908/1338/17 Про зобов'язання укласти договір оренди нерухомого майна на новий строк - 18.06.2018 Прийняття

1. До господарського суду звернувся Фізична особа-підприємець Швець Віталій Степанович із позовом до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунального підприємства "Наше місто" про зобов'язання укласти договір оренди на новий строк.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

3. Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 908/1338/17 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Швеця Віталія Степановича залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 у справі № 908/1338/17 - залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 05.12.2017 фізична особа-підприємець Швець Віталій Степанович звернувся до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд із касаційною скаргою від 05.12.2017 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 у справі № 908/1338/17, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. 26.12.2017, на підставі пункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 908/1338/17 Господарського суду Запорізької області разом з вказаною касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Швеця Віталія Степановича направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/1338/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.03.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 908/1338/17 за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Швеця Віталія Степановича від 05.12.2017 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017; розгляд скарги призначено на 07.06.2018 об 11:00 год.

9. Разом з тим, розгляд касаційної скарги призначений на 07.06.2018 об 11:00 год. не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці без збереження заробітної плати в період з 07.06.2018 по 08.06.2018.

10. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 призначено розгляд касаційної скарги фізичної особи-підприємця Швеця Віталія Степановича від 05.12.2017 на 18.06.2018 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, позивачем подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин приписи частини 2 статті 17 та статтю 26 Закону України про оренду державного та комунального майна.

12.2 повідомлення щодо припинення Договору Позивач не отримував.

12.3 Позивач досі продовжує користуватись спірним приміщенням, а Відповідач-1 - приймати орендну плату.

13. Також позивачем подано до Верховного Суду відповіді на відзив відповідача 1 на касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Відповідачем 1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

18.1 12.06.2002 між Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7" (орендодавець) та Позивачем (орендар) був укладений договір № 209/7 оренди нежитлового приміщення (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого КП "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7" на підставі рішення міськвиконкому від 27.05.2002 № 154/1 передало, а Позивач прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 645,42 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 5.

18.2 Відповідно до пункту 1.2. Договору, приміщення використовується орендарем на правах оренди для розміщення підприємства громадського харчування з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених договором оренди.

18.3 Пунктом 10.1 Договору встановлено, що він діє з 01.06.2002 до 01.06.2007 строком на п'ять років.

18.4 Згідно пункту 10.7 Договору, в разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

18.5 Додатковою угодою від 28.12.2006 до Договору розмір площі орендованого приміщення було змінено на 728,22 кв.м, інші умови Договору залишились незмінними.

18.6 Додатковою угодою від 29.06.2012 до Договору строк його дії подовжено на п'ять років до 11.06.2017 та змінено порядок оплати за орендоване майно. Інші умови Договору оренди № 209/7 залишено без змін.

18.7 Запорізькою міської радою 25.05.2016 було прийняте рішення № 25 про створення Комунального підприємства "Наше місто" Запорізької міської ради.

18.8 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийняте рішення № 311 від 24.06.2016 "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг", відповідно до якого Відповідач-2 з 01.09.2016 є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

18.9 Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 26.08.2016 "Про вилучення об'єктів житлового та нежитлового фонду, об'єктів благоустрою та обладнання з господарського відання МКП "Основаніє" та передачу в господарське відання Відповідача-2 та затвердження актів приймання-передачі" затверджено акти приймання-передачі об'єктів житлового та нежитлового фонду з господарського відання МКП "Основаніє" до господарського відання Відповідача-2 згідно з додатками 1, 2, 3.

18.10 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 25.11.2016 прийняте рішення № 721 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.08.2016 № 494".

18.11 Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 494 від 26.08.2016 (зі змінами внесеними рішенням № 721 від 25.11.2016) в господарське відання комунального підприємства "Наше місто" передано житловий будинок, розташований за адресою м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 5.

18.12 Рішенням Запорізької міської ради № 52 від 25.01.2017 затверджено Положення про Департамент комунальної власності та приватизації ЗМР в новій редакції, яким Відповідача-1 визнано органом управління майном комунальних підприємств, відповідно до рішень виконавчого комітету, на Відповідача-1 покладено функції та повноваження орендодавця об'єктів комунального майна,, зокрема, нерухомого майна, що знаходиться в господарському віданні комунальних підприємств по обслуговуванню житлового фонду Запорізької міської ради, в тому числі, щодо укладання договорів оренди, проведення конкурсу та здійснення інших дій орендодавця, що передбачені Положенням про порядок передачі в оренду об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя, затвердженого рішенням міської ради.

18.13 Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався 01.06.2017 до Відповідачів із заявою про продовження строку Договору оренди нежитлового приміщення комунальної власності № 209/7 строком на п'ять років до 11.06.2022 (а.с. 81-82, т. 1).

18.14 Відповідач-1 08.06.2017 повідомив Позивача про припинення Договору у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, а також про те, що Відповідач-2 планує використовувати нежитлове приміщення під власні потреби.

18.15 Позивач 19.06.2017 звернувся до Відповідача-1 з листом щодо врахування переважного права Позивача на оренду спірного нежитлового приміщення (а.с. 83-84, т.2).

18.16 Відповідачем-1 30.06.2017 на адресу Позивача було направлено лист вих. №3408/01/01-07/4692 з вимогою повернути комунальне майно першого поверху та підвалу (літ.5) загальною площею 728,22 кв.м по вул. Щасливій, 5.

18.17 Посилаючись на безпідставну відмову Відповідачів в укладенні Договору оренди на новий строк, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

18.18 Проекту Договору матеріали справи не містять.

19. Зважаючи на статус орендованого майна, що знаходиться в комунальній власності, спірні правовідносини сторін регламентуються положеннями Господарського та Цивільного кодексів України (435-15) , з урахуванням вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та умов Договору оренди.

20. Відповідно до частин 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

21. Вимогами статті 26 Закону передбачено припинення договору оренди, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

22. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що оскільки відповідач-1 заперечував проти продовження дії Договору, його дія є припиненою в порядку вищенаведених вимог Закону та Договору через сплив строку, на який йог обуло укладено, а саме, починаючи з 12.06.2017.

23. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що факт продовження користування позивачем орендованим майном, оплата орендної плати та прийняття її відповідачем-1, не є достатньою підставою вважати про продовження дії Договору на наступний період, оскільки свої заперечення проти такого продовження відповідачем-1 викладено в письмовій формі відповідно до вимог Закону.

24. За змістом правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постанові від 17.05.2017 у справі № 3-122гс17, переважне право наймача на продовження орендних відносин передбачене статтею 777 Цивільного кодексу України та частиною 3, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" може бути припинене лише за умови використання орендодавцем орендованого майна для власних потреб у майбутньому, про що орендодавець повинен письмово попередити орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

25. Окрім цього Верховний Суд України підкреслив, що сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення.

26. Верховний Суд України також зазначив, що неврахування судом переважного перед іншими особами права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на укладання договору найму на новий строк, свідчить про ігнорування національними судами практики Європейського суду з прав людини у розрізі захисту права власності та є підставою для констатації порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

27. Зокрема, у справі "Стрейтч проти Сполученого Королівства", суд дійшов висновку, що заявника слід вважати особою, яка мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження строку оренди, і - в цілях статті 1 Першого протоколу - таке законне сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих йому муніципалітетом Дорчестера за орендним договором (пункт 35).

28. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач скористався своїм переважним правом на укладення договору оренди, адже в матеріалах справи наявні відповідні заяви в порядку реалізації переважного права на укладення договору оренди (як безпосередньо до, так і після закінчення строку дії Договору).

29. Проте, порядок укладення господарських договорів в судовому порядку врегульовано вимогами статей 181, 187 Господарського кодексу України, відповідно до яких, вимагаючи укласти договір оренди на новий термін, позивач в межах позовних вимог має надати на розгляд суду проект договору з певно визначеними умовами, з приводу укладення якого і виникає спір. Якщо при цьому, виходячи із специфіки господарського договору, діючим законодавством передбачено до укладення договору вчинення додаткових дій, наприклад, проведення оцінки державного або комунального майна, ці вимоги мають бути дотримані позивачем. Якщо вчинення таких дій залежить від іншої сторони, яка не виконує таке забезпечення та порушує право позивача, це також може бути предметом судового розгляду із обранням відповідного способу захисту.

30. В межах даної справи обставин надання позивачем проект договору з певно визначеними умовами, з приводу укладення якої і виник спір не встановлено.

31. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що на даний момент позивачем не наданий суду проект Договору з певно визначеними умовами, який вимагається ним до укладення, позивачем не заявлено вимоги про забезпечення його укладення у вигляді зобов'язання відповідачів вчинити певно визначені дії, зокрема, що передбачені вищенаведеним Порядком, фактів ухилення відповідачів від вчинення таких дій також не встановлено.

32. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що право позивача на укладення певно визначеного договору оренди на спірне комунальне майно на новий строк не є порушеним. Обставин порушення переважного права позивача на укладення, за інших рівних умов, договору оренди на новий термін також не встановлено, оскільки договору оренди на спірне майно с іншими особами не укладалося.

33. З огляду на викладене, доводи скаржника викладені в касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним та визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими.

34. В силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 15.12.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

36. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

37. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

38. Таким чином, посилання та доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування судових рішень під час касаційного провадження.

39. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

40. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

41. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

42. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

43. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень були дотримані.

44. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Швеця Віталія Степановича на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 у справі № 908/1338/17 залишити без задоволення.