ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/560/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018р.

у складі суддів: В.В. Лакіза - головуючий, Л.І. Бородіна, Л.М. Здоровко

та на рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2017р.

у складі суддів: П.І. Левченко - головуючий, В.Л. Котельницька, С.В. Заєць

за позовом публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Размолком"

про врегулювання розбіжностей при укладенні додаткової угоди

за участю представників учасників:

позивача: Жулавський С.А.

відповідача: Кубанова А.М.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - ПАТ "Сумиобленерго", позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Размолком" (далі - ТОВ "Размолком", відповідач), в якому просило суд вважати укладеною в редакції ПАТ "Сумиобленерго" додаткову угоду № 1 від 18.05.2017р. до договору про постачання електричної енергії № 17100506 від 16.09.2016р. в редакції, наведеній в позовній заяві.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про відсутність узгодження між сторонами редакції додаткової угоди №1 до договору про постачання електричної енергії від 16.09.2016р. № 17100506, яку запропоновано укласти з метою збільшення обсягу дозволеної потужності по об'єкту відповідача: виробниче приміщення (вул. Центральна, 49/1, смт. Степанівка, Сумський район, Сумська область).

Позивач зазначає, що виключені відповідачем згідно з протоколом розбіжностей від 30.05.2017р. №1 та від 31.05.2017р. додатки до договору, відповідно до п.п. 5.2, 5.5, 5.6 Правил користування електричною енергією, є істотними умовами, у зв'язку з чим є обов'язковими.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.12.2017р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018р. у справі № 920/560/17, позов задоволено частково.

Вирішено спірні пункти додаткової угоди № 1 від 15.05.2016р. до договору про постачання електричної енергії № 17100506 від 16.09.2017р. вважати укладеними:

6) Пункт 2 додаткової угоди до договору № 17100506 від 16.09.2017 викласти у наступній редакції: "викласти додаток №3.1 до договору в новій редакції, визначеній в додатку № 2 до цієї додаткової угоди";

7) Пункт 3 додаткової угоди до договору № 17100506 від 16.09.2017 викласти у наступній редакції: "викласти додаток № 4 до договору в новій редакції, визначеній в додатку до цього протоколу розбіжносте";

8) Пункт 4 додаткової угоди до договору № 17100506 від 16.09.2017 викласти у наступній редакції: "викласти додаток № 5 до договору в новій редакції, визначеній в додатку № 4 до цієї додаткової угоди";

9) Пункт 5 додаткової угоди до договору 17100506 від 16.09.2017 викласти у наступній редакції: "викласти акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін № 1 додатку № 6 до Договору по об'єкту Споживача виробниче приміщення, за адресою: смт. Степанівка, вул. Центральна, буд. 49/1, в редакції, визначеній в додатку № 5 до цієї додаткової угоди";

10) Пункт 7 додаткової угоди до договору № 17100506 від 16.09.2017 викласти у наступній редакції: "викласти додаток №12 до договору в новій редакції, визначеній в додатку № 7 до цієї додаткової угоди";

6) залишити схему електропостачання об'єкта споживача № 1 додатку № 7 до договору по об'єкту Споживача виробниче приміщення, за адресою: смт. Степанівка, вул. Центральна, буд. 49/1, в редакції, визначеній в додатку № 7 до договору № 17100506 від 16.09.2017 року.

Судові рішення мотивовані узгодженістю сторін під час розгляду справи розбіжностей по всім пунктам додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р. крім пункту 6 додаткової угоди, що стосується схеми електропостачання об'єкта споживача (додаток №7 до договору).

Суд першої інстанції зазначає про відсутність підстав для зміни схеми, оскільки при укладенні договору від 16.09.2016р. сторони дійшли згоди щодо двох окремих схем електропостачання двох різних за призначенням об'єктів відповідача, які хоча і знаходяться (і знаходилися на момент укладення договору) за однією адресою, але є різними окремими об'єктами, які перебувають в орендному користуванні відповідача, як два окремих об'єкта. У запропонованому варіанті додатку №7 до основного договору, який є додатком №6 до додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р., позивач пропонує змінити схему шляхом об'єднання обидва об'єкти в один.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Сумиобленерго", не погоджуючись із вказаними судовими рішення, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині залишення схеми електропостачання об'єкта споживача № 1 додатку № 7 до договору по об'єкту споживача "виробниче приміщення" за адресою: смт. Степанівка, вул. Центральна, буд. 49/1, в редакції, визначеній в додатку № 7 до договору № 17100506 від 16.09.2016р. Скасувати постанову - повністю. Прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що ініціатором внесення змін до договору та збільшення обсягу дозволеної потужності по об'єкту був відповідач.

Крім того, позивач вказує на те, що приміщення цеху та виробниче приміщення знаходяться на одній території та відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ є одним об'єктом електропостачання.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на безпідставність з боку позивача внесення змін до схеми електропостачання об'єкта споживача. Додатком "№7 до основного договору є 2 схеми двох різних об'єктів, що було погоджено сторонами договору від 16.09.2016р. про постачання електроенергії № 17100506.

Відповідач просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

16 вересня 2016 року між ПАТ "Сумиобленерго" (постачальник) та ТОВ "Размолком" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 17100506, згідно з яким постачальник зобов'язався постачати електроенергію, а споживач - оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, які передбачені умовами цього договору та додатками до нього (далі - Договір) .

Відповідно до п. 1.2 Договору приєднана та дозволена потужність по кожному об'єкту споживача зазначена в додатку №12 "Перелік об'єктів споживача (з урахуванням площадок вимірювання) та об'єктів субспоживачів (з урахуванням площадок вимірювання), їх потужність, режими роботи" до договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що точки продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача встановлюються на межі балансової належності його електроустановок та зазначені в додатку №7 "Схема електропостачання об'єкта споживача" до договору.

В пункті 2.1 Договору сторони домовились під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996 року.

Відповідно до п. 9.1 Договору всі додатки до цього договору є невід'ємними частинами договору.

ТОВ "Размолком" у зв'язку з виконанням технічних умов приєднання, що не є стандартним, до електричних мереж ПАТ "Сумиобленерго" електроустановок виробничого приміщення, звернулося до постачальника з пропозицією внести зміни до укладеного договору про постачання електричної енергії.

З метою збільшення обсягу дозволеної потужності по об'єкту відповідача: виробниче приміщення (вул. Центральна, 49/1, смт Степанівка, Сумський р-н, Сумська область), у зв'язку з виконанням відповідачем відповідних технічних умов, ПАТ "Сумиобленерго" 29.05.2017р. передало ТОВ "Размолком" проект додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р. до договору для його підписання.

Відповідач проект додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р. підписав з протоколом розбіжностей № 1 від 30.05.2017р. та 31.05.2017р.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції сторони узгодили розбіжності по пунктам 2 - 5, 7 додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р. (крім пункту 6 додаткової угоди, що стосується схеми електропостачання об'єкта (об'єктів) споживача (додаток №7 до договору).

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до п. 1 - 4, п. 6 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

У ст. 181 ГК України наведений загальний порядок укладання господарського договору.

Згідно з ч.ч. 2 - 5 цієї статті проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з п. 3. ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N 28 (чинною на момент прийняття рішень судами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. № 417/1442 (z0417-96) , затверджено Правила користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

У п. 5.2 ПКЕЕ зазначено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору

Відповідно до п. 1.3. ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно зі ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 1.13. ПКЕЕ передбачено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.09.2016р. між ПАТ "Сумиобленерго" та ТОВ "Размолком" укладений договір про постачання електричної енергії № 17100506.

З метою збільшення обсягу дозволеної потужності по об'єкту "виробниче приміщення", відповідач звернувся з пропозицією внести зміни до укладеного договору про постачання електричної енергії.

Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції сторони узгодили розбіжності по пунктам 2 - 5, 7 додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р. (крім пункту 6 додаткової угоди, що стосується схеми електропостачання об'єкта (об'єктів) споживача (додаток №7 до договору), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо врегулювання розбіжностей по додатковій угоді № 1 від 18.05.2017р. до договору в цій частині задоволені судом.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, залишаючи схему електропостачання об'єкта споживача № 1 додатку №7 до договору по об'єкту Споживача "Виробниче приміщення" за адресою: смт. Степанівка, вул. Центральна, буд. 49/1, в редакції, визначеній в додатку № 7 до договору № 17100506 від 16.09.2016р., зазначив про відсутність підстав для зміни схеми, оскільки при укладенні договору від 16.09.2016р. сторони дійшли згоди щодо двох окремих схем електропостачання двох різних за призначенням об'єктів відповідача, які хоча і знаходяться (і знаходилися на момент укладення договору) за однією адресою, але є різними окремими об'єктами, які перебувають в орендному користуванні відповідача, як два окремих об'єкта.

Суд вказує на те, що у запропонованому варіанті додатку №7 до основного договору, який є додатком №6 до додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р., позивач пропонує змінити схему шляхом об'єднання обидва об'єкти в один.

Однак, суди залишаючи схему електропостачання об'єкта споживача № 1 "виробниче приміщення", в редакції додатку № 7 до договору, не надали оцінки вказаній схемі, в якій зазначена дозволена потужність по об'єкту споживача "виробниче приміщення" складає 145,0кВт.

Крім того, як встановлено судами, відповідач звернувся з пропозицією до позивача про збільшення потужності по об'єкту "виробниче приміщення" з 145 кВт до 290 кВт.

В акті розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 5 до додаткової угоди № 1 від 18.05.2017р.), який судом першої інстанції вирішено вважати укладеним, відображена балансова належність електромереж та установок споживача та постачальника по об'єкту "виробниче приміщення" із зазначенням дозволеної потужності - 290 кВт.

Однак, у вказаному акті не зазначено балансової належності електромереж та установок споживача та постачальника по об'єкту "цех по переробці сировини" із зазначенням дозволеної потужності.

Додаток № 6 до Договору містив 2 акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності по об'єктам відповідача: "виробниче приміщення" та "цех по переробці сировини", в яких відображено балансову належність електромереж та установок постачальника та споживача.

Згідно з пп. 1.2 ПКЕЕ (чинних на момент прийняття судових рішень) дозволена потужність - максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.

Межею балансової належності є точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання.

Межею експлуатаційної відповідальності є точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності.

Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та п. п. 5.5, 5.6 та 5.7 ПКЕЕ, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, залишаючи схему електропостачання об'єкта споживача № 1 додатку №7 до договору по об'єкту Споживача "Виробниче приміщення", за адресою: смт. Степанівка, вул. Центральна, буд. 49/1, в редакції, визначеній в додатку № 7 до договору № 17100506 від 16.09.2016р., зазначив про відсутність підстав для зміни схеми, оскільки при укладенні договору від 16.09.2016р. сторони дійшли згоди щодо двох окремих схем електропостачання.

Однак, судами не досліджено відповідність додатку №7 договору № 17100506 від 16.09.2016р. (схеми) до додаткової угоди №1 від 18.05.2017р., з урахуванням вимог ПКЕЕ та встановленого розміру дозволеної потужності, меж балансової належності та балансової відповідальності.

Крім того, судами не надано оцінки схемі електропостачання об'єкта споживача №1 "Виробниче приміщення", доданій до додаткового відзиву, в якій відображено зміни схеми електропостачання після реконструкції об'єкта "Виробниче приміщення".

Вказана схема відрізняється від схеми в додатку №7 до договору № 17100506 від 16.09.2016р.

Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, щодо частково задоволення позовних вимог позивача є передчасними.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 43, 47, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення першої інстанції) та статей 73, 86, 269, 275 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови апеляційної інстанції) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема, дослідити та надати оцінку, з урахуванням вимог ПКЕЕ (чинних на момент прийняття судових рішень): додаткам №6, №7 до договору № 17100506 від 16.09.2016р. та додаткам №5 і №6 додаткової угоди №1 від 18.05.2017р., схемам електропостачання та встановити необхідність об'єднання схем, дослідити відповідність додатку №7 до договору № 17100506 від 16.09.2016р. додатковій угоді №1 від 18.05.2017р., і, в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" по справі №920/560/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.12.2017р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.02.2018р. скасувати.

Справу №920/560/17 передати до господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л. В. Стратієнко

Суддя І. В. Ткач