910/6153/17 Про визнання незаконними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку щодо відхилення частини кредиторських вимог за кредитним договором - 05.06.2018 Прийняття

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, Уповноважена особа Фонду, відповідно) на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") Славінського В.І. про визнання незаконними дій відповідача щодо відхилення частини кредиторських вимог позивача за кредитним договором від 19.08.2014 № 50012379 (далі - кредитний договір від 19.08.2014); визнання вимог кредитора - ТОВ "Порше Мобіліті", які виникли на підставі кредитного договору від 19.08.2014, у повному обсязі, а саме у сумі 1 033 642,78 грн, зобов'язання Уповноваженої особи Фонду внести відповідні зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Златобанк" шляхом збільшення кредиторських вимог ТОВ "Порше Мобіліті" до ПАТ "Златобанк" за кредитним договором від 19.08.2014 на суму 475 856,71 грн на підставі статей 3, 6, 526, 530, 610- 612, 615, 625, 627, 628, 1054 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Позов обґрунтовано неправомірністю неакцептування відповідачем частини кредиторських вимог позивача у розмірі 475 856,71 грн, які є обґрунтованими і доведеними.

У відзиві на позов відповідач просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що застосування позивачем обмінного курсу Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк") станом на 13.02.2015 - 25,9 грн/долар США, при визначенні гривневого еквіваленту розміру своїх вимог суперечить положенням кредитного договору від 19.08.2014 і загальним умовам кредитування та не підтверджено належними доказами. Відповідач наголошував на тому, що позивач та ПАТ "Златобанк" погодили, що сума основної заборгованості відображається за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору, а позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникає при коливанні курсів, ураховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті за кредитним договором від 19.08.2014; у цьому договорі зазначено, що обмінний курс для обчислення становить 13,3000 грн/1 долар США. Крім того, відповідач акцентував, що позивач не пред'являв банку вимог про дострокове погашення кредиту.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що позивачем при розрахунку суми заборгованості не було взято до уваги особливостей, визначених абзацом 2 пункту 1.3.1 загальних умов кредитування, що призвело до неправильного визначення ним суми боргу у гривневому еквіваленті. Суд установив, що сума заборгованості відповідача, яка і була ним акцептована, становить 500 397,73 грн. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність у цьому випадку підстав для нарахування 1 498,32 грн штрафу та 297,37 грн пені.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу ТОВ "Порше Мобіліті" - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Порше Мобіліті" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування оскаржених рішення і постанови у справі скаржник вважає порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , та акцентує, що позивачем було надано відповідачеві усі документи на підтвердження заборгованості з повернення суми кредиту та зазначено курс, застосований для спірного розрахунку. Він наголошує на правильності розрахунку суми заборгованості, яка підлягає акцептуванню відповідачем, і неправомірності дій відповідача щодо невключення її до реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення у справі залишити без змін із мотивів, викладених у них, посилаючись, зокрема, на те, що Уповноважена особа Фонду згідно зі статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відхиляє вимоги у разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Уповноваженої особи Фонду та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів, що і мало місце у цьому випадку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи позивача не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки вони суперечать дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених судами обставинах справи та відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають залишенню без змін із таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для включення спірних кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, з огляду на їх недоведеність та документальну непідтвердженість.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.08.2014 між ТОВ "Порше Мобіліті" - компанією та ПАТ "Златобанк" - позичальником було укладено кредитний договір № 50012379, за умовами якого компанія зобов'язується надати позичальникові кредит у сумі 543 501,57 грн, що еквівалентно 40 864,78 доларів США, та додатковий кредит у сумі 161 012,45 грн, що еквівалентно 12 106,20 доларів США, за курсом ПАТ "Креді Агріколь Банк", що дорівнює 13,3000 грн/дол. США, на строк 60 місяців з процентною ставкою 9,90 %.

Суди також установили, що позивач надав відповідачеві кредит у сумі 543 501,57 грн (що еквівалентно 40 864,78 доларів США) і додатковий кредит у сумі 161 012,45 грн (що еквівалентно 12 106,20 доларів США).

Відповідно до пункту 1.2 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути компанії кредит і додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за користування кредитом та додатковим кредитом, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

У пункті 1.3 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, сторонами визначено, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, стосовно основної суми боргу та суми процентів, зазначених у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією, в українській гривні відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору.

Згідно із пунктом 8.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Відповідно до пункту 8.3 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору, за кожен випадок порушення позичальником умов пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 позичальник сплачує компанії штраф в українській гривні у розмірі еквіваленту 15 євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією першого листа щодо сплати. Якщо позичальник у розумний строк після направлення листа продовжує порушувати вказані статті, компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 20 Євро чи 25 доларів США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Якщо позичальник у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані статті, компанія має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 25 Євро чи 30 доларів США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Позичальник зобов'язується сплатити всі зазначені штрафи протягом строку відповідно до кредитного договору або у строки, окремо вказані компанією.

Під час розгляду справи господарські суди встановили, що 13.02.2015 згідно з постановою Правління НБУ України № 105 ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, а Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк", яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

Згідно з постановою Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", відповідно до якого було розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" із 14.05.2015 та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славінського В.І.

Наказом Фонду від 15.05.2017 № 241 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Златобанк", з 18.05.2017 відкликано всі повноваження ліквідатора АТ "Златобанк", делеговані Фондом Славінському В.І., та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Златобанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Славкіну М.А.

17.06.2015 позивач направив відповідачеві заяву про задоволення вимог кредитора за кредитним договором від 19.08.2014, в якій просив, зокрема, визнати ТОВ "Порше Мобіліті" кредитором ПАТ "Златобанк" відповідно до умов кредитного договору від 19.08.2014 на загальну суму 1 033 642,78 грн та включити грошові вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" у зазначеному розмірі до реєстру вимог кредиторів ПАТ "Златобанк".

У листі від 08.07.2015 № 2008 відповідач зазначив, що сума вимог позивача, викладена у заяві про задоволення вимог кредитора від 17.06.2015, перевищує суму залишку заборгованості, що обліковується у банку, та просив надати розрахунок сум заборгованості, із зазначенням курсу, який застосовано для розрахунку, а також належним чином оформлену довідку від розрахункового банку із зазначенням курсу долара США, що використовується для обчислення.

Позивач у листі від 14.07.2015 повідомив відповідачеві, що заборгованість за кредитним договором від 19.08.2014 складається із щомісячних платежів за період із 02.12.2014 по 04.02.2015 у розмірі 59 184,03 грн, а саме: за грудень 2014 року - у сумі 16 323,32 грн відповідно до виставленого рахунку від 03.12.2014 № 00230222, за січень 2015 року - у сумі 19 457,48 грн відповідно до виставленого рахунку від 12.01.2015 № 00233407, за лютий 2015 року - у сумі 21 607,54 грн відповідно до виставленого рахунку від 02.02.2015 № 00240342, а також пені у сумі 297,37 грн і штрафу у сумі 1 498,32 грн за несплату зазначених щомісячних платежів; заборгованості щодо повернення суми кредиту станом на 13.02.2015 у сумі 974 458,75 грн, які було розраховано відповідно до умов кредитного договору на підставі даних графіку погашення кредиту. Зокрема, станом на 13.02.2015, з урахуванням виставлених до сплати рахунків по місячним платежам, заборгованість за сумою кредиту становить еквівалент 37 623,89 доларів США, що відповідно до обмінного курсу валют ПАТ "Креді Агріколь Банк", чинного станом на 13.02.2015 - 25,9 грн/долар, становить 974 485,75 грн.

Господарські суди установили, що відповідач вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" задовольнив частково; рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 03.09.2015 № 210/15 затверджено реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Златобанк", у тому числі акцептовано вимоги позивача у сумі 557 786,07 грн, з яких: 57 388,34 грн - заборгованість зі щомісячних платежів та 500 397,73 грн - заборгованість по сумі кредиту.

Позивач вважав, що відповідачем у порушення умов кредитного договору від 19.08.2014 і положень законодавства неправомірно не було акцептовано його кредиторські вимоги у сумі 475 856,71 грн, з яких: 474 061,02 грн - заборгованість по сумі кредиту, 297,37 грн - пеня та 1 498,32 грн - штраф, що стало підставою для звернення із цим позовом до господарського суду.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення містить стаття 173 Господарського кодексу України.

Відповідно до статей 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Розділу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (частина 2 статті - 1056-1 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач неналежно виконував зобов'язання за кредитним договором щодо внесення щомісячних платежів за період із 02.12.2014 по 04.02.2015, допустивши несплату у зазначеному періоді за кредитним договором у загальній сумі 57 388,34 грн, а саме: за грудень 2014 року - у сумі 16 323,32 грн відповідно до виставленого рахунку від 03.12.2014 № 00230222, за січень 2015 року - у сумі 19 457,48 грн відповідно до виставленого рахунку від 12.01.2015 № 00233407, за лютий 2015 року - у сумі 21 607,54 грн.

Як уже зазначалося, Виконавчою дирекцією Фонду на підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Златобанк", яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та на підставі постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", відповідно до якого було розпочато процедуру ліквідації АТ "Златобанк" із 14.05.2015.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 цього Закону з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Пунктом 3 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

За змістом статті 45 цього Закону (у відповідній редакції) Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відомості про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду повинні містити: 1) найменування та інші реквізити банку, що ліквідується; 2) дату та номер рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) дату та номер рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення уповноваженої особи Фонду; 4) прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи Фонду; 5) інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів. Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини 3 цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно зі статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідній редакції) уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини 2 статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів уповноважена особа Фонду сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці. Уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Уповноважена особа Фонду зобов'язана у 60-денний строк з дня його призначення надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини і зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам укладеного між сторонами кредитного договору від 19.08.2014, господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач при розрахунку суми заборгованості не взяв до уваги особливостей, визначених абзацом 2 пункту 1.3.1 загальних умов кредитування, що, в свою чергу, призвело до неправильного визначення позивачем суми боргу за кредитним договором у гривневому еквіваленті. Разом із тим господарські суди з'ясували, що здійснений відповідачем розрахунок суми заборгованості банку перед позивачем у сумі 500 397,73 грн, яку було акцептовано ПАТ "Златобанк", відповідає умовам кредитного договору і загальним умовам кредитування та є арифметично правильним. Таким чином, суди визнали обґрунтованою відмову відповідача у додатковому акцептуванні (визнанні) кредиторських вимог позивача у спірному розмірі та відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача затвердити такі зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Водночас господарські суди попередніх інстанцій, надавши оцінку зібраним у справі доказам, зважаючи на пункти 8.1, 8.3 загальних умов кредитування, дійшли висновку про необґрунтованість і недоведеність позивачем у цьому випадку розміру штрафу та пені. Як було з'ясовано судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи наявні лише рахунки-фактури від 08.01.2015 № 00233182, від 19.01.2015 № 002338862 та від 04.02.2015 № 00240097, проте немає самих листів щодо сплати заборгованості та доказів їх направлення відповідачеві, як це передбачено пунктом 8.3 загальних умов кредитування, що, у свою чергу, унеможливлює визначення періоду нарахування позивачем пені та штрафу та суми боргу, на яку здійснювалися ці нарахування.

Довід скаржника про неправомірність відмови відповідача у включенні спірних кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів та обґрунтованість розрахунку спірних сум не може бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки йому вже було надано оцінку господарськими судами і аргументовано ними відхилено. Як уже зазначалося, суди визнали необґрунтованими та документально недоведеними заявлені кредиторські вимоги, встановивши при цьому, що розрахунок позивача не ґрунтується на умовах спірного договору.

За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову із підстав, заявлених позивачем.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.