ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1352/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 (Разіна Т.І. - головуючий, судді Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.) у справі

за заявою Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю

про забезпечення позову

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

1) Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

2) Відділ примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України,

3) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Дмитро Олегович

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Т.М.М."- ТОВ) звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7862, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Дмитром Олеговичем (далі - приватний нотаріус Осипенко Д.О.), яким звернено стягнення на нерухоме майно, та встановити заборону на здійснення будь-яких дій відносно виконання зазначеного виконавчого напису.

Заява обґрунтована вчиненням приватним нотаріусом Осипенком Д.О. виконавчого напису щодо майна, яке належить Фірмі "Т.М.М."- ТОВ на праві приватної власності з порушенням вимог чинного законодавства та за відсутністю документів на підтвердження безспірності заборгованості, через що заявник має намір його оскарження в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2018 (суддя Смирнова Ю.М.) заяву про забезпечення позову задоволено частково - щодо вимог про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7862. В частині вимог щодо встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання зазначеного виконавчого напису - відмовлено.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ), враховуючи які суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог щодо зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7862, яким звернено стягнення на нерухоме майно, з підстав вірогідного подальшого ускладнення виконання рішення суду за обставин задоволення позову. Щодо вимог про встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання зазначеного виконавчого напису, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, враховуючи, що заявлений захід охоплюється поняттям зупинення стягнення, вжитого судом, та невідповідність вказаної вимоги нормам чинного процесуального законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 ухвалу скасовано в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 20.12.2017 № 7862 та в цій частині прийнято нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова мотивована положеннями статей 74, 76, 77, 136, 137, 342 ГПК, враховуючи які апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позву до його пред'явлення з підстав відсутності належного обґрунтування потенційної загрози невиконання відповідачем рішення в разі задоволення позову. При цьому саме лише посилання на потенційну загрозу не є належним її обґрунтуванням в розумінні вимог чинного процесуального законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Фірма "Т.М.М."- ТОВ просить постанову апеляційного суду скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції частини 2 статті 136 ГПК, статті 50 Закону України від 02.09.1993 № 3425-ХІІ "Про нотаріат" (далі - Закон № 3425-ХІІ (3425-12) ), наголошуючи на тому, що суд другої інстанції не дослідив належним чином обставин вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса з порушенням норм чинного законодавства, а також за обставин неправомірності вимог стягувача в частині розміру заборгованості, зазначеної у виконавчому написі, яка не є безспірною.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ПАТ "Укрсоцбанк" (далі - Банк) надав відзив, в якому просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На підтвердження правильності висновку апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову до його пред'явлення, Банк зазначив, що заявником належним чином не обґрунтовано обставин необхідності судового втручання в можливість реалізації Банком свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, Фірма "Т.М.М."- ТОВ, звертаючись до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення, аргументує необхідність вчинення судом зазначених заходів через небезпеку подальшого утруднення виконання рішення в разі задоволення вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтовуючи правомірність свого звернення, заявник посилається на порушення Банком визначеної законодавством процедури повідомлення поручителя ОСОБА_6, тоді як зверненню до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису має передувати надсилання іпотекодержателем боржнику та майновому поручителю відповідної вимоги про усунення порушень та незадоволення ними цієї вимоги протягом 30 днів. Крім того, зміст виконавчого нотаріального напису щодо безспірності заборгованості Фірми "Т.М.М."- ТОВ перед Банком також є сумнівним, оскільки розмір кредитної заборгованості визначено виконавчим написом нотаріуса без врахування сплати зобов'язань за іпотекою, що підтверджується 27 платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що доводи заявника є обґрунтованими в контексті подальшого утруднення виконання рішення в разі задоволення вимог про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса недійсним. З приводу вимог про встановлення заборони на вчинення будь-яких дій стосовно виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, враховуючи, що заявлений захід охоплюється поняттям зупинення стягнення, вжитого судом. Крім того, така вимога не узгоджується з положеннями статті 137 ГПК.

Частково скасовуючи ухвалу місцевого суду та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову повністю, апеляційний суд зазначив, що в розумінні вимог статей 74, 76- 77, 136- 137 ГПК Фірмою "Т.М.М."- ТОВ фактично не надано належних та допустимих доказів, а місцевим судом не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження існування потенційної загрози реального невиконання відповідачем рішення в разі задоволення позову. При цьому саме лише посилання на потенційну загрозу не є належним її обґрунтуванням в розумінні вимог чинного процесуального законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду з огляду на таке.

Статтею 136 ГПК визначено право господарського суду за заявою учасника справи вжити заходи забезпечення позову, передбачені статтею 137 цього Кодексу.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак, положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтованим доказуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК, яке застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.

Судом апеляційної інстанції, на відміну від місцевого суду, належним чином з урахуванням доказів, поданих заявником, не встановлено обставини, за яких процедура вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса та його зміст не відповідають чинному законодавства, а заявником не спростовано висновків апеляційного суду щодо недоведеності ймовірного утруднення в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позову про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса.

У зв'язку з наведеним, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

З приводу доводів скаржника про порушення процедури вчинення спірного виконавчого напису нотаріуса за обставин неповідомлення поручителя ОСОБА_6 про усунення порушень, колегія суддів зазначає, що вказана особа не є майновим поручителем, а є солідарним боржником за договором поруки, що виключає обов'язковість його повідомлення на підставі статті 35 Закону України від 05.06.2003 № 898-ІV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-ІV (898-15) ) та постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (далі - постанова КМУ № 1172).

Водночас, посилання скаржника на судове рішення від 10.04.2018 у справі №910/1580/18, яким задоволені вимоги Фірми "Т.М.М."- ТОВ про визнання спірного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є передчасним, оскільки на дату прийняття оскаржуваної постанови зазначене рішення ще не було прийнято та наразі не набрало законної сили у зв'язку з його оскарженням до суду апеляційної інстанції.

Що стосується розміру заборгованості, зазначеного у виконавчому написі, яка, на думку заявника, не є безспірною, колегія суддів звертає увагу скаржника на наявність у оспорюваному виконавчому написі інформації про звернення стягнення на іпотечне майно в рахунок часткового погашення заборгованості виключно за тілом кредиту, без врахування заборгованості за відсотками. При цьому наявні докази на підтвердження часткового погашення заборгованості (27 платіжних доручень, доданих до заяви про забезпечення позову) спрямовані Банком на погашення відсотків, що жодним чином не спростовує безспірності вимог кредитора за тілом кредиту. Тобто, вимоги стягувача є безспірними.

Крім того, боржником фактично визнано всю суму боргу (лист-вимога позивача від 14.11.2017 № 564/11-д/в, який міститься в матеріалах справи) та самостійно запропоновано розглянути можливість погашення боргу частиною заставленого майна шляхом передачі на баланс відповідача, серед якого було й майно, на яке Банк і звернув стягнення шляхом вчинення виконавчого напису.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного суду про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову за обставин недоведеності належними та допустимими доказами існування потенційної загрози реального невиконання відповідачем рішення в разі задоволення позову.

Відтак, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 у справі №910/1352/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков