916/852/17 Про визнання розірваним (припиненим) договору про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ, укладеного між Міністерством оборони України - 07.06.2018 Прийняття

Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Разумного Андрія Володимировича про визнання розірваним (припиненим) договору №44/2009 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій від 26.03.2009, укладеного між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" (відповідно до договору доручення від 27.11.2008 та довіреності № 220/1031/д від 27.11.2008) та Фізичною особою-підприємцем Разумним Андрієм Володимировичем.

В обґрунтування позовних вимог Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" посилається на те, що відповідно до п. 6.4. дія договору припиняється, зокрема за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці. На виконання зазначеного пункту договору позивачем було направлено відповідачу лист-повідомлення від 27.12.2016, в якому повідомлено останнього про розірвання договору № 44/2009 від 26.03.2009 з 27.02.2017. Проте, ФОП Разумний Андрій Володимирович всупереч умовам укладеного договору ухиляється від розірвання зазначеного договору.

До прийняття рішення господарським судом Фізична особа-підприємець Селезньова Тетяна Володимирівна як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Разумного Андрія Володимировича про визнання договору №44/2009 від 26.03.2009 розірваним (припиненим).

В обґрунтування своїх позовних вимог Фізична особа-підприємець Селезньова Тетяна Володимирівна посилається на те, що між Міністерством оборони України, від імені якого діяв позивач на підставі договору-доручення № 1 від 14.06.2016, та Фізичною особою - підприємцем Селезньовою Тетяною Володимирівною 01.08.2016 був укладений договір № ВКС-1242 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футових контейнерів. На теперішній час саме Фізична особа-підприємець Селезньова Тетяна Володимирівна є єдиним добросовісним користувачем торгового місця № 3761, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", вул.Рожева. Проте, вона не має змоги скористатися своїм законним правом платного користування торговим місцем № 3761 у зв'язку із вчиненням перешкод у здійсненні права користування ФОП Разумним Андрієм Володимировичем.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.07.2017 позов Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Володимирівни задоволено. Суд визнав розірваним (припиненим) договір №44/2009 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій від 26.03.2009, укладений між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" (відповідно до договору доручення від 27.11.2008 та довіреності № 220/1031/д від 27.11.2008) та Фізичною особою-підприємцем Разумним Андрієм Володимировичем.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 24.07.2017 скасовано, відмовлено в задоволенні позовних вимог Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" до Фізичної особи-підприємця Разумного Андрія Володимировича про визнання договору №44/2009 від 26.03.2009 розірваним (припиненим); відмовлено в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Володимирівни до Фізичної особи-підприємця Разумного Андрія Володимировича про визнання договору №44/2009 від 26.03.2009 припиненим.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Міністерством оборони України (довіритель) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Південь" (повірений) 27.11.2008 укладено договір доручення, за умовами якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства оборони України юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними особами про надання права платного користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул.Рожевій, збором і обліком грошових коштів, стягненням коштів та судовим захистом інтересів сторін, які порушуються, оспорюються чи охороняються законом;

- згідно з п.п.5.1, 5.2 договір набирає чинності з 01.01.2009 і діє до 31.12.2009;

- 26.03.2009 Міністерством оборони України, від імені якого діє Державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" (ДП "Південь"), відповідно до договору доручення від 27.11.2008, та фізичною особою Разумним А.В. укладений договір №44/2009 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул.Рожевій (торгове місце №3761);

- Разумний А.В. в договорі №44/2009 від 26.03.2009 зазначений як фізична особа, проте Разумний А.В. є фізичною особою-підприємцем, що не оспорюється сторонами. Спірне майно розташоване на території "Промтоварний ринок" і може використовуватися виключно для здійснення підприємницької діяльності. З огляду на викладене, суд апеляційної встановив, що спір, який розглядається в межах цієї справи підсудний саме господарському суду;

- пунктом 6.1. договору встановлено, що договір набрав чинності 26.03.2009 та діє до 26.03.2019;

- пунктом 6.4 договору передбачено, що дія договору припиняється, зокрема за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці;

- наказом від 12.10.2010 за №315 Державне підприємство "Південь" було перейменовано в Державне підприємство "ТВК" (ДП "ТВК"), з яким ФОП Разумним А.В. було укладено додаткову угоду №13 від 30.11.2010 до договору №44/2009 від 26.03.2009;

- 14.06.2016 між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" укладено договір доручення № 1, відповідно до п. 1.1. якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов'язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул.Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору;

- листом від 16.06.2016 за № 1/960 Концерном "Військторгсервіс" було повідомлено ДП "ТВК" про укладання договору доручення № 1 від 14.06.2016, у зв'язку з чим Концерн "Військторгсервіс" просив ДП "ТВК" припинити надання послуг стосовно 50-ти місць та контейнерів по вул. Рожевій та надати Концерну оригінали контрактів з відповідними фізичними/юридичними особами;

- на виконання листа вих. № 645 від 12.07.2016 начальника філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" Міністерства оборони України, ДП "ТВК" листами від 20.07.2016 за вих. №№ 092/1 - 092/49 повідомило фізичних осіб, з якими підприємством було укладено договори про надання платного користування торговим місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул.Рожевій, про припинення договорів у зв'язку з укладенням між Міністерством оборони України та Концерном "Військторгсервіс" договору доручення № 1 від 14.06.2016, за яким укладення договорів та здійснення прийому оплати доручено Концерну "Військторгсервіс";

- Концерном "Військторгсервіс" на адресу ФОП Разумного А.В. 27.12.2016 надіслано повідомлення за №1287 в порядку пункту 6.4 договору №44/2009, в якому Концерн зазначив, що дію договору припинено з 27.02.2017;

- Міністерством оборони України, від імені якого діє Концерн "Військторгсервіс" на підставі договору доручення від 14.06.2016 №1 та ФОП Селезньовою Т.В. 01.08.2016 укладено договір №ВКС - 1242 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів, за умовами якого останній надано право платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ "Промтоварний ринок", вул. Рожева, торгове місце №3761.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Володимирівни, виходив з того, що пунктом 6.4 договору сторони передбачили саме можливість односторонньої відмови від договору та встановили строк, протягом якого сторони, у разі незгоди із таким припиненням, мають право врегулювати розбіжності, зокрема і у судовому порядку. Узгодження сторонами умови договору про право сторони на відмову від договору шляхом повідомлення іншої сторони про таку відмову за два місяця є згодою сторін на розірвання договору за скасувальною обставиною (ч. 2 ст. 212 ЦК України). Окрім того, суд першої інстанції погодився з твердженням Концерну "Військторгсервіс" про те, що єдиним органом, який має право від імені Міністерства оборони вчиняти юридичні дії, пов'язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій є саме Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" на підставі договору доручення №1 від 14.06.2016. Позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ФОП Селезньової Т.В. місцевим господарським судом також задоволена, оскільки вимоги первісного позову та позову третьої особи є тотожними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про відмову в задоволенні позовів Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Володимирівни, в свою чергу, виходив з того, що повноваження, які передані Міністерством оборони України за договором доручення Концерну "Військторгсервіс", передбачають право діяти виключно від імені Міністерства та в його інтересах. В порушення вимог ст. ст. 1, 21 та ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України та договору доручення від 14.06.2016 № 1 Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі", звернувся до суду з самостійним позовом, а не як представник, тобто позов заявлено від імені Концерну, а не Міністерства оборони України. Щодо позову ФОП Селезньової Т.В. суд апеляційної інстанції зазначив, що остання не є стороною договору №44/2009 від 26.03.2009 і в даному випадку у неї не виникло право на звернення до суду з позовними вимогами про визнання договору №44/2009 від 26.03.2009 розірваним (припиненим). Окрім того, суд апеляційної інстанції вказав, що вимоги позивачів про визнання договору розірваним (припиненим) є вимогою про визнання факту, що суперечить вимогам ст. 12 Господарського процесуального кодексу України та не відповідає способам захисту порушеного права, передбачене ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017, ФОП Селезньова Т.В. подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати до Господарського суду Одеської області для виконання ним вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України щодо передачі справи відповідно до частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України до Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи касаційної скарги ФОП Селезньової Т.В.:

- судами попередніх інстанцій в порушення вимог статей 48, 177 Господарського процесуального кодексу України не було вирішено питання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Міністерства оборони України;

- як наслідок, господарськими судами не враховано положення частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким спори, у яких відповідачем є міністерство розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ;

- суд апеляційної інстанцій зробив висновок про те, що у ФОП Селезньової Т.В. не виникло право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами, з порушенням статті 55 Конституції України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2018 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Селезньової Тетяни Володимирівни на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 у справі №916/852/17 на 07.06.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

Учасники справи своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2018 у зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О. здійснено її заміну на суддю Стратієнко Л.В.

У засідання суду, призначене на 07.06.2018, з'явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, представники інших учасників справи не з'явилися, що разом з тим, в силу приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень, оскільки їх участь в судовому засіданні не визнавалася судом обов'язковою.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Оскільки як місцевий господарський суд при ухваленні рішення від 24.07.2017, так і апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 09.10.2017, керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України (1798-12) в редакції до 15.12.2017), отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.

З огляду на викладене, колегією суддів відхиляються доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У контексті наведених статей виділяють матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до частини1 статті 26 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017, Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін.

Третя особа може бути допущена до участі у справі лише тоді, коли її самостійна вимога стосується предмета спору між позивачем і відповідачем у справі.

Предметом спору між Концерном "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Разумним Андрієм Володимировичем у даній справі є матеріально-правова вимога про визнання розірваним (припиненим) договору №44/2009 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій від 26.03.2009, укладеного між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" (відповідно до договору доручення від 27.11.2008 та довіреності № 220/1031/д від 27.11.2008) та Фізичною особою-підприємцем Разумним Андрієм Володимировичем.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту, які відповідають певному порушеному або оспорюваному праву чи охоронюваному законом інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Фізична особа-підприємець Селезньова Тетяна Володимирівна не є стороною зазначеного договору, а отже суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у неї не виникло право на звернення до суду з позовними вимогами про визнання розірваним (припиненим) договору, стороною якого вона не є, оскільки виходячи з характеру її порушеного права воно не могло бути захищене в обраний ФОП Селезньовою Т.В. спосіб. У ФОП Селезньової Т.В. виникли права щодо об'єкта оренди на підставі договору № ВКС-1242 від 01.08.2016 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-ти футових контейнерів, укладеного з Міністерством оборони України, від імені якого діяв Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" на підставі договору-доручення № 1 від 14.06.2016.

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту наведених норм та положень статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2018, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а також встановлених господарськими судами фактичних обставин справи, зокрема щодо положення договору доручення, яким закріплені повноваження Концерну діяти від імені Міністерства та в його інтересах, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку також про те, що Концерн "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" був наділений правом на звернення до суду від імені Міністерства оборони України, а не від власного імені, з позовом до Фізичної особи-підприємця Разумного Андрія Володимировича про визнання розірваним (припиненим) договору №44/2009 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ "Промтоварний ринок" по вул. Рожевій від 26.03.2009, укладеного між Міністерством оборони України, від імені якого діяло Державне підприємство Міністерства оборони України "Південь" (відповідно до договору доручення від 27.11.2008 та довіреності № 220/1031/д від 27.11.2008) та Фізичною особою-підприємцем Разумним Андрієм Володимировичем.