808/7715/14 Про скасування податкової вимоги - 15.10.2019 Прийняття

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" до Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції про скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" подало до суду позов, в якому просить визнати відсутнім податковий борг зі сплати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності за квітень 2014 року, а саме з 14.04.2014 по 30.04.2014, та скасувати податкову вимогу Маріупольської ОДПІ від 03.06.2014 № 2955-25 про сплату податкового боргу в сумі 932 579,34 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він зареєстрований і здійснює свою господарську діяльність у населеному пункті - м. Маріуполь, на території якого здійснювалася антитерористична операція, де також розташована земельна ділянка комунальної власності, що перебуває в його оренді. Тому, у відповідності до статті 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VII позивач є суб`єктом господарювання, який звільнений від сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 22.01.2015 відмовив в задоволенні позову, стягнув з позивача на користь Державної казначейської служби України у Ленінському районі м. Запоріжжя судовий збір в сумі 4 311,72 грн.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.10.2015 залишив без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2015.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, позивач мав обов`язок сплатити узгоджене податкове зобов`язання з орендної плати у встановлений законом строк. Діючий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція був відсутній, оскільки дію Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) було зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р (1079-2014-р) . Несплачене позивачем у встановлений законом строк податкове зобов`язання є податковим боргом, тому відповідач правомірно надіслав податкову вимогу про сплату податкового боргу.

ПАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права: статтю 92 Конституції України, статті 6, 10, 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII, підпункт 4.4 статті 4, статті 30, 126 Податкового кодексу України, статті 8, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19.10.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд ухвалою від 13.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 15.10.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

Позивач 11.02.2014 подав до контролюючого органу податкову декларацію № 900585014 з плати за землю за 2014 рік, в якій задекларував орендну плату за землі державної та комунальної власності за 2014 рік в загальній сумі 11 205 727,71 грн, зі щомісячною сплатою в сумі 933 810,64 грн з січня по листопад 2014 року та в сумі 933 810,67 грн за грудень 2014 року.

Згідно з Додатком № 1 до податкової декларації з орендної плати за землю земельні ділянки, що орендує позивач, знаходяться на території м. Маріуполь Донецької області.

Маріупольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області сформувала податкову вимогу від 03.06.2014 № 2955-25 про сплату податкового боргу в сумі 932 579,34 грн.

Позивач зазначає, що в нього відсутні підстави для сплати орендної плати за землю за квітень 2014 року, зокрема за період з 14.01.2014 року по 20.04.2014 року, оскільки цей період увійшов до періоду проведення антитерористичної операції - часом між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

У підпункті 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПКУ (2755-17) ) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПКУ податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Верховна Рада України 02.09.2014 прийняла Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (1669-18) , який набув чинності 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII (1669-18) ), в якому визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1669-VII територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до статті 6 Закону 1669-VII (у редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (1053-2014-р) (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р (1079-2014-р) ) та від 02.12.2015 № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких внесено м. Маріуполь.

Верховний Суд зазначає, що Закон № 1669-VII (1669-18) є спеціальним законом у спірних правовідносинах і згідно з частиною третьою статті 11 цього Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак, положення цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли і існували з 14.04.2014 по 30.04.2014, незалежно від того, що Податковий кодекс України (2755-17) відповідних положень не містить.

Таким чином, здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції є підставою для звільнення суб`єкта господарювання від орендної плати за користування земельної ділянки комунальної власності.

Окрім того слід відзначити, що стаття 6 зазначеного Закону не вимагає додаткового отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, що підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у цій справі зазначені обставини не підлягають підтвердженню таким сертифікатом.

Відтак, достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Отже, відсутність обов`язку сплати податкового зобов`язання виключає утворення податкового боргу.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, в результаті чого помилково відмовили в задоволенні позову про скасування податкової вимоги про сплату податкового боргу в сумі 932 579,34 грн.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову та визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату податкового боргу. Такий спосіб захисту є ефективним, оскільки забезпечує поновлення порушеного права позивача. В іншій частині позову про визнання відсутнім податкового боргу зі сплати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності за квітень 2014 року належить відмовити, оскільки такий спосіб захисту не узгоджується з повноваженнями суду при вирішенні справ, що визначені у статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування" задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2015 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції від 03.06.2014 № 2955-25 про сплату податкового боргу в сумі 932 579,34 грн.