448/957/17 Про визнання протиправною та скасування постанови митних органів про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил - 22.10.2019 Прийняття

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року (колегія суддів: головуючий: Бруновська Н.В., судді: Затолочний В.С., Матковська З.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці ДФС

третя особа - в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням Скоромний Ярослав Ігорович,

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. від 31 липня 2017 року у справі про порушення митних правил № 1907/20900/17 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на суму 8500 гривень.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 11 квітня 2019 року (повний текст складено та підписано 19 квітня 2019 року) у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 11 квітня 2019 року повернуто скаржнику.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

8 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначила, що судом апеляційної інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до постановлення неправомірного рішення.

Відзив на касаційну скаргу відповідачем не надіслано.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Повний текст рішення суду першої інстанції від 11 квітня 2019 року, яким позивачу відмовлено у задоволені позовної заяви, складено та підписано 19 квітня 2019 року.

В матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про вручення поштових відправлень або розписки про отримання оскаржуваного рішення безпосередньо в суді, які б підтвердили інформацію про отримання рішення суду першої інстанції позивачем.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, 2 травня 2019 року представник позивача адвокат Гавенко Б.І. подав безпосередньо до Мостиського районного суду Львівської області апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі позивачем порушено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з отриманням рішення суду першої інстанції 23 квітня 2019 року також, апелянт попросив звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення пропущеного строку з зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду першої інстанції 11 квітня 2019 року проголошено в судовому засіданні, повний текст складено та підписано 19 квітня 2019 року, апеляційна скарга подана 2 травня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження встановленому статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто.

Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги суд виходив того, що в матеріалах справи міститься поштове повідомлення, яке підтверджує отримання апелянтом ухвали суду про залишення апеляціної скарги без руху 25 травня 2019 року, однак станом на день прийняття судом ухвали про повернення апеляційної скарги, скаржником не усунуто недоліки, а саме не сплачено судовий збір.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Верховний Суд, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, в межах встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України з-поміж засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у встановлені законом шляхи.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України

Частина п`ята та шоста вказаної статті передбачає, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Якщо апеляційна скарга подається особою звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній визначається підстави звільнення від сплати судового збору.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) .

Частиною другою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже, положення процесуального законодавства визначають, що вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги, суд визначає її відповідність вимогам статей 292- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі виявлення недоліків поставляється ухвала про залишення апеляційної скарги без руху, в якій суд зобов`язаний зазначити чіткий перелік недоліків апеляційної скарги, спосіб та строк їх усунення.

Постановляючи ухвалу про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції, вказав лише на неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та надав десятиденний строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших підстав його пропуску.

Залишив суд апеляційної інстанції поза увагою і заявлене позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору та не вказав точну суму судового збору, яку необхідно сплатити за подання апеляційної скарги в даній справі.

Проте, повертаючи скаргу, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 червня 2019 року, посилався на те, що скаржником у встановлені судом строки не усунуто недоліки, а саме не подано документ про сплату судового збору.

Тобто, ухвалюючи рішення про повернення апеляційної скарги суд в порушення норм процесуального права повернув апеляційну скаргу з підстав, які не були визначені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, тобто судом не надавалась оцінка апеляційній скарзі на відповідність вимогам статям 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у контексті обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" заначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Отже, вмотивованим та обґрунтованим є рішенням суду правовий висновок, якого ґрунтується на аналізі взаємозв`язку між наведеною правовою нормою та належно дослідженими доказами наданими сторонами у справі.

Крім того Суд звертає увагу на таке, стаття 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності встановлені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною четвертою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційні скарги на судове рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно зі статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених, статтями 273 - 277, 280 - 289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Як підтверджується матеріалами справи, рішення Мостиського районного суду Львівської області прийнято 11 квітня 2019 року у відкритому судовому засіданні, повний текст виготовлено 19 квітня 2019 року.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання або вручення повного тексту рішення учасникам справи.

Апеляційна скарга подана відповідачем 2 травня 2019 року, враховуючи святкові та вихідні дні, протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексу рішення Мостиського районного суду Львівської області.

Поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження позивач обґрунтовує тим, що повний текст оскаржуваного рішення отримано представником позивача 23 квітня 2019 року відповідно до розписки, яка знаходиться в канцелярії суду.

Надаючи оцінку наведеним підставам для поновлення строку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що перебіг строку подання апеляційної скарги, встановлений частиною четвертою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, починається з дня проголошення судового рішення.

З висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися, адже спеціальні норми статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України щодо строку на апеляційне оскарження (десять днів) і порядку його обчислення (з дня проголошення судового рішення) не містять застережень щодо неможливості поновлення цього строку в порядку частини третьої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їх поважності в загальному порядку, передбаченому процесуальним законом, з урахуванням визначених частиною четвертою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України особливостей, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.

Справи цієї категорії підлягають пришвидшеному розгляду в розумінні Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) , тому надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції обов`язку щодо невідкладного вручення (надсилання) їм копій судового рішення, тобто доведення до них змісту судового рішення. Недотримання судом першої інстанції цього порядку не є перешкодою у оскарженні рішення суду і може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судового рішення, встановити дату отримання скаржником копії судового рішення та надати оцінку своєчасності подання ним апеляційної скарги після цієї дати.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року про повернення апеляційної скарги у справі № 448/957/17 скасувати, справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.