903/1/16 Про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності - 30.05.2018 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 (у складі колегії суддів: Гудак А.В. (головуючий), Дужич С.П., Олексюк Г.Є.)

у справі № 903/1/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, до Товариства з обмеженою відповідальністю Володимир-Волинська фірма "Термоізоляція" ЛТД (далі - ТОВ "Термоізоляція"), у якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки -нерухоме майно: цегляну будівлю матеріального складу загальною площею 1 630,2 кв. м, цегляну будівлю майстерні з виготовлення металевих покриттів загальною площею 542,0 кв. м, цегляну будівлю адмінприміщення загальною площею 380,7 кв. м, земельну ділянку площею 18 902,00 кв. м, кадастровий номер 07:102:000:00:01:002:4853, які знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, 1, шляхом визнання права власності на це майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною 1 388 000,00 грн у рахунок погашення кредитної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Ізол" (далі - ТОВ "Ізол") за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 30.11.2010 № 0285-01-10 в розмірі 10 544 882,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Ізол" своїх зобов'язань за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 30.11.2010 № 0285-01-10, виконання яких забезпечено майновим поручителем - ТОВ "Термоізоляція" згідно з іпотечним договором від 30.11.2010 № 04151/1110.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.03.2016 позов задоволено частково. Звернене стягнення на наведене вище нерухоме майно, що належить ТОВ "Термоізоляція" на праві власності та є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 30.11.2010 № 04151/1110 у рахунок погашення заборгованості за договором про невідновлювальну кредитну лінію від 30.11.2010 № 0285-01-10: за кредитом у розмірі 1 970 000,00 грн, за відсотками за користування кредитом у розмірі 6 175 947,85 грн, пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 1 805 991,57 грн, шляхом визнання права власності на зазначене майно за ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за ціною 1 388 000,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення за рахунок предмета іпотеки 592 943,01 грн пені за порушення строку повернення кредиту відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Термоізоляція" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 20 820,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), положення іпотечного договору від 30.11.2010 № 04151/1110 мотивовано тим, що неналежне виконання умов кредитного договору позичальником, зобов'язання якого забезпечено згідно з іпотечним договором, що містить застереження щодо задоволення вимог іпотекодержателя, є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на відповідне майно у рахунок погашення заборгованості .

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 рішення Господарського суду Волинської області від 12.03.2016 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Додатковою постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ТОВ "Термоізоляція" 38 432,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення, виходив із того, що згідно з положеннями частини 2 статті 16 ЦК, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) можливість звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду не виключається, однак звернення стягнення шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у даних правовідносинах має здійснюватися у спосіб погоджений сторонами в іпотечному договорі, а саме в позасудовому порядку. При цьому позивачем не доведено обставин звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та наявності відмови у такій реєстрації. Отже, суд дійшов висновку про помилковість обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Крім того, суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування пені за порушення строку повернення кредиту за період з 15.03.2015 по 15.09.2015 у розмірі 592 943,01 грн, оскільки таке нарахування здійснено з порушенням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, а підстав для нарахування пені за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 1 805 991,57 грн за період з 15.03.2015 по 15.09.2015 позивачем не доведено.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у жовтні 2017 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, а справу передати на новий розгляд.

Касаційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції у порушення вимог статті 16 ЦК, статей 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не враховано можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, якщо такий спосіб передбачено умовами іпотечного договору. Також скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору та незаконної відмови у позові.

ТОВ "Термоізоляція" в судове засідання свого представника не направило, хоча було повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

30.11.2010 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Ізол" (позичальник) укладено договір про відкриття не відновлювану кредитної лінії № 0285-01-10, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 6 600 000,00 грн, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком погашення кредитної лінії (додаток №1 до цього договору) з остаточним терміном погашення до 29.11.2013 і сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 21 % річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в підпункті б, в пункту 3.1. цього договору, сплатити відсотки у підвищеному розмірі).

У забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим договором 30.11.2010 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" і ТОВ "Термоізоляція" як майновим поручителем укладено іпотечний договір № 04151/1110, за умова якого відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно: цегляну будівлю матеріального складу загальною площею 1 630,2 кв. м, цегляну будівлю майстерні з виготовлення металевих покриттів загальною площею 542,0 кв. м, цегляну будівлю адмінприміщення загальною площею 380,7 кв. м, земельну ділянку площею 18 902,00 кв. м, кадастровий номер 07:102:000:00:01:002:4853, які знаходяться за адресою: Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Наталії Ужвій, 1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до пункту 3 іпотечного договору, узгоджена сторонами ринкова вартість предмету іпотеки становить 2 329 100,00 грн, у тому числі вартість земельної ділянки 679 338,00 грн. Сторони дійшли згоди, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде здійснюватися за ліквідаційною вартістю предмета іпотеки. Ліквідаційна вартість предмета іпотеки це вартість, яка може бути отримана за умови продажу предмета іпотеки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості. Узгоджена сторонами ліквідаційна вартість предмета іпотеки становить 2 163 735,00 грн.

Також іпотечним договором передбачено такі умови:

- іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання строку виконання позичальником зобов'язань, забезпечених іпотечним договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином (пункт 8.4.3);

- звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки (у тому числі при самостійному продажу іпотекодержателем та при передачі предмету іпотеки іпотекодержателю у власність та ін.) здійснюється за ліквідаційною вартістю предмету іпотеки (пункт 10);

- за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вчинений нотаріусом виконавчий напис може бути оскаржено іпотекодавцем виключно в судовому порядку (пункти 11, 11.1, 11.2);

- згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у пунктах 11.3.1 та 11.3.2 пункту 11.3 договору: задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", або продаж іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (пункти 11.3, 11.3.1, 11.3.2);

- іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі неналежного виконання позичальником будь-яких умов основного зобов`язання, у тому числі, але не обмежуючись, у наведений спосіб, у разі несвоєчасної чи неповної сплати платежів, несвоєчасного повернення суми основного зобов`язання, у тому числі: кредиту, процентів, комісійної винагороди, неустойки. Право звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель набуває також, якщо іпотекодержатель, відповідно до основного зобов`язання (кредитного договору), заявить позичальнику вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строку, зазначеного у основному зобов`язанні (кредитному договорі), а позичальник не виконає зазначене зобов`язання (пункт 8.4.8).

Судами встановлено, що ТОВ "Ізол" допущено прострочення виконання зобов'язання щодо сплати кредитних платежів і ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у порядку реалізації свого права на дострокове повернення повної суми заборгованості з огляду на неналежне виконання позивальником умов договору, 28.12.2015 направило ТОВ "Ізол" як основному боржнику і ТОВ "Термоізоляція" як майновому поручителю вимогу від 15.09.2015 в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку". У цій вимозі зазначалося про невиконання позичальником зобов`язань за договором від 30.11.2010 № 0285-01-10 щодо повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом і пені та вимагалося від іпотекодавця - ТОВ "Термоізоляція" протягом 30 днів усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість, яка станом на 15.09.2015 становить 10 544 882,43 грн; у разі невиконання цієї вимоги, банк розпочне процедуру звернення стягнення на передане в іпотеку майно. Отримання зазначеної вимоги іпотекодавцем не заперечується, що підтверджено останнім. Відповідей на вказану вимогу не надано.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до суду з позовом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Одним із способів захисту, передбаченим положеннями статті 16 ЦК, є визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як визначено частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку").

За змістом статті 36 цього Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

У пункті 11.3.1 іпотечного договору сторони передбачили, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Разом із тим положення статті 37 Закону України "Про іпотеку" не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Так, відповідно до частини 1 цієї норми іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З огляду на наведене вище, положення статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не передбачають судового захисту щодо визнання права власності на предмет іпотеки, а регламентують порядок переходу і оформлення цього права у позасудовому порядку.

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому визначальним є факт згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, якщо такі умови передбачено умовами договору іпотеки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц наведено правовий висновок про те, що передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Як установлено апеляційним судом у справі, яка розглядається, підписанням іпотечного договору іпотекодавець засвідчив, що він надає іпотекодержателю згоду на прийняття іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя (придбання предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору, кредитного договору та вимог чинного законодавства. Цей договір та рішення іпотекодержателя про придбання предмета іпотеки у власність надають йому право подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Право власності на предмет іпотеки переходить до іпотекодержателя у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена положеннями Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Разом із тим судом апеляційної інстанції зазначено, що ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" не доведено, а матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем позасудового способу звернення стягнення на предмети іпотеки та звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що звернення стягнення шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у даних правовідносинах має здійснюватися у спосіб погоджений сторонами в іпотечному договорі, а саме в позасудовому порядку. Оскільки позивачем не доведено обставин звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на іпотечне майно та наявності відмови у такій реєстрації, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про невикористання банком наданого йому права набуття права власності на предмет іпотеки в досудовому порядку, а отже, помилковість обраного позивачем способу захисту порушеного права, що у сукупності із зібраними у справі доказами дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Такі висновки суду апеляційної інстанції повністю узгоджуються з правовою позицією, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц.

Посилання скаржника у касаційній скарзі щодо помилковості зазначених висновків суду апеляційної інстанції спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного господарського суду колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.