924/891/17 Про стягнення збитків завданих внаслідок знищення фронтального навантажувача - 07.06.2018 Прийняття

Фізична особа - підприємець Микольчук Іван Миколайович (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом, просив стягнути з Приватного підприємства "Гринчуцьке" (далі - відповідач) 1 051 131,60 грн., з яких 619 131,60 грн. - збитки завдані внаслідок знищення навантажувача фронтального марки ZL30G 2005 року випуску, державний знак НОМЕР_1 та 432 000,00 грн. неодержані доходи (упущену вигоду).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 01.07.2017 між сторонами було укладено договір №14, на виконання якого позивачем надавались послуги вищевказаним навантажувачем. В період виконання договору 20.07.2017 на території відповідача невідомими особами був підпалений навантажувач, в результаті чого він згорів. Позивач зазначав, що оскільки сторонами в пункті 4.2 договору передбачено, що ризик випадкового пошкодження або загибелі найманої спецтехніки під час найму несе замовник, то враховуючи оцінку транспортного засобу, проведену 03.08.2017, відповідач повинен сплатити позивачеві 619131,60грн. збитків завданих внаслідок знищення навантажувача. Крім того, у зв'язку із загибеллю навантажувача, а також неможливістю виконання інших договорів по наданню ним послуг та укладення в майбутньому нових договорів позивач заявив до стягнення 432000,00 грн. неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані недоведеністю складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а відтак і підстав для задоволення заявлених вимог.

У касаційній скарзі позивач просить вказані рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що апеляційним судом не взято до уваги пояснення позивача про те, що договір, укладений між контрагентами, є договором про надання послуг, а тому з посиланням на пункт 4.2 договору та пункт 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 вважає, що судами порушено статті 11, 323, 614, 1166 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові акти - залишити без змін, як законні та обґрунтовані.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами за наслідками розгляду даного спору встановлені наступні обставини: між відповідачем (далі - замовник) та позивачем (далі - виконавець) укладено договір №14 (далі - договір), за умовами пункту 1.1 якого контрагенти погодили, що виконавець надає замовнику послуги навантажувача.

Згідно з пунктом 4.2 договору ризик випадкового пошкодження або загибелі найманої спецтехніки під час найму несе замовник, який несе також і відповідальність перед третіми особами, за заподіяну їм шкоду спецтранспорту внаслідок неправильної організації його роботи.

Відповідно до пункту 5.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2017 року.

На виконання умов, підписаного та скріпленого печатками сторін договору, позивач провів роботи навантажувачем на території відповідача, що підтверджується підписаними між сторонами товарно-транспортними накладними та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, 20.07.2017 комісією складено акт про пожежу, що виникла 20.07.2017 за межами с.Малинівці Кам'янець-Подільського району. В акті зазначено, що об'єкт на якому сталась пожежа - спеціальна сільськогосподарська техніка ЗЛ-30G, 2005 року випуску, місце виникнення пожежі - відсік двигуна. Вказано ймовірну причину пожежі як коротке замикання електромережі.

Позивач в обґрунтування суми збитків завданих йому внаслідок знищення навантажувача подав в матеріали справи звіт про оцінку транспортного засобу №03.08/01, складений 03.08.2017 у відповідності до якого ринкова вартість навантажувача фронтального XCMG ZL30G, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, заводський номер НОМЕР_2 на дату оцінки складає 216432 грн. Середня ринкова ціна такого навантажувача без врахування факторів зниження його вартості становить 619131,60 грн.

В обґрунтування суми упущеної вигоди позивачем подано в матеріали справи договір про надання послуг навантажувача №03/07/17 від 03.07.2017, укладений між позивачем та ТОВ фірма "Мустанг ЛТД".

Як зазначалось вище, судами відмовлено у задоволення вимог позивача про стягнення збитків та упущеної вигоди з підстав недоведеності заявлених вимог.

Підстави для скасування оскаржених рішення та постанови відсутні з огляду на таке.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що між сторонами було укладено договір №14, за умовами якого позивач надає відповідачу послуги навантажувачем, а відповідач сплачує позивачу встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 903 названого вище Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що ризик випадкового пошкодження або загибелі найманої спецтехніки під час найму несе замовник, який несе також і відповідальність перед третіми особами, за заподіяну їм шкоду спецтранспорту внаслідок неправильної організації його роботи.

Підставою для заявлення даного позову позивачем визначено те, що 20.07.2017 за межами с. Малинівці Кам'янець-Подільського району у відсіку двигуна навантажувача, яким надавались послуги відповідачу, сталась пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 20.07.2017 та протоколом огляду місця події від 20.07.2017, поясненнями свідків.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже підставою для такої відповідальності як відшкодування збитків, є порушення зобов'язання.

Згідно норм статті 16 цього ж Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Під збитками в розумінні частини 2 статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Із приписів цієї норми також вбачається, що належне виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності, отже правомірна поведінка відповідача, ставиться в залежність до тих наслідків, які пов'язуються із відшкодуванням збитків.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі №17/192 і у постанові Касаційного господарського суду від 14.02.2018 у справі № 910/6657/16 і колегія суддів не вбачає підстав відступати від неї.

Судами в межах повноважень, наданих їм процесуальним законодавством, встановлено, що позивачем не доведено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення. Зокрема, позивачем не надано доказів неправомірних дій відповідача, що свідчить про відсутність наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини). Вина відповідача у загорянні фронтального навантажувача позивачем також не доведена.

Порушення зобов'язань за договором з боку замовника, яке б потягло за собою заподіяння збитків виконавцю у вигляді упущеної вигоди, також відсутнє.

З огляду на викладене та в силу положень частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційний суд не вправі по іншому оцінити наявні у матеріалах справі документи, а відтак і підстави для скасування судових рішень відсутні.

Таким чином, посилання позивача на порушення судами статей 11, 323, 614, 1166 Цивільного кодексу України спростовуються вищевикладеним, а аргументи відповідача, викладені у відзиві, знайшли своє підтвердження.

За приписами статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Микольчука Івана Миколайовича залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі Господарського суду Хмельницької області № 924/891/17, залишити без змін.