902/612/17 Про зупинення виконання рішення господарського суду до його перегляду у касаційній інстанції - 04.06.2018 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." про стягнення заборгованості в розмірі 18 184, 43 грн., з яких 9 233, 40 грн. - основний борг, 8151,14грн. - інфляційні втрати та 799, 89 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.09.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 902/612/17, позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 233, 40 грн. основного боргу, 8 151,14 грн. інфляційних втрат та 799,13 грн. 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,76 грн. 3% річних - відмовлено.

Приймаючи судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належним чином виконав умови договору, відвантаживши зерно, проте відповідач за надані послуги взагалі не розрахувався. При цьому, судами зазначено, що умови договору не містять обов'язку позивача щодо перевірки якості зерна

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 902/612/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." звернулось з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вказує на неповне з'ясування судами обставин справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/612/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Кушнір І.В., суддя - Мачульський Г.М., суддя - Краснов Є.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." на рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 902/612/17, призначено розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2018 задоволено заяву судді Кушніра І.В. про самовідвід у справі № 902/612/17 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." на ухвалу господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, а також на рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 902/612/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Мачульський Г.М., суддя - Краснов Є.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2018.

20.03.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." надійшло клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Предметом касаційного оскарження є постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, якою залишено без змін рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 про стягнення 18 184,43 грн.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Краснова Є.В., Мачульського Г.М. від 29.03.2018 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." до провадження для здійснення перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 902/612/17 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." про зупинення виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 у справі №902/612/17.

Зупинено виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 у справі № 902/612/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Надано позивачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 26.04.2018.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на її необґрунтованість та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскільки оскаржувані судові акти прийняті у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.07.2014 між Філією ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Бровківське ХПП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." (замовник) укладений договір № 01/07/14, відповідно до умов якого виконавець надає замовнику послуги по відвантаженню зерна пшениці ПАТ "Аграрного фонду" згідно договору про надання послуг № 12-04/14 від 17.02.2014 між виконавцем та ПАТ "Аграрний фонд", дозволу на переміщення зерна від 16.06.2014 № 41-09/218 та довіреності від 16.06.2014 №3544, а замовник зобов'язується оплачувати виконавцю надані послуги.

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги по відвантаженню пшениці 3 класу урожаю 2013 року в обсязі 139,900 МТ на загальну суму 9 233,40 грн., що підтверджується актом виконаних робіт (наданих послуг) від 17.07.2014, який відповідачем не підписаний, а також виставив відповідачу рахунок-фактуру № 31 від 17.07.2014 на суму 9 233, 40 грн.

З огляду на те, що відповідач за надані послуги не розрахувався, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу № 130-2-21/3040 від 24.05.2017 про сплату заборгованості за надані послуги в розмірі 9 233,40 грн., додавши повторно акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17.07.2014 та дублікат рахунку-фактури № 31 від 17.07.2014.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доведення обставин справи належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 ГПК України (в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991).

Відповідно до ст. 43 ГПК України (в редакції Закону України № 1798-ХІІ від 06.11.1991) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вже зазначалось вище та це було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, виконавець надав замовнику обумовлені договором послуги по відвантаженню пшениці.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що умовами договору визначений обов`язок виконавця здійснити лише відвантаження замовнику пшениці, проте обов'язків виконавця щодо визначення якості зерна, договір не містить, що не спростовано скаржником.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що зберігач зобов'язаний повернути зерно тієї якості, яке було передано на зберігання, проте у даній справі позивач не є його зберігачем.

В статтях 610, 611 ЦК України закріплено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин та враховуючи наведену норму, здійснивши арифметично вірний перерахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 799, 13 грн. та інфляційних втрат у сумі 8 151,14 грн.

Аналізуючи через призму ст. 43 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

Доводи скаржника щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій процесуальних норм в частині повноти оцінки доказів судова колегія вважає безпідставними, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантаж Бі.Ем.Джі." та залишення рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 у справі № 902/612/17 без змін.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2018 зупинено виконання рішення господарського суду Вінницької області від 04.09.2017 у справі № 902/612/17 до закінчення його перегляду в касаційному порядку, його виконання підлягає поновленню.