15/167-б Про перегляд ухвали господарського суду за нововиявленими обставинами у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства - 06.06.2018 Прийняття

У травні 2017 ліквідатор ПАТ "СПК Меридіан" Рєзніков В.І. звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 30.07.2014, якою відмовлено задоволенні заяви ліквідатора ПАТ "СПК Меридіан" Шаргала Р.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2008 та витребування майна боржника, а саме: будівель та споруд дитячої бази відпочинку "Десна", яке знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Остер, вул. Радянська, 19, в межах справи № 15/167-б про банкрутство ПАТ "СПК Меридіан" у зв'язку з відсутністю заборони на відчуження цього майна,за нововиявленими обставинами.

Як нововиявлену обставину ліквідатор зазначив те, що постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі № 17/272 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2014 у цій справі, та залишено в силі рішення суду першої інстанції від 11.03.2014, яким було скасовано заходи до забезпечення позову (вжиті ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2006 року у справі №2-2957/1/06), а отже на час відчуження зазначеного майна боржника існувала заборона на вчинення таких дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 у справі №15/167-б (суддя Чеберяк П.П.) заяву ліквідатора ПАТ "СПК Меридіан" арбітражного керуючого Рєзнікова В.І. про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 30.07.2014 за нововиявленими обставинами у справі №15/167-б залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2014 - без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі № 15/167-б (судді : Верховець А.А., Отрюх Б.В., Сотніков С.В.) ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ акціонерний банк "Укргазбанк" просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 у справі № 15/167-б скасувати, прийнявши нове рішення про скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями щодо відмови у задоволені заяви про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 за нововиявленими обставинами та залишення без змін зазначеної ухвали суду від від 30.07.2014, якою відмовлено у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2008 (зареєстрованого в реєстрі за № 3176), скаржник посилається на порушення судами вимог ст. 33 та ст. 34 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, якими визначено обов'язки доказування і подання доказів, а також вимоги щодо належності і допустимості доказів, а саме судами не надано належної оцінки доказам того, що за період з 2008-2009 незаконно відчужувалось належне боржникові - ПАТ "СПК Меридіан" нерухома майно.

Також, банк у касаційній скарзі посилається на невірне застосування судами обох інстанцій положень п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, згідно якої, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, а отже на думку скаржника, судом безпідставно не враховано факт скасування постановою ВГСУ від 26.04.2017 постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі №17/272, у якій зазначено, що дія обмежувальних заходів припинилась у 2007, внаслідок чого заборона на продаж спірного майна відсутня, при цьому постановою ВГСУ від 26.04.2017 у справі № 17/272 залишено в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.03.2014 у справі № 17/272, якою скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суд м. Києва від 29.09.2006, з урахуванням зазначено спірний договір, за яким відчужено майно боржника, укладено в період дії обмежувальних заходів щодо заборони продажу спірного майна з 2006 по березень 2014.

У письмових поясненнях ліквідатор ПАТ "СПК Меридіан" підтримує касаційну скаргу банку, просить скасувати оскаржувані судові рішення, як такі що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 14.02.2018 для розгляду касаційної скарги у справі № 15/167-б визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В та ухвалою суду від 06.04.2018 у даній справі відкрито касаційне провадження та призначено розгляд справи на 06.06. 2018 на 10 - 15 год .

В судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 06.06.2018 представником ПАТ АБ "Укргазбанк" заявлено клопотання про відкладення розгляду даної справи для надання можливості представнику банку підготувати заяву про відвідколегії суддів, зазначене клопотання судом залишено без задоволення, оскільки враховуючи вимоги ч.3 ст. 38 ГПК України, у редакції чинній з 15.12.2017, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, з огляду на зазначене суд вважає, що подання заяви про відвід після початку розгляду справи є неналежним користуванням учасником справи своїми правами.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ПАТ АБ "Укргазбанк", ТОВ "СПК БВ Космос" та ліквідатора ПАТ "СПК Меридіан", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та прийнятті нового рішення про скасування ухвали суду першої інстанції від 30.07.2014 у зв'язку з нововиявленими обставинами відповідно до вимог ст. 310 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволені заяви ліквідатора банкрута про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 за нововиявленими обставинами у справі № 15/167-б та залишаючи без змін ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.07.2014, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд виходили з наступного.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судами попередніх інстанцій, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 15/167-б відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора ПАТ "СПК Меридіан" про визнання недійсним договору від 24.03.2008 купівлі-продажу нерухомого майна, яке належало на праві власності ПАТ "СПК Меридіан", а саме : будівель та споруд дитячої бази відпочинку "Десна", за адресою: Чернігівська обл., м. Остер, вул. Радянська, 19, укладеного між останнім та ТОВ "СПК БВ Космос" та витребування цього майна на користь боржника, при цьому, суд першої інстанції послався на відсутність встановленої судом заборони на відчуження спірного нерухомого майна.

У заяві про перегляд ухвали Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 15/167-б за нововиявленими обставинами ліквідатор ПАТ "СПК Меридіан" посилається на обставини, встановлені постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі № 17/272, якою скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014, якою відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову щодо накладено арешт на все нерухоме майно ВАТ "СПК Меридіан" та заборони посадовим особам товариства відчужувати це майно, у зв'язку з тим, що встановлені ухвалою суду обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , а отже такі обтяження відсутні, проте постановою ВГСУ залишено в силі ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.03.2014 у справі № 17/272 про скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дніпровського районного суд м. Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 щодо арешту майна боржника та заборони його відчуження. Таким чином, фактично встановлено, що дія обмежувальних заходів щодо заборони продажу спірного майна діяла в період з 2006 по березень 2014, тоді як підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2008 є саме відчуження за цим правочином майна ПАТ "СПК Меридіан", а саме : будівель та споруд дитячої бази відпочинку "Десна", за адресою: Чернігівська обл., м. Остер, вул. Радянська, 19, яке було арештоване та було під забороною відчуження, і ці обставини істотним чином вплинули на прийнятті судом ухвали від 30.07.2014 у справі № 15/167-б.

Предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2008, укладеного між ПАТ "СПК Меридіан" (продавець) та ТОВ "СПК БВ Космос" (покупець) у зв'язку з тим, що на час продажу вказаного нерухомого майна за спірною угодою діяла заборона відчуження цього майна, встановлена ухвалою суду від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06, що суперечить вимогам законодавства.

Як вбачається зі матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, у 2006 році ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулись до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_11 та ВАТ "СПК Меридіан" про визнання недійсною угоди відчуження спортивної бази "Чайка", укладеної між ОСОБА_11 та ВАТ "СПК Меридіан", а також подали заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить ВАТ "СПК Меридіан" та заборону його відчуження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2957/1-2006 вжито заходи до забезпечення позову, а саме накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ВАТ "СПК Меридіан" та заборонено посадовим особам ВАТ "СПК Меридіан" провадити будь-які дії щодо укладання угод стосовно відчуження цілісного майнового комплексу товариства, а на виконання вказаної ухвали суду до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено реєстраційний запис про накладення арешту на все нерухоме майно ВАТ "СПК Меридіан".

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.11.2006 позов у цивільній справі №2-2957/1/06 було залишено без розгляду та скасовано заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою від 29.09.2006, яка скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2007, а матеріали справи № 2-2957/1/06 направлені до господарського суду м. Києва для вирішення справи по суті.

В подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2007, у зазначені справі, які було присвоєно номер № 17/272, позов ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ОСОБА_11 та ВАТ "СПК Меридіан" про визнання недійсною угоду відчуження нерухомого майна залишено без розгляду, на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, а в подальшому ухвалою цього ж суду від 11.03.2014 у справі №17/272 було задоволено заяву ліквідатора про скасування заходів до забезпечення позову та скасовано вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходи до забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі №17/272 ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.03.2014 скасовано та в задоволенні заяви ВАТ "СПК Меридіан" про скасування заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі №2-2957/1/06 відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції була мотивована тим, що на час винесення господарським судом м. Києва ухвали від 11.03.2014 у справі №17/272 відповідні заходи до забезпечення позову (вжиті ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06) у вигляді арешту майна ПАТ "СПК "Меридіан" вже не діяли, адже записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про накладення такого арешту було скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 у справі №17/272 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.03.2014 залишено в силі.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій у даній справі зазначено, що ухвала Господарського суду м. Києва від 30.07.2014 у справі № 15/167-б про відмову у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2008 у зв'язку з відсутності на час його укладення спірного договору встановленої заборони на відчуження ПАТ "СПК Меридіан" нерухомого майна - будівель та споруд дитячої бази відпочинку "Десна", за адресою: Чернігівська обл., м. Остер, вул. Радянська, 19, і це рішення суду ґрунтувалось на відсутності правових підстав для задоволення заяви ліквідатора ПАТ "СК Меридіан" про визнання спірного правочину недійсним, з посиланням на відсутність фактичних даних, що документально підтверджували б обставини укладення спірного правочину під час дії заборони на відчуження нерухомого майна ВАТ "СПК Меридіан". Зазначені обставини підтверджувалися не лише постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі №17/272.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено,що даний спір стосується законності договору та наявності правових підстав для повернення спірного майна ПАТ "СПК Меридіан" та звернення з відповідним позовом обумовлюється порушенням права ПАТ "СПК Меридіан" внаслідок відчуження спірного майна за час дії вжитих ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ "СПК Меридіан".

Відтак, з урахуванням вище зазначеного та положень ст. 66, 67 ГПК України, в редакції чинній до 15.12.2017 та ст. 151 ЦПК України в редакції чинній до 15.12.2017, місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції дійшли висновку за своєю правовою природою заходи до забезпечення позову є встановлені судом тимчасові заходи до відповідача або інших осіб, спрямовані на попередження можливих порушень прав позивача за час вирішення відповідного спору, мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються лише у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому такі обмеження, які встановленні відповідною ухвалою про вжиття заходів до забезпечення позову, встановлюються саме з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача на час вирішення спору, а саме для забезпечення в послідуючому реальної можливості виконання судового рішення у випадку задоволення вимог позивача, а відтак, їх дія нерозривно пов'язана із наявністю такої мети.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку про те, що обмежувальна дія вжитих ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.09.2006 у справі № 2-2957/1/06 заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ "СПК Меридіан" припинилася з моменту залишення без розгляду позову ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_11 та ВАТ "СПК Меридіан" ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2007, оскільки фактично припинено матеріально-правового інтересу позивачів, внаслідок чого нерухоме майно належне ПАТ "СПК Меридіан" було відчужено за оспорюваним правочином від 24.03.2008 за відсутності заборони на вчинення таких дій, а тому відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу від 24.03.2008 на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.

З огляду на зазначене вище, та враховуючи те, що ліквідатор банкрута зазначає, що нововиявленою обставиною є факт скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 у справі №17/272, встановлені в якій обставини стали підставою для винесення господарським судом м. Києва ухвали від 30.07.2014 у даній справі про відмову у визнанні спірного правочину від 24.03.2008, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що встановлення даних обставин не може слугувати правовою підставою для скасування ухвали господарського суду м. Києва від 30.07.2014 в порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки їх існування не зумовлює істотної зміни обставин для прийняття іншого рішення, ніж те, яке було прийняте.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 ГПК України ( у редакції чинній до 15.12.2017, на час подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами), господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду (за п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України ( у редакції чинній до 15.12.2017).

Скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду, може бути підставою для перегляду, якщо скасоване рішення встановлювало певні факти, які не доказувалися у господарській справі на підставі ст. 35 ГПК України. Однак саме по собі скасування преюдиціального рішення не є підставою для скасування рішення, яке переглядається з цієї підстави. Якщо преюдиціальне рішення скасовано, суд під час перегляду справи за нововиявленими обставинами повинен розглянути обставини і дослідити докази, які він не досліджував в силу того, що ці обставини не підлягали доказуванню в силу ст. 35 ГПК України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно приписів частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У статті 6 Конвенції визначено процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Згідно практики Європейського суду з прав людини процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за умови відсутності зловживання (п.п. 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 у справі "Правєдная проти Росії" N 69529/01 та п. 46 рішення від 6 грудня 2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2).

Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999).

Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Повноваження вищих судів щодо перегляду судових рішень мають використовуватись задля виправлення судових помилок. Перегляд же рішень у порядку нагляду не може розглядатись як замаскована апеляційна інстанція, а сама наявність двох точок зору на предмет спору ще не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу можливе лише за виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (п.п. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004).

Відтак, враховуючи встановлене судами попередніх інстанцій, з урахуванням наведеного вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності в даному випадку нововиявлених обставин у розумінні ст. 112 ГПК України, у редакції чинній до 15.12.2017, які б ставили під сумнів правомірність постановленого судом рішення від 30.07.2014 про відмову у визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 24.03.2008, за яким продано майно боржника (будівель та споруд дитячої бази відпочинку "Десна", за адресою: Чернігівська обл., м. Остер, вул. Радянська, 19) під час дії заборони відчуження цього майна, а тому суди обґрунтовано відмовили у задоволені заяви ліквідатора ПАТ "СПК Меридіан" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 та ухвала Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 у справі № 15/167-б постановлені у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.