802/411/17-а Про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Національної поліції України, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу - 16.10.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів головуючого судді: Ватаманюка Р.В., суддів Мельник-Томенко Ж. М., Сторчака В. Ю.

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач-1, ГУНП у Вінницькій області), Жмеринського відділу поліції Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач-2, Жмеринський ВП ГУНП у Вінницькій області), в якому просив:

1.1 визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №233 від 20 лютого 2017 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

1.2 визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №38 о/с від 21 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

1.3 поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Барського відділення поліції Жмеринського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

1.4 стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (заробітну плату) за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді;

1.5 постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_1 з 1993 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ МВС України. З 07 листопада 2015 року прийнятий на службу до Національної поліції України, перебував на посаді заступника начальника слідчого відділення Барського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУ Національної поліції у Вінницькій області.

2.1. За наслідками службової перевірки, наказом від 20 лютого 2017 року №233 до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. У подальшому наказом №38 о/с від 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. 07 листопада 2015 року наказом №1 о/с ОСОБА_1 був прийнятий на службу до Національної поліції України та прийняв присягу працівника поліції.

4. 17 лютого 2017 року в ході реалізації матеріалів кримінального провадження внесеного до ЄРДР від 16 лютого 2017 року № 42017020000000062, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, працівниками УВБ у Вінницькій області, прокуратурою Вінницької області та УСБУ у Вінницькій області, задокументовано факт отримання неправомірної вигоди заступником начальника слідчого відділення Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, підполковником поліції ОСОБА_1.

5. Наказом ГУНП у Вінницькій області від 17 лютого 2017 року № 288 призначено службове розслідування та відсторонено від виконання службових обов`язків ОСОБА_1

6. 20 лютого 2017 року т.в.о. начальника ГУНП у Вінницькій області затверджено висновок службового розслідування за фактом розпочатого слідчим відділом прокуратури Вінницької області кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, щодо заступника начальника слідчого відділення Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, підполковника поліції ОСОБА_1.

7. Згідно з указаного висновку, ГУНП у Вінницькій області зазначено, що позивачем порушено службову дисципліну, Присягу поліцейського, вимоги статей 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-ІV (3460-15) (далі - Дисциплінарний статут), пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ), пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2016 року №1179 (z1576-16) , що виразилось у самовільному залишенні місця служби, недотриманні обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, використанні службових повноважень, пов`язаних з можливими одержанням неправомірної вигоди, скоєнні вчинку, який підриває авторитет Національної поліції і є несумісним з подальшим проходженням служби. Відповідно до статей 2, 7, 8, 12, 14 Дисциплінарного статуту, заступника начальника слідчого відділення Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.

8. 20 лютого 2017 року за результатами висновку службового розслідування ГУНП у Вінницькій області видано наказ №233 про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських ГУНП у Вінницькій області, зокрема, заступника начальника слідчого відділення Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

9. 21 лютого 2017 року наказом начальника Барського відділення поліції Жмеринського відділу поліції ГУ Національної поліції у Вінницькій області №38 о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", заступника начальника слідчого відділення Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за порушення органами прокуратури щодо позивача кримінального провадження, а за порушення службової дисципліни, яка виразилася у самовільному залишенні місця несення служби, недотриманні обмежень і заборон передбачених антикорупційним законодавством, позапроцесуальному спілкуванні, використанні своїх службових повноважень, порушенні вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (3460-15) , Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , а також невиконанні вимог Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

12. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено повністю:

12.1. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУНП у Вінницькій області від 20 лютого 2017 року № 233 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

12.2. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Вінницькій області від 21 лютого 2017 року № 38 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції;

12.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділення Барського відділення поліції Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області;

12.4. Стягнуто з ГУНП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення (заробітну плату) за час вимушеного прогулу з 22 лютого 2017 року по 27 червня 2017 року в сумі 28 532,80 грн (двадцять вісім тисяч п`ятсот тридцять дві грн 80 коп).

13. Задовольняючи позовну заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок службового розслідування містить лише опис учиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об`єктивна сторона не встановлені. Відповідачем не вказано, які саме вимоги Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , Дисциплінарного статуту, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України порушено ОСОБА_1

13.1. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України, може бути доведена лише вироком суду в межах розгляду кримінального провадження № 12017020080000077, а не матеріалами службового розслідування.

13.2. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі має місце порушення кримінального провадження стосовно позивача за фактом учинення кримінального правопорушення та відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в діях позивача наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, яка виразилася у самовільному залишенні місця несення служби, недотриманні обмежень і заборон, передбачених антикорупційним законодавством, поза процесуальному спілкуванні, використанні своїх службових повноважень, порушенні вимог Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (3460-15) , Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , а також невиконанні вимог Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

ІV. Касаційне оскарження

14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУНП у Вінницькій області подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яка зареєстрована в суді 17 липня 2017 року.

15. У касаційній скарзі ГУНП у Вінницькій області зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про незаконність видання оскаржуваних наказів про звільнення позивача без наявності, на день звільнення, рішень суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, оскільки позивача звільнено із правоохоронних органів саме у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення (пункт 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"), накладеного відповідно до норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а не у зв`язку із наявністю у діях позивача ознак кримінального злочину.

15.1. Однак, ГУНП у Вінницькій області зазначає, що суд апеляційної інстанції, на його думку, помилково дійшов висновку, що в діях позивача відсутній склад дисциплінарного проступку, оскільки позивачем скоєно вчинок (вимагання та отримання незаконної грошової винагороди), який підриває авторитет Національної поліції і є несумісним з подальшим проходженням служби, порушує службову дисципліну, Присягу поліцейського, вимоги статей 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону № 580-VIII, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських. За таких обставин ГУНП у Вінницькій області просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

16. 18 липня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України, постановленою у складі судді Черпак Ю.К., відкрито касаційне провадження та витребувано із Вінницького окружного адміністративного суду справу № 802/411/17-а.

17. 08 серпня 2017 року справа № 802/411/17-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

18. 21 серпня 2017 року позивачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якій він спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

19. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (набрав чинності 15 грудня 2017 року), касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

20. 07 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Желтобрюх І.Л. - головуючий суддя, судді - Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

21. 31 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 802/411/17-а проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: Шевцова Н.В. - головуючий суддя, судді - Кашпур О.В., Радишевська О.Р.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

23. За правилами частини третьої статті 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Відповідно до частини першої статі 2 КАС України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

26. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

28. Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (580-19) .

28.1. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 18 поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

28.2. Відповідно до статті 19 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

28.3. Пунктом 4 розділу XI Прикінцеві та Перехідні положення визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

28.4. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

29. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (3460-15) (чинний на момент виникнення правовідносин, далі - Дисциплінарний статут).

29.1. Згідно зі статтею 1 службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

29.2. Згідно зі статтею 7 службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

29.3. Статтею 2 визначено, що дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

29.4. Відповідно до частини першої статті 5 за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

29.5. Статтею 12 встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатись такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.

29.6. Відповідно до частини першої статті 14 з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

29.6.1. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

29.6.2. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

29.6.3. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

29.7. Згідно зі статтею 16 дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

VІ. Позиція Верховного Суду

30. Учинення позивачем дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

31. Водначас, притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення що накладення певного виду стягнення.

32. Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, установлені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

33. В аспекті спірних правовідносин Верховний Суд зауважує, що з`ясування обставин, які слугували підставою для службового розслідування (скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування.

34. ГУНП у Вінницькій області у своєму висновку за результатами службового розслідування відтворила виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, який міститься у письмовому повідомленні про підозру, і які у своїй сукупності дали органам досудового розслідування підстави допускати, що позивач учинив кримінальне правопорушення та надати йому правову кваліфікацію.

35. Повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження про її винуватість, як доконаний факт, не можна.

36. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії поліцейського отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.

37. Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що висновок службового розслідування містить лише опис учиненого позивачем корупційного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, а причини та умови вчинення дисциплінарного проступку та його об`єктивна сторона відповідачем-1 не встановлені. Відповідачем-1 не вказано, які саме вимоги Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) , Дисциплінарного статуту та Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України порушено ОСОБА_1

38. Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що за умови встановлення ГУНП у Вінницькій області у висновку службового розслідування лише фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться у письмовому повідомленні про підозру, указані обставини є підставою для звільнення позивача лише за умови наявності вироку суду в межах розгляду кримінального провадження № 12017020080000077.

39. Доводи касаційної скарги щодо правомірності оскаржуваних наказів не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду апеляційної інстанції, і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

40. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.