особливого періоду в країні немає, інспекція не має права зберігати за ним місце роботи, посаду та середній заробіток. 08.12.2017 на адресу позивача надійшов лист від профспілкової організації Державної екологічної інспекції у Луганській області про те, що позивач повинен з`явитися на засідання профспілкового комітету 15.12.2017 об 11-00 год. 25.12.2017 на адресу позивача надійшов лист від Державної екологічної інспекції у Луганській області, в якому був наказ від 22.12.2017 № 53-о про його звільнення, а також розрахунок за невикористані відпустки за 2015, 2016, 2017 роки. Вказаним наказом позивача звільнено з роботи з 22.12.2017 як такого, що вступив на військову службу. Позивач не погоджується зі своїм звільненням, вважає, що в країні триває особливий період та закінченням заходів мобілізації його не було припинено.

Крім того, на час укладення контракту набрало чинності рішення Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету та територіальної цілісності України", введене в дію Указом Президента України від 02.03.2014 № 189/2014 (189/2014) , яким констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи. На думку позивача, відповідач не мав підстав для припинення з ним трудового договору за пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 15.03.2018 у задоволенні позу відмовив повністю.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 20.06.2018 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що дія особливого періоду обмежується строками, встановленими для проведення мобілізації, або часом, протягом якого діє воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Тобто, в умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Оскільки на час подання позивачем заяви від 24.11.2017 про проходження військової служби за контрактом та на час його вступу на військову службу за контрактом у країні особливий період не діяв, на нього розповсюджувалась дія Закону України "Про державну службу", то відповідачем правомірно у межах наданих йому повноважень було видано наказ від 22.12.2017 № 53-о про його звільнення з 22.12.2017 з посади головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, як такого, що вступив на військову службу, відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України. Також, суди зазначили, що станом на час вступу позивача на військову службу за контрактом Президентом України не підписано указу про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що саме з 28.11.2017, коли він був прийнятий на військову службу за контрактом, закон гарантує збереження місця роботи, посади і середнього заробітку на підприємстві, в якому він працював на час вступу на військову службу, до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Вважає неприйнятними доводи судів попередніх інстанцій про те, що особливий період на час його звільнення в країні не діяв.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає про її необґрунтованість та просить залишити її без задоволення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), Білоус О.В., Желтобрюх І.Л. від 16.07.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2018 у справі № 812/204/18.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 720/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 812/204/18, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж.М., судді Жук А.В., Мартинюк Н.М. для розгляду судової справи № 812/204/18.

Ухвалою від 17.10.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач з 02.04.2013 працював у Державній екологічній інспекції у Луганській області з 02.04.2013 на посаді головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області, з 06.07.2015 - на посаді головного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Луганської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області.

24.11.2017 він звернувся до військового комісара Марківського ОРВК із заявою про оформлення особової справи у зв`язку з бажанням проходити військову службу за контрактом у 169 НЦ смт. Десна Чернігівської області.

Наказом військового комісара Марківського ОРВК (по стройовій частині) від 24.11.2017 № 154, відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) солдата ОСОБА_1, який бажає проходити військову службу за контрактом, 27.11.2017 направлено для остаточного вивчення та укладення контракту до 169 НЦ смт. Десна Чернігівської області.

28.11.2017 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини А1048 та ОСОБА_1 укладено Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу (далі - Контракт), за умовами якого, зокрема, громадянин ОСОБА_1 добровільно бере на себе зобов`язання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку Контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим Контрактом. Контракт є строковим, його укладено на три роки.

Наказом командира 354 навчального механізованого полку 169 навчального центру Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.11.2017 № 111-рс позивача прийнято на військову службу за контрактом на три роки з 28.11.2017 по 27.11.2020, присвоєно первинне військове звання "солдат" та призначено на посаду курсанта навчального механізованого взводу навчальної механізованої роти.

Наказом командира військової частини А1048 (по стройовій частині) від 28.11.2017 № 284 ОСОБА_1 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

Листом від 28.11.2017 № 600/01-03-18 Державна екологічна інспекція у Луганській області повідомила позивача про те, що оскільки на цей час особливого періоду в країні немає, особи, які виявили бажання вступити на військову службу за контрактом, звільняються з роботи відповідно до пункту 3 статті 36 КЗпП України, а тому Інспекція не має законних підстав зберігати за позивачем місце роботи, посаду та середній заробіток. Також було повідомлено, що 01.12.2017 позивач має бути на своєму робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки згідно з його посадовою інструкцією.

Повідомленням від 07.12.2017 № 5 профспілковий комітет первинної профспілкової організації Державної екологічної інспекції в Луганській області запросив позивача на засідання профспілкового комітету 15.12.2017 щодо звільнення з посади за пунктом 3 статті 36 КЗпП України.

Наказом Державної екологічної інспекції у Луганській області від 22.12.2017 № 53-о ОСОБА_1 звільнено з 22.12.2017 за пунктом 3 статті 36 КЗпП України як такого, що вступив на військову службу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 3 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

За змістом статті 119 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) і "Про альтернативну (невійськову) службу" (1975-12) , "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (3543-12) , надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) .

Відповідно до частин першої та другої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про оборону України" (1932-12) , Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (3543-12) , Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу" (2232-12) , Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , Указами Президента України та іншими підзаконними актами, які застосовуються в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Абзацом 11 статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Положеннями статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною першою та другою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Приписами частини першої статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.

Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби (частина друга статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом (частина четверта статті 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Відповідно до частини другої статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту".

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, часткову мобілізацію в Україні оголошено та проведено у декілька етапів, зокрема, Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 17.03.2014 № 303/2014 (303/2014) , починаючи з 18.02.2014 по 02.05.2014; Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 06.05.2014 № 454/2014 (454/2014) , починаючи з 07.05.2014 по 20.06.2014; Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 21.07.2014 № 607/2014 (607/2014) , починаючи з 24.07.2014 по 06.09.2014, Указом Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14.01.2015 № 15/2015 (15/2015) , починаючи з 20.01.2015 у три черги протягом 210 діб по 17.08.2015.

Верховний Суд наголошує, що з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17.03.2014) відповідно до положень Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (3543-12) законодавець пов`язує настання особливого періоду. При цьому, сама мобілізація не вичерпує завдань особливого періоду, а лише розпочинає його дію. Закінчення періоду мобілізації, у свою чергу, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду та в проміжках між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Разом з тим, укази Президента України, які суди попередніх інстанцій вважають указами щодо визначення тривалості особливого періоду, мали іншу мету - звільнення у запас військовослужбовців за призовом під час попередніх хвиль мобілізації. Тобто, вказані укази не стосуються осіб, що проходять службу за контрактом та не можуть розглядатися як такі, що завершують дію особливого періоду.

Верховний суд зазначає, що станом на 28.11.2017 в країні діяв особливий період, а його закінчення буде оголошене окремим Указом Президента України, після якого і буде проводитись звільнення військовослужбовців з військової служби за контрактом.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України" від 01.03.2014, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02.03.2014 (189/2014) , констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України після 02.03.2014, строком на три роки.

Як випливає зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій вказаного не врахували.

Відповідно до положень пунктів 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (100-95-п) нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частинами першою та третьою статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам КАС України (2747-15) щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.