925/1770/15 Про зобов'язання повернути майно, передане на схов за договором складського зберігання кукурудзи - 05.06.2018 Прийняття

У червні 2017 року Селянське фермерське господарство "Настасія" (далі - СФГ "Настасія") (з урахуванням клопотання про уточнення від 02.10.2017), звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Златодар" (далі - ДП "Златодар") про зобов'язання повернути майно. В обґрунтування позовних вимог СФГ "Настасія" посилалося на невиконання відповідачем ДП "Златодар" зобов'язань по договору.

Позовна заява розглядалася господарським судом у межах справи про банкрутство боржника ДП "Златодар".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1770/15 (суддя - Боровик С.С.) позовну заяву СФГ "Настасія" задоволено повністю; зобов'язано ДП "Златодар" повернути СФГ "Настасія" зерно кукурудзи 3-го класу у розмірі 365,193 тон. Стягнуто з ДП "Златодар" (на користь СФГ "Настасія" 1 600 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент звернення СФГ "Настасія" до суду, зобов'язання відповідач не виконав, майно в розмірі 365,193 тон кукурудзи 3-го класу СФГ "Настасія" не передав. При цьому, суд визнав доведеними належними доказами порушення прав позивача СФГ "Настасія".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/1770/15 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Доманська М.Л., суддя - Верховець А.А.) клопотання ДП "Златодар" про припинення провадження у справі за позовом СФГ "Настасія" та апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задоволено частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1770/15 скасовано, а провадження у справі № 925/1770/15 - закрито. Матеріали справи № 925/1770/15 повернуто до господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявність рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 у справі № 925/1536/13 та договору від 08.09.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням можуть слугувати лише підставою для визнання позивача кредитором, а не підставою для винесення оскаржуваного рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/1770/15, СФГ "Настасія" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/1770/15 скасувати. Залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 07.12.2017 у справі № 925/1770/15. Судові витрати покласти на відповідача. При цьому, скаржником СФГ "Настасія" подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник СФГ "Настасія" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 6 ст. 19, ч. ч. 8, 10 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI (4212-17) , що набрав чинності з 19.01.2013) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 231, 278, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Автоматизованою системою суду для розгляду справи № 925/1770/15 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Погребняка В.Я. - головуючого, Пєскова В.Г., Катеринчук Л.Й. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2018 у матеріалах справи).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Катеринчук Л.Й., судді - Пєскова В.Г. від 18.04.2018 клопотання СФГ "Настасія" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено СФГ "Настасія" строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № 925/1770/15 господарського суду Черкаської області за касаційною скаргою СФГ "Настасія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/1770/15. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги СФГ "Настасія" відбудеться 05.06.2018. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 29.05.2018.

В подальшому, у зв'язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1770/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Жукова С.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 05.06.2018 прийнято справу № 925/1770/15 господарського суду Черкаської області за касаційною скаргою СФГ "Настасія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 до провадження. Ухвалено розглянути касаційну скаргу СФГ "Настасія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/1770/15 у судовому засіданні 05.06.2018.

Прокуратура Черкаської області подала відзив на касаційну скаргу СФГ "Настасія", в якому вказує на її безпідставність і необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/1770/15 - без змін.

В судове засідання 05.06.2018 з'явилися представники позивача СФГ "Настасія", відповідача ДП "Златодар" та прокурор Генеральної прокуратури України, які надали пояснення у справі.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення прокурора Генеральної прокуратури України, представників позивача та відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.10.2012 між СФГ "Настасія" (поклажодавець) та ДП "Златодар" (зерновий склад) було укладено договір складського зберігання кукурудзи №64/4, за умовами пункту 1.2 якого зерновий склад зобов'язався виконати послуги по прийманню, сушці, доробці (вторинній очистці) від домішки і доведенню якісних показників по ДСТУ 4525:2006 Кукурудза технічні умови, а також здійснити послуги по лабораторним дослідженням, відвантаженню кукурудзи, документальному оформленню переходу прав власності на кукурудзу від поклажодавця до третіх осіб.

У зв'язку із невиконанням зобов'язань по договору позивач звернувся із позовом до господарського суду Черкаської області про зобов'язання відповідача виконати умови договору: відвантажити поклажодавцю належну йому кукурудзу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 у справі № 925/1536/13 було зобов'язано ДП "Златодар" виконати умови договору складського зберігання кукурудзи за №64/4 від 15.10.2012 та відвантажити на користь СФГ "Настасія" кукурудзу в кількості 449,394.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 у справі № 925/1536/13 було залишено без змін.

11.11.2013 господарським судом Черкаської області було видано наказ про примусове виконання рішення.

08.09.2015 між ДП "Златодар" (зерновий склад) і СФГ "Настасія" (поклажодавець) було підписано договір про припинення зобов'язання зарахуванням, за умовами якого сторони підтверджують, що на момент укладання цього Договору вони мають зустрічні невиконанні зобов'язання, строк виконання яких настав а саме: Сторона-1 зобов'язана повернути Стороні-2 кукурудзу 3 класу, в кількості 449,394 тон, відповідно до рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 у справі № 925/1536/13; сторона-2 зобов'язана повернути Стороні-1 грошові кошти (згідно до зазначених у договорі наданих послуг за поставлений товар) в розмірі 218 543,10 грн., що за погодженням Сторін є еквівалентом 84,201 тон, кукурудзи 3 класу.

Згідно з пункту 1.2. договору сторони дійшли згоди про зарахування даних зустрічних зобов'язань та припинення зобов'язання, внаслідок чого зобов'язання Сторони-2 перед Стороною-1 припиняються в повному обсязі, а зобов'язання Сторони-1 перед Стороною-2 зменшується на рівноцінну кількість майна та становлять 365,193 тон, кукурудзи 3 класу, що підлягають поверненню Стороні-2.

25.04.2017 СФГ "Настасія" звернулася з вимогою до ДП "Златодар" про виконання пункту 1.2 договору, а саме повернення майна (365,193 тон кукурудзи 3-го класу) СФГ "Настасія" в натурі.

27.04.2017 ДП "Златодар" листом №244 надав відповідь, що відносно нього порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядженням майном боржника; а також накладено арешт на все майно боржника та кошти на його рахунках.

СФГ "Настасія" звернулося до господарського суду Черкаської області у межах справи про банкрутство № 925/1770/15 з позовною заявою від 19.06.2017 вих. № 22 про зобов'язання ДП "Златодар" виконати п. 1.2 договору про припинення зобов'язання зарахуванням від 08.09.2015, а саме: повернути СФГ "Настасія" кукурудзи 3-го класу у розмірі 365, 193 тон.

В подальшому, 02.10.2017 позивач СФГ "Настасія" подав до суду першої інстанції клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив зобов'язати ДП "Златодар" повернути СФГ "Настасія" кукурудзи 3-го класу у розмірі 365, 193 тон.

16.11.2017 відповідачем ДП "Златодар" було подано до суду першої інстанції клопотання про припинення провадження у даній справі, в обґрунтування якого відповідач посилався на наявність рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 у справі № 925/1536/13 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції 07.12.2017 прийняв рішення про задоволення позовних вимог СФГ "Настасія" в повному обсязі.

Переглянувши вказане рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання ДП "Златодар" та закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України, вказавши на те, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

При цьому, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не навів, які саме обставини, передбачені цією статтею, були ним встановлені при перегляді рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданого до суду першої інстанції клопотання про припинення провадження у даній справі відповідач ДП "Златодар" посилався на наявність рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 у справі № 925/1536/13 між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Повторний розгляд тотожних справ: між тими ж сторонами про той же предмет з тих же підстав не допускається.

З тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що судом апеляційної інстанції досліджувались тотожність/відмінність предметів та підстав позову у справах № 925/1536/13 та № 925/1770/15.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно норм діючого законодавства, позивач, після порушення справи про банкрутство боржника, має право звернутися із заявою про визнання його кредитором в межах справи про банкрутство і нормами Закону про банкрутство не передбачено можливості зобов'язання боржника повернути майно кредитору за рішенням суду. Всі дії відносно майна боржника вчиняються арбітражним керуючим за рішенням комітету кредиторів або суду.

А також, вказав на те, що наявність рішення господарського суду Черкаської області від 28.10.2013 у справі № 925/1536/13 та договору від 08.09.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням можуть слугувати лише підставою для визнання позивача кредитором, а не підставою для винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 порушено провадження у справі про банкрутство боржника ДП "Златодар", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.06.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (2755-17) .

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В ч. 2 ст. 16 ЦК України наведені можливі способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, передбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Як вбачається з матеріалів справи, СФГ "Настасія" вважаючи, що його право порушено, звернулося з позовом до господарського суду Черкаської області у межах справи про банкрутство № 925/1770/15.

При цьому, позивач СФГ "Настасія" звернувся до суду з вимогою про повернення майна (365,193 тон кукурудзи 3-го класу) СФГ "Настасія" в натурі.

На думку колегії суддів Касаційного господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку щодо неможливості розгляду судом першої інстанції вказаних позовних вимог СФГ "Настасія" в межах справи про банкрутство, а лише шляхом звернення СФГ "Настасія" із заявою про визнання його кредитором в межах справи про банкрутство.

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частинами 1, 2, 6, 8 ст. 23 Закону про передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначається у національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника. Майнові вимоги кредиторів мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не враховано, що в даному випадку СФГ "Настасія" має майнові, а не грошові вимоги до боржника, які виникли до порушення справи про банкрутство ДП "Златодар".

Кредитор з такими вимогами має право вибору: або вимагати від боржника виконання зобов'язання в натурі, або звернутися в справу про банкрутство в якості конкурсного кредитора, трансформувавши свої майнові вимоги в грошові.

В даному випадку, СФГ "Настасія" обрало такий спосіб захисту свого права як звернення до суду з позовною вимогою про повернення майна в натурі (зерна кукурудзи, переданого на зберігання).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо можливості розгляду такого позову в межах справи про банкрутство.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду спору по суті, судом першої інстанції прийнято рішення, проте, оскільки даний спір розглядається в межах справи про банкрутство, то і процесуальні документи, прийняті за результатами розгляду спору по суті повинні відповідати процесуальним формам, які передбачені Законом про банкрутство (ухвали, постанови).

Зазначене не є підставою для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення, проте повинно враховуватись при подальшому розгляді справи.

Крім того, правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 ЦК України (435-15) , Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (37-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

При цьому, в процедурі банкрутства господарюючого суб'єкта, який є зерновим складом, тобто власником зерносховища, яке надає фізичним та юридичним особам послуги по зберіганню зерна з видачею складських документів на зерно, і учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, діє спеціальне правило в частині включення в ліквідаційну масу зерна, яке знаходиться у нього на зберіганні.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 42 Закону про банкрутство майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Згідно з ч. 10 ст. 42 Закону про банкрутство зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб'єктом господарювання.

Переглядаючи рішення першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не надав правої оцінки суб'єктному складу учасників даного спору та зобов'язанням, які виникли між ними, не вказав чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права та інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, та не дослідив чи поширюються вказані правові норми на відносини, які склалися між сторонами.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про необхідність закриття провадження у справі № 925/1770/15.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 4 ст. 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги СФГ "Настасія", скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 у справі № 925/1770/15 та направлення матеріалів справи № 925/1770/15 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду, суду апеляційної інстанції слід здійснити перегляд рішення суду першої інстанції з урахуванням вищевикладеного, надати належну оцінку доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а відтак, встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, викласти висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.