914/1603/16 Про розірвання договору про спільну діяльність - 07.06.2018 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Скрипчук О.С., судді Дубник О.П., Зварич О.В.) та на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2017 (суддя Гоменюк З.П.)

за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національна акціонерна компанія "Надра України"

про розірвання договору про спільну діяльність

відповідача: Ільків О.В. (довіреність від 23.03.2018)

третьої особи: Пономаренко А.Є. (договір про надання правової допомоги від 21.12.2017),

Звернувшись у суд з даним позовом, Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія" (далі - позивач) просило розірвати договір про спільну діяльність № 147, який укладено 25.04.2003 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1" (далі - відповідач), у редакції додаткової угоди від 28.08.2014 № 02/14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору не організував проведення засідань комітету з управління та не надав іншим учасникам звітні документи згідно з формами та в терміни визначені договором, що є істотним порушенням умов договору та згідно пунктів 11.3.5, 11.3.6 договору є підставою для його розірвання.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2018, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що закінчення терміну дії спеціального дозволу на користування надрами є підставою для припинення договору тільки у тому випадку, якщо протягом двох років з дня його закінчення він не буде продовженим, отже має значення не лише закінчення дії договору, але і його не продовження протягом двох років, даній обставині суди не приділили уваги, що призвело до прийняття ними помилкових рішень.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що суди у відповідності до норм матеріального та процесуального права прийняли судові рішення, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2014 між позивачем (підприємство) та відповідачем (інвестор) було укладено додаткову угоду №02/14 до договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003, якою викладено його в новій редакції, згідно з умовами якого оператором за договором про спільну діяльність є інвестор, який займається веденням спільних справ від імені учасників, зокрема, укладає угоди, розпоряджається коштами на окремому рахунку спільної діяльності, веде бухгалтерський та податковий облік, та складає звітність спільної діяльності, сплачує податки, збори передбачені чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 3.4.2, 3.4.4 договору оператор зобов'язався зокрема організовувати проведення засідань комітету з управління та надавати іншим учасникам звітні документи згідно з формами та в терміни, визначені у додатку №4 до договору, та пояснення щодо них на вимогу будь-якого учасника.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що засідання комітету з управління проводяться один раз на квартал у період з 15 до 30 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом.

Пунктом 11.2 договору визначено, що він діє до закінчення строку дії спеціального дозволу.

Відповідно до пункту 11.3 договору крім настання випадку, зазначеного в абзаці першому пункту 11.2 договору, він припиняється також у разі не проведення оператором засідання комітету з управління за результатами фінансово-господарської діяльності протягом двох звітних кварталів поспіль (п.11.3.5 договору), та у разі систематичного ненадання (2 і більше рази) оператором підприємству звітних документів згідно із формами та в терміни, що визначені у додатку №4 до договору та пояснень щодо них на вимогу підприємства (п.11.3.6).

Також встановлено, що відповідно до протоколу від 28.10.2015 № 1-3/2015 засідання комітету управління було розглянуто та затверджено результати фінансово-господарської діяльності за 9 місяців 2015 року, у тому числі фінансово-господарської діяльності за ІІІ квартал 2015 року, після 28.10.2015 відповідачем засідання комітету з управління не проводились.

Листом від 04.12.2015 № 04/12-01 відповідач звертався до позивача щодо проведення позачергового комітету з управління договору, але даний лист відповідним поштовим відділенням був повернутий відповідачу, у зв'язку із закінченням терміну його зберігання.

Судами встановлено, що позивачу був виданий спеціальний дозвіл від 14.05.2002 № 1906 (далі-дозвіл) на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки Тинівського родовища, терміном до 14.05.2016, строк дії якого в подальшому не продовжувався.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки термін дії дозволу після 14.05.2016 продовжений не був, тому договір припинив свою дію 14.05.2016 згідно пункту 11.2 договору, відтак підстави для його розірвання відсутні, оскільки позивач звернувся з позовом після 14.05.2016.

Підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2).

Відповідно до статті 610 наведеного Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом першим частини першої статті 611 вказаного Кодексу встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 49 Закону України "Про нафту і газ" передбачено, що у разі, якщо діяльність, пов'язана з користуванням нафтогазоносними надрами, здійснюється на умовах договору про спільну інвестиційну діяльність, спільне виробництво, виробничу кооперацію, один із учасників цього договору зобов'язаний мати відповідний спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами.

Встановивши, що на момент звернення позивача до суду, термін дії дозволу закінчився, тому договір припинив свою дію, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору.

При цьому апеляційний суд виходив з того, що позивач не подав доказів продовження дії дозволу.

Суд касаційної інстанції погоджується із такими висновками апеляційного суду, оскільки із встановлених ним обставин справи вбачається, що термін дії договору нерозривно пов'язаний із строком дії дозволу, а оскільки звертаючись з позовом до суду, термін дії дозволу сплив, розірвання договору є неможливим, відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву на касаційну скаргу ґрунтуються на нормах права.

Доводи позивача про те, що закінчення терміну дії спеціального дозволу на користування надрами є підставою для припинення договору тільки у тому випадку, якщо протягом двох років з дня його закінчення він не буде продовженим, отже має значення не лише закінчення дії договору, але і його не продовження протягом двох років, є безпідставними та висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки позивач не подав доказів продовження дії дозволу після його закінчення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини 3 пункту "в" Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на позивача.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2018 у справі Господарського суду Львівської області №914/1603/16, залишити без змін.