1.380.2019.000630 Про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон - 22.10.2019 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року (головуючий суддя Коморний О.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (головуючий суддя Шевчук С.М., судді - Кухтей Р.В., Хобор Р.Б.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправними та скасувати Рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2019 року № UA209000/2019/000026/2 і Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00097; прийняти рішення про повернення грошової застави (фінансової гарантії) митних платежів у сумі 105705,78 грн згідно частини 10 статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України (4495-17) ) та 1000 грн комісії за послуги банку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Львівська митниця ДФС безпідставно, в порушення норм статті 57 МК України та за наявності всіх документів, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод її визначення, прийняла оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Львівська митниця ДФС скористалася своїм правом та надіслала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвалами Верховного Суду від 16 та 18 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи, разом з тим, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, заслухавши представників відповідача в режимі відеоконференції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 2 листопада 2018 року укладено з нерезидентом ОСОБА_3 Договір продажу приватного вживаного автомобіля, а саме транспортного засобу марки "BMW", VIN код - НОМЕР_4, модель "Series 2", 2017 року випуску.

Позивач за участю його представника - митного брокера ОСОБА_4 22 грудня 2018 року подав в електронній формі органу доходів і зборів митну декларацію №UA209190/2018/044997, в якій задекларовано для митного оформлення зазначений вище транспортний засіб митною вартістю, визначеною декларантом за ціною договору (контракту) у розмірі - 9100 євро.

До митної декларації ОСОБА_2 додано наступні документи: акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13 грудня 2018 року №UA20903/2018/72264; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 DA91634 від 4 липня 2018 року; сертифікат відповідності ТЗ від 17 грудня 2018 року №UA.003.011368-18; паспортний документ про перетин кордону від 14 серпня 2017 року НОМЕР_2 ; паспортний документ про місце проживання від 11 липня 2000 року НОМЕР_5 ; Договір продажу приватного вживаного автомобіля від 2 листопада 2018 року б/н; виписку від 31 жовтня 2018 року з банку CREDITA MUTUEL про перерахунок коштів у сумі 9100 Євро; інші некласифіковані документи (заява на видачу посвідчення) від 21 грудня 2018 року; інші некласифіковані документи (заява ф/о) від 3 грудня 2018 року.

11 грудня 2018 року позивачем перераховано 96000 грн за митне оформлення транспортного засобу, що підтверджується квитанцією № 0.0.1208634051.1.

За результатами розгляду поданої позивачем митної декларації та доданих до неї документів, Львівською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/00097, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17 січня 2019 року №UA209000/2019/000026/2 до суми 19650,00 євро.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок Львівської митниці ДФС про те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення декларантом митної вартості транспортного засобу, оскільки заявлена митна вартість останнього документально не підтверджена, а також задекларована позивачем митна вартість автомобіля не відповідає інформації про вартість даного транспортного засобу, яка згенеровано АСАУР ДФС.

Не погоджуючись з такими діями митного органу та прийнятими останнім рішеннями, ОСОБА_2 звернуся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оплата за придбаний автомобіль здійснена не позивачем, а третьою особою - ОСОБА_9, згідно договору продажу приватного вживаного автомобіля, транспортний засіб не потрапляв у ДТП та не має інших явних дефектів, а має пошкодження і дефекти, однак які саме у договорі не вказано. У додатковому аркуші до Акту про проведення митного огляду товарів UA20903/2018/72264 вказано про наявні пошкодження, ознаки експлуатації, а саме: пошкоджено лакофарбове покриття кузову, забруднено та пошкоджено оббивку салону та сидінь, сколи на капоті та вітровому склі, пошкоджено передній, задній бампери, праві задні двері. Судом зазначено, що пояснення позивача про те, що придбаний ним у 2018 році автомобіль марки "BMW", VIN код - НОМЕР_4, модель "Series 2", 2017 року випуску, що був у використанні лише близько року, має таку вартість через те, що був підтоплений на півдні Франції не підтверджено жодним доказом (висновком експерта, актом про страховий випадок, документом про виплату страхового відшкодування тощо). За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що у митного органу виникли обґрунтовані підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість автомобіля марки "BMW", VIN код - НОМЕР_4, модель "Series 2", 2017 року випуску у сумі 9100 Євро. Додаткових документів для підтвердження митної вартості, які відповідач пропонував надати, позивачем не надано, а отже Львівська митниця ДФС приймаючи оскаржувані рішення діяла у спосіб, на підставі та в межах своїх повноважень.

Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).

Частинами другою - шостою статті 53 вказаного Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частин шостої та сьомої вказаної статті МК України (4495-17) , орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підтвердження митної вартості транспортного засобу марки "BMW", VIN код - НОМЕР_4, модель "Series 2", 2017 року випуску позивачем надано митному органу договір продажу вживаного автомобіля від 2 листопада 2018 року, укладений між покупцем - ОСОБА_2 та продавцем - нерезидентом ОСОБА_3 . На підтвердження факту оплати вартості придбаного транспортного засобу позивачем надано платіжний документ, а саме виписку від 31 жовтня 2018 року з банку CREDITA MUTUEL . Згідно вказаного платіжного документа переказ коштів у сумі 9100 Євро здійснила ОСОБА_10, а власником рахунку є ОСОБА_9 .

Разом з тим, документів, які б підтверджували повноваження ОСОБА_10 на переказ коштів від імені позивача (покупця) названого транспортного засобу не надано. Отримувачем коштів за даними виписки з банку CREDITA MUTUEL від 31 жовтня 2018 року є не продавець нерезидент - ОСОБА_3, з яким укладено Договір продажу вживаного автомобіля від 2 листопада 2018 року, а власник рахунку ОСОБА_9 .

Відтак, вказані обставини свідчать про наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки надані митному органу документи містили розбіжності з приводу особи, яка зазначена покупцем вказаного транспортного засобу та особи, яка фактично здійснила оплату транспортного засобу, що в свою чергу було правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта та надало митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки декларантом не було надано належних документів та не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні транспортного засобу за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.

Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару митний орган використав інформацію для визначення митної вартості, використавши середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання ОСОБА_11, що свідчить про дотримання процедури обрання методу визначення митної вартості товару та відповідно правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.