820/3218/16 Про скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку - 18.10.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (суддя Панченко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі № 820/3218/16 за позовом ОСОБА_1 до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 39510-1.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21.07.2016 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.10.2016 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Салтівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Салтівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: статтей 287, 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 69, 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент вирішення справи в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на тому, що оскільки здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 01.06.2007 відбулося 30.08.2007, а визначений сторонами договору строк його дії становить десять років, то припинення користування земельною ділянкою ОСОБА_1 матиме місце у серпні 2017 року. Таким чином, на думку податкового органу, на позивача поширювався обов`язок у 2015 році здійснювати сплату орендної плати за користування земельною ділянкою на підставі договору оренди від 01.06.2007.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Рішенням Куп`янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 земельну ділянку площею 0.1215 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, надано ОСОБА_1 в довгострокову оренду терміном на десять років.

На підставі вказаного рішення між Куп`янською міською радою та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі від 21.03.2005, пунктом 8 якого визначено, що такий договір укладено на десять років, починаючи з моменту його державної реєстрації.

Такий Договір зареєстрований у Куп`янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2005 № 441.

Рішенням Куп`янської міської ради від 26.01.2007 № 253/10-У частину земельної ділянки (площею 0,0045 га.), яка перебувала у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 21.03.2005, було вилучено та визначено, що інша частина такої ділянки (площею 0,1170 га) залишається для використання за цільовим призначенням: роздрібна торгівля та комерційні послуги.

Цим же рішенням також установлено, що договір оренди від 21.03.2005 щодо посвідчення права користування ОСОБА_1 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, вважати таким, що втратив чинність.

На підставі рішень Куп`янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 та від 26.01.2007 № 253/10-У між Куп`янською міською радою та ОСОБА_1 був укладений Договір оренди землі від 01.06.2007, згідно з яким позивачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1170 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 8 Договору оренди землі від 01.06.2007 такий правочин укладено на десять років, починаючи з дати прийняття рішення XVII сесії XXIV скликання Куп`янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду громадянці України ОСОБА_1 ".

Салтівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 39510-15 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку за 2015 рік у сумі 17970,23 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що строк дії договору оренди землі від 01.06.2007 закінчився у липні 2014 року. Оскільки доказів укладення додаткової угоди щодо пролонгації вказаних договірних відносин сторонами до суду не надано, то підстави для нарахування позивачу податкового зобов`язання з плати за землю у вигляді орендної плати за 2015 рік відсутні.

Згідно з визначеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.136, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України термінами плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 288.1, 288.2, 288.3 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, фізичні особи (орендарі), яким на умовах оренди надані земельні ділянки комунальної власності, є землекористувачами - платниками плати за землю у формі орендної плати. З припиненням договору оренди земельної ділянки припиняється право користування такою земельною ділянкою, а плата за землю сплачується за фактичний період перебування об`єкта у користуванні у поточному році.

Слід зазначити, що принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає в покладенні обов`язку з його сплати та, відповідно, подання звітності на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов`язок із перерахування до бюджету, зокрема, орендної плати пов`язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, предметом дослідження у питанні наявності/відсутності у позивача обов`язку здійснювати плату за землю за користування на умовах оренди земельної ділянки є не лише обставини щодо закінчення установленого договором оренди строку, а й фактичного припинення користування об`єктом землекористувачем.

У справі, що розглядається, фактичною підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало надходження від Управління житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування Куп`янської міської ради інформації про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі станом на 30.07.2015, згідно з якою наявний чинний укладений з ОСОБА_1 договір оренди землі площею 0,1170 га, зареєстрований 30.08.2007 на строк з 30.08.2007 по 30.08.2017.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинно укладений між Куп`янською міською радою та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки комунальної власності від 21.03.2015 рішенням вказаної ради від 26.01.2007 № 253/10-У визнано таким, що втратив чинність.

У той же час, умовами нового договору від 01.06.2007 щодо надання Куп`янською міською радою земельної ділянки площею 0,1170 га в оренду ОСОБА_1 передбачено строк дії такого правочину - десять років, починаючи з дати прийняття рішення Куп`янської міської ради від 30.07.2004 № 2/120 "Про надання земельної ділянки в довгострокову оренду громадянці України ОСОБА_1 " (пункт 8 Договору).

Строк дії договору оренди є однією з істотних умов договору оренди землі (стаття 15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV).

З огляду на викладене, керуючись принципом свободи договору, сторони договірних відносин вправі самостійно визначати умови зобов`язань в укладеному правочині.

Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що установлений договором оренди від 01.06.2007 десятирічний строк дії такого договору слід обраховувати, починаючи з визначеної умовами дати - 30.07.2004, а не з дати реєстрації договору - 30.08.2007.

Разом з тим, сам факт закінчення строку дії договору оренди у липні 2014 року не є безумовною підставою для висновку про одночасне припинення у землекористувача обов`язку, пов`язаного зі сплатою орендних платежів.

Так, за приписами статті 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, чинній на момент закінчення строку договору оренди від 01.06.2007) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV (у редакції, чинній на момент закінчення строку договору оренди від 26.01.2007) передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що законодавством передбачено процедуру комунікації між орендарем і орендодавцем перед закінченням і після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки задля з`ясування можливості пролонгації договору шляхом укладення додаткової угоди чи припинення договірних відносин.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що між Куп`янською міською радою та ОСОБА_1 додаткових угод щодо користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору від 01.06.2007 не укладалося.

Однак, в порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи, судами не досліджено питання щодо фактичного припинення ОСОБА_1 користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди від 01.06.2007, зокрема, не з`ясовано чи підтверджується належними та допустимими доказами факт повернення в належному стані об`єкта договору оренди ОСОБА_1 .

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати орендної плати за землю згідно з оскарженим податковим повідомленням-рішенням є передчасними, оскільки не здійснені із належним застосуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Салтівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі № 820/3218/16 скасувати.