П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/129/19

Провадження № 11-422заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 доВищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 квітня 2019 року (суддя Берназюк Я. О.),

УСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив:

1) визнати протиправним і скасувати рішення Комісії щодо результатів виконаного ОСОБА_1 14 листопада 2018 року іспиту практичного завдання під час оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду;

2) визнати протиправним і скасувати рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 . здійснювати правосуддя у Верховному Суді;

3) визнати протиправним і скасувати рішення Комісії про припинення участі кандидата на посаду судді ОСОБА_1 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року;

4) визнати протиправним і скасувати рішення Комісії про відмову у перегляді рішення Комісії щодо результатів виконаного ОСОБА_1 практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду;

5) визнати протиправною бездіяльність Комісії та зобов`язати відповідача визначити ОСОБА_1 бал іспиту практичного завдання під час оголошеного 2 серпня 2018 року конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду - 120;

6) зобов`язати комісію визнати ОСОБА_1 таким, що продовжує участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 2 серпня 2018 року, дослідити досьє, провести співбесіду та визначити рейтинг.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 123 та частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) залишив без руху та надав десятиденний (з дня отримання ухвали) строк для усунення недоліків позовної заяви у такий спосіб:

- зазначити поштовий індекс позивача та Комісії;

- зазначити ідентифікаційний код Комісії в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

- уточнити зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- подати до суду документ про доплату судового збору у розмірі 3842 грн;

- подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення та надати докази поважності причин його пропуску.

Судом в ухвалі також роз`яснено позивачу, що в разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений строк заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначену вище ухвалу суду ОСОБА_1 отримав 23 березня 2019 року.

На виконання ухвали суду першої інстанції від 18 березня 2019 року ОСОБА_1 25 березня 2019 року подав до зазначеного суду заяву, в якій вказав на протиправність ухвали про залишення позову без руху, просив не перешкоджати йому у доступі до правосуддя та не вчиняти суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України (2341-14) (далі - КК), відкрити провадження за його позовною заявою, витребувати докази й розглянути справу по суті.

У цій заяві ОСОБА_1 зазначив, що Комісія перешкоджає доведенню протиправності її рішень та бездіяльності та, залишаючи його запити без відповідей, призводить до штучного створення підстав для залишення судом позову без руху з причин відсутності чіткого визначення змісту вимог та без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду. Позивач також вказав на те, щовичерпав можливості дізнатися про те, чи приймались Комісією оскаржувані рішення, і якщо так, якого вони змісту.Він не знав, не повинен був знати і не знає досі, чи приймалось відповідачем рішення про припинення його участі у конкурсі, і як наслідок - не знав і не повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття відповідачем оскаржуваних рішень чи рішення.

Крім того, позивач вважає, що строк звернення до суду ним не пропущений.

ОСОБА_1 також зазначає, що, оскільки він оскаржує лише припинення участі у конкурсі, оформлене, як припускає позивач, декількома рішеннями, то вимоги суду про сплату судового збору за всі позовні вимоги є незаконними.

ОСОБА_1 вважає, що у зв`язку із залишенням його позовної заяви без руху суддя-доповідач, який постановив ухвалу від 18 березня 2019 року, відповідно до вимог статті 18 КК є суб`єктом злочину, передбаченого статтею 375 КК.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі судді Верховного Суду від 9 квітня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС з посиланням на те, що позивач не усунув жодного недоліку позовної заяви, зазначеного в ухвалі від 18 березня 2019 року.

Не погодившись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення цим судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати постановлену ним ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування скаргиОСОБА_1 навів доводи, аналогічні викладеним ним у заяві від 25 березня 2019 року, які зводяться до його незгоди з вимогою суду доплатити судовий збір, з висновками суду про пропуск строку звернення до суду, а також до неможливості чіткого формулювання його позовних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача інформації про ухвалені Комісією щодо нього рішення. Крім того, на переконання ОСОБА_1, інші недоліки позовної заяви, на які вказано в ухвалі суду від 18 березня 2019 року, є несуттєвими, оскільки не перешкоджають відправленню правосуддя.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За правилами частини першої статті 5 КАСкожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції (частина перша статті 168 КАС).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим, зокрема, статтями 160, 161 цього Кодексу.

Так, статтею 160 КАС передбачено, щоу позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша).

Згідно з частиною п`ятою зазначеної статті КАС (2747-15) у позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (пункт 2); зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5).

Усупереч наведеним вище вимогам КАС у позовній заяві ОСОБА_1 не було зазначено поштовий індекс позивача та Комісії, а також ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Подаючи на виконання ухвали суду першої інстанції від 18 березня 2019 року заяву від 25 березня 2019 року ОСОБА_1, згаданих реквізитів не вказав, не заперечується ця обставина позивачем і в апеляційній скарзі. Отже, ОСОБА_1 не усунув цього недоліку позовної заяви. Посилання скаржника на відсутність підстав для повернення позову у зв`язку з несуттєвістю, на його думку, таких недоліків Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставним, оскільки вимоги щодо змісту позовної заяви встановлені КАС, який не передбачає винятків, за яких особа, що звертається до суду, на власний розсуд може обирати, які саме вимоги процесуального закону щодо змісту позовної заяви слід виконувати чи не виконувати, вважаючи їх формальними.

Крім того, із тексту позовної заяви неможливо встановити зміст позовних вимог, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, заява не містить викладу обставин на обґрунтування конкретних вимог.

Так, зі змісту позовних вимог, викладених у пунктах № 1, 2 та 3, незрозуміло, які саме рішення оскаржує позивач (при цьому копій оскаржуваних рішень не було додано). Позивачем не зазначено жодних реквізитів оскаржуваних рішень (дата, номер) Комісії, що унеможливило їх ідентифікацію судом. Незрозуміло, чи рішення, зазначене в позовних вимогах № 1 та 3, є одним рішенням чи двома окремими.

Також зі змісту позовної заяви неможливо зрозуміти, чи приймалося відповідачем рішення про непідтвердження здатності позивача здійснювати правосуддя (позовна вимога № 2), чи це є особиста думка позивача про те, що таке рішення мало би бути прийняте відповідачем щодо позивача.

Крім того, позивачем не обґрунтовано позовну вимогу № 4, зокрема щодо наявності визначених законом підстав оскарження рішення Комісії про відмову у перегляді її рішення щодо результатів виконаного ОСОБА_1 практичного завдання у межах кваліфікаційного оцінювання, з урахуванням положень частини другої статті 88 та частини сьомої статті 101 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Окрім наведеного, із позовної вимоги № 5 убачається, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Комісії, при цьому не зазначено сутність цієї бездіяльності, тобто в чому полягає бездіяльність відповідача, про визнання протиправності якої порушує питання позивач.

У заяві від 25 березня 2019 року, поданої на виконання ухвали суду першої інстанції від 18 березня 2019 року, ОСОБА_1 не уточнив змісту позовних вимог, натомість вказав на його необізнаність щодо реквізитів, змісту оскаржуваних ним рішень Комісії та щодо їх прийняття взагалі. Таким чином, позивач не усунув вказаних в ухвалі суду першої інстанції недоліків позовної заяви щодо змісту викладених у ній вимог.

29 березня 2019 рокуОСОБА_1 направив суду копію його звернення до Комісії від 27 березня 2019 року про надання копій ухвалених Комісією щодо нього рішень, на яке заявнику цього ж дня повідомлено про те, що підготовка відповіді на його запит триває. При цьому питання про продовження строку для усунення недоліків позову, а саме для уточнення позовних вимог, позивач перед судом не порушував і до закінчення встановленого судом строку (2 квітня 2019 року), як і на момент постановлення оскаржуваної ухвали про повернення позову (9 квітня 2019 року), відповідних клопотання чи уточнень суду не надіслав.

Подання позивачем до Великої Палати Верховного Суду одночасно з апеляційною скаргою уточненої позовної заяви від 19 квітня 2019 року не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність на час постановлення оскаржуваної ухвали підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням її недоліків, на які судом було обґрунтовано вказано в ухвалі про залишення цієї заяви без руху.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду погоджується і з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням вимог закону щодо сплати судового збору, на що також було вказано позивачу в ухвалі про залишення позову без руху.

З матеріалів справи убачається, що всупереч вимогам частини третьої статті 161 КАС ОСОБА_1 до позовної заяви не додав документ про сплату судового збору в установленому порядку й розмірі.

Так, згідно із частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із частиною першою статті Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (3674-17) (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом; далі - Закон № 3674-VI (3674-17) ) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що при поданні до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, зокрема, фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону № 3674-VI).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 1921 грн. Таким чином, за кожну з позовних вимог немайнового характеру підлягає сплаті 768 грн 40 коп.

До позовної заяви додано квитанцію від 5 березня 2019 року № 48 про сплату судового збору у розмірі 768 грн 40 коп., тобто за одну вимогу немайнового характеру. При цьому позивачем було заявлено шість позовних вимог немайнового характеру, за змістом яких не вбачалося спільного предмета перевірки судом під час їх розгляду, як і того, що вирішення судом одних вимог стало би передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права за іншими заявленими вимогами.

Не спростовано скаржником і висновків суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, передбачених частиною другою статті 123 КАС, відповідно до якої якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Так, судом встановлено, що позов в частині вимог № 1 та 3 про визнання протиправним та скасування рішення Комісії щодо результатів виконаного ОСОБА_1 14 листопада 2018 року іспиту - практичного завдання та припинення його участі у конкурсі на посаду судді Верховного Суду подано поза межами строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки позивач про результати анонімного письмового тестування та практичного завдання з опублікованих списків учасників, зокрема, щодо отриманих балів за іспит і про те, що його участь у конкурсі припинено, дізнався 27 грудня 2018 року з інтернет-сайту Комісії, що дає підстави вважати, що саме з цієї дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Викладені у позовній заяві підстави пропуску строку звернення до суду зі згаданими вище вимогами визнані судом неповажними, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було надано строк для зазначення інших підстав. Однак в установлений строк позивач не подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом із указівкою на інші підстави для поновлення строку та докази поважності причин його пропуску. Натомість, наполягав на дотриманні ним процесуального строку.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Ураховуючи те, що ОСОБА_1 не усунув жодного з указаних судом в ухвалі недоліківпозовної заяви, не порушував перед судом питання про продовження строку для їх усунення, суд першої інстанції обґрунтовано повернув позовну заяву позивачеві, як це передбачено пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС.

За правилами статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалуКасаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 9 квітня 2019 року - без змін.

Керуючись статтями 123, 169, 243, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.