909/577/17 Про визнання недійсною реєстрації про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації - 12.06.2018 Прийняття

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 (суддя: Калашник В.О.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 (судді: Якімець Г.Г., Бойко С.М., Мирутенко О.Л.) у справі

за позовом Громадської молодіжної організації "Братство Демократичної української молоді"

до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерно",

про визнання недійсною реєстрації про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2017 року Громадська молодіжна організація "Братство Демократичної української молоді" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Бурштинської міської ради Івано-Франківської області (далі - Бурштинська міськради) про визнання недійсною реєстрації про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (громадський туалет), розташовану за адресою: вул. Міцкевича, 41-Б, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, загальною площею 35,9 м-2, що належить територіальній громаді м. Бурштина на підставі свідоцтва від 21.07.2008 серії САВ №733891 і скасування державної реєстрації на зазначене нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що реєстрацію права на спірний об'єкт нерухомого майна за територіальною громадою м. Бурштина на належній позивачу на праві постійного користування земельній ділянці здійснено з порушенням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) у редакції, чинній з 22.06.2005.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017, позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідач, зареєструвавши право власності територіальної громади м. Бурштина в особі Бурштинської міськради на нежитлову будівлю (громадський туалет) на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача на підставі державного акта на право постійного користування землею від 04.01.1996 серії ІІ-ІФ № 000608, порушив право позивача на володіння і користування його земельною ділянкою.

Разом із тим, оскільки Бурштинська міськрада є власником об'єкта нерухомого майна, зареєстрованого на земельній ділянці, яка вибула з її оперативного управління, та не виділялася для цієї мети, є всі ознаки протиправної діяльності відповідача щодо самовільного зайняття земельної ділянки та незаконної реєстрації права власності на нежитлову будівлю (громадський туалет), розташовану на спірній земельній ділянці.

Суд також зазначив, що реєстрацію об'єкта громадського туалету здійснено на підставі рішення органу, не наділеного правом виконання розпорядчих функцій щодо комунальної власності, та без належно оформленої заяви про таку реєстрацію від органу, уповноваженого управляти комунальним майном, крім того, реєстрацію цього об'єкта проведено на земельній ділянці, належній позивачу, після державної реєстрації права на землю та наступного його посвідчення, а також без виконання обов'язкових умов щодо кадастрового плану земельної ділянки і всупереч порядку вилучення земельних ділянок, передбаченому статтею 149 ЗК.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач просить рішення та постанову скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК), наголошуючи, що:

1) на момент прийняття Виконавчим комітетом Бурштинської міськради рішення від 06.12.2007 № 325 про реєстрацію об'єкта за територіальною громадою виконавчі комітети були наділені повноваженнями щодо оформлення права власності, отже таке рішення не суперечить законодавству, яке діяло на час його прийняття;

2) нежитлову будівлю, реєстрація якої оспорюється, збудовано і введено в експлуатацію у 1972 році, тобто до відведення земельної ділянки позивачу у постійне користування;

3) позивачу з 2008 року було відомо про виготовлення відповідачем свідоцтва про право власності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Від третьої особи відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Бурштинської міської Ради народних депутатів від 09.06.1995 позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,8128 га та видано державний акт на право постійного користування землею від 04.01.1996 серії ІІ-ІФ №000608.

Згідно з додатком № 1 до акта прийому-передачі № 1 окремого майна Відкритого акціонерного товариства "Західенерго" (далі - ВАТ "Західенерго" у комунальну власність територіальної громади м. Бурштина від 30.09.2005, складеного між ВАТ "Західенерго" та Бурштинською міськрадою, на підставі Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , ВАТ "Західенерго" безоплатно передало індивідуально визначене майно, що перебувало у його власності, а Бурштинська міськрада прийняла у власність територіальної громади м. Бурштина індивідуально визначене майно у кількості 133 об'єктів основних засобів, згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до акта прийому-передачі від 30.09.2005.

06.12.2007 Виконавчим комітетом Бурштинської міськради прийнято рішення № 325 "Про розгляд клопотання КП "Житловик" щодо функціонування громадського туалету в міському парку по вул. Міцкевича в м. Бурштині", згідно з яким, зокрема, вирішено оформити право власності на приміщення громадського туалету в міському парку по вул. Міцкевича, 41-Б у м. Бурштині за територіальною громадою м. Бурштина в особі Бурштинської міськради (пункт 1 рішення).

На підставі цього рішення територіальна громада м. Бурштина в особі Бурштинської міськради 21.07.2008 зареєструвала за собою право власності на громадський туалет за адресою: вул. Міцкевича, 41-Б у м. Бурштині, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.07.2008.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Статтею 152 ЗК передбачено способи захисту права на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою (стаття 92 ЗК).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (статті 125, 126 ЗК).

Право позивача на постійне користування землею площею 0,8128 га для виробничої діяльності посвідчено державним актом від 04.01.1996 серії ІІ-ІФ № 000608.

Разом із тим територіальна громада м. Бурштина в особі Бурштинської міськради 21.07.2008 зареєструвала за собою право власності на громадський туалет за адресою: вул. Міцкевича, 41-Б у м. Бурштині, розташований на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обмежень" у редакції від 29.01.2006 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до частини 5 статті 4 зазначеного Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно територіальної громади здійснюється за заявою органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

Частиною 3 статті 17 цього Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.

Судом встановлено, що реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Бурштина в особі Бурштинської міськради на нежитлову будівлю (громадський туалет) здійснено на підставі рішення Виконавчого комітету Бурштинської міськради від 06.12.2007 № 325 "Про розгляд клопотання КП "Житловик" щодо функціонування громадського туалету в міському парку по вул. Міцкевича в м. Бурштині", згідно з яким, зокрема, вирішено оформити право власності на приміщення громадського туалету в міському парку по вул. Міцкевича, 41-Б у м. Бурштині за територіальною громадою м. Бурштина в особі Бурштинської міськради.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній на час прийняття Виконавчим комітетом Бурштинської міськради рішення від 06.12.2007 № 325, від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Разом із тим чинна на той час редакція Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) не передбачала повноважень виконавчого комітету рад щодо розпорядження чи набуття у власність майна територіальної громади.

Набуття права власності, в тому числі й на нерухоме майно, територіальною громадою неможливим без прийняття на пленарному засіданні ради (а не виконавчим комітетом ради) рішення про право на таке майно.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрацію права власності на об'єкт (громадський туалет) здійснено на підставі рішення органу, який не наділено правом виконання розпорядчих функцій щодо комунальної власності та без належно оформленої заяви про таку реєстрацію від органу уповноваженого управляти комунальним майном.

Разом із тим реєстрацію права власності спірного об'єкта проведено, незважаючи на факт розташування такого об'єкта на земельній ділянці, належній позивачу на праві постійного користування, без виконання обов'язкових умов щодо кадастрового плану земельної ділянки та всупереч порядку вилучення земельних ділянок, передбаченого статтею 149 ЗК.

Пунктом 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (1482-98-п) (чинною на час підписання акта прийому-передачі від 30.09.2005 № 1) передбачалося, що передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Акт складається у чотирьох примірниках, підписується головою і членами комісії та затверджується органом, який створив комісію. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Отже, у Виконавчого комітету Бурштинської міськради не було підстав для прийняття рішення від 06.12.2007 № 325 "Про розгляд клопотання КП "Житловик" щодо функціонування громадського туалету в міському парку по вул. Міцкевича в м. Бурштині", яким ухвалено оформити право власності на приміщення громадського туалету в міському парку по вул. Міцкевича, 41-Б у м. Бурштині за територіальною громадою м. Бурштина в особі Бурштинської міськради.

Спірний об'єкт розташовано на земельній ділянці, належній позивачу на праві постійного користування, яке посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 04.01.1996 серії ІІ-ІФ №000608.

При цьому будь-яких доказів щодо згоди позивача на вилучення частини такої земельної ділянки, а також самого факту такого вилучення, матеріали справи не містять, як і не надано відповідачем суду.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, зареєструвавши право власності за територіальною громадою м. Бурштина в особі Бурштинської міськради на нежитлову будівлю (громадський туалет), розташовану на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні позивача, без достатньої правової підстави для такої реєстрації (зважаючи на відсутність повноважень у Виконавчого комітету Бурштинської міськради на прийняття рішення від 06.12.2007 № 325 про оформлення права власності, як і відсутність підстав для прийняття такого рішення), порушив право позивача на володіння і користування такою земельною ділянкою.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про правомірність рішення Виконавчого комітету Бурштинської міськради від 06.12.2007 № 325, оскільки на момент його прийняття виконавчі комітети були наділені повноваженнями щодо оформлення права власності з огляду на положення частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній на час прийняття Виконавчим комітетом Бурштинської міськради рішення, від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Посилання скаржника на те, що нежитлову будівлю, реєстрація якої оспорюється, збудовано і введено в експлуатацію у 1972 році, тобто до відведення земельної ділянки позивачу у постійне користування, матеріалами справи не підтверджено, а судами попередніх інстанцій не встановлено.

Аргументи відповідача про те, що позивачу з 2008 року було відомо про виготовлення відповідачем свідоцтва про право власності, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вимоги про застосування позовної давності відповідач суду не заявляв.

Так, відповідно до частини 2 статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно зі статтею 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржені рішення та постанову судами попередніх інстанцій ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Бурштинської міської ради Івано-Франківської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі № 909/577/17 залишити без змін.