ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/436/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІСА",
представник позивача - Селюков П.В.,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" Матвієнка Андрія Анатолійовича,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2018
у складі колегії суддів: Колоколова С.І. (головуючий), Разюк Г.П., Ярош А.І.
та на рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018
у складі судді Волкова Р.В.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІСА"
до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" Матвієнка Андрія Анатолійовича
про припинення обтяження нерухомого майна іпотекою,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. 11.09.2012 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса" (далі - ТОВ "Тіса") та Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (далі - ПАТ "ЧБРР", Банк) було укладено Кредитний договір №1002/251/24, за яким ПАТ "ЧБРР" відкрив позивачеві кредитну лінію та видав кредит.
2. Пунктом 4.3. Кредитного договору встановлено, що TOB "ТІСА" зобов'язалося здійснювати оплату процентів у валюті кредиту щомісяця у строк не пізніше останнього робочого дня місяця, у який були нараховані проценти за користування кредитними коштами шляхом внесення готівки у касу Банку або у безготівковій формі.
3. 11.09.2012 з метою забезпечення вимог Банку за вказаним кредитним договором, сторони уклали іпотечний договір ("Договір 1"), предметом іпотеки було визначене нерухоме майно у вигляді будівель та споруд зернотоку з надвірними та іншими спорудами, що розташовані за адресою: Одеська область, Тарутинський район, сільська рада Євгенівська, комплекс будівель та споруд №3 (колишня адреса: Одеська область, Тарутинський район, с. Рівне (Євгенівська с/р), вул. Димитрова, буд. №2а) і складаються з: літера "А" - вагова, пл. 21,2 кв.м. літера "Б" - вагова, пл. 6,9 кв. м., літера "В" - склад, пл. 496,9 кв. м., літера "Д" - мех. ток, пл. 1260,0 кв. м., літера "Е" - майстерня, пл. 7,7 кв. м., літера "Ж" - вбиральня, літера "3" - зерносклад, пл. 1706,1 кв.м., літера "И" - зерносушильня, пл. 23,4 кв. м., 1-3 - надвірні споруди, I-V - інші споруди (в подальшому - "Майно 1").
4. 11.09.2012 також укладено іпотечний ("Договір 2"), предметом іпотеки було визначене нерухоме майно у вигляді: будівель та споруд цеху з переробки плодів та ягід з надвірними та іншими спорудами, що розташовані за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с. Євгенівка, вул. Леніна, будинок 52 ж, і складаються з: літера "А" - адмінбудівля, пл. 116 кв.м., літера "Б" - склад-столова, пл. 138,1 кв. м., літера "В"- виносховище, пл. 943,6 кв. м., літера "Г" - цех переробки, пл. 323,7 кв. м., літера "Д"- вагова, пл. 32,2 кв. м., літера "Е" - вбиральня, літера "Ж" - котельня, пл. 191,8 кв. м., літера "3" - прохідна, пл. 12,5 кв. м., 1-3 - надвірні споруди, І-ХХІІ - інші споруди (в подальшому - "Майно 2").
5. 17.07.2013 між сторонами у справі було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного Договору (далі - Додаткова угода № 2), якою ПАТ "ЧБРР" ліміт кредитної лінії, відкритої TOB "Тіса", збільшено до 3 500 000 грн, а також збільшені строки на повернення коштів до 20.12.2013.
6. 20.12.2013 між сторонами також було укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного Договору (далі - Додаткова угода № 3), якою збільшені строки на повернення коштів до 28.02.2014.
Обґрунтування позову
7. У березні 2018 року ТОВ "Тіса" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до ПАТ "ЧБРР" в особі Матвієнка Андрія Анатолійовича - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ЧБРР", в якому просило суд видати наказ про державну реєстрацію припинення іпотеки, накладеної відповідачем на майно у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.
8. Позовні вимоги, з посиланням на статтю 17 Закону України "Про іпотеку", обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі виконано свої зобов'язання за кредитним договором, укладеним між сторонами, про що свідчать акцептовані банком платіжні доручення, і повністю погасило кредит та сплатило проценти, про що свідчить довідка ПАТ "ЧБРР" №402-12/182 від 20.02.2014, що згідно з частиною першою статті 545 Цивільного кодексу України засвідчує прийняття виконання зобов'язання кредитором. Таким чином, забезпечене іпотекою зобов'язання було припинене виконанням, згідно з нормою статті 599 Цивільного кодексу України, однак відповідачем не виконано умови іпотечних договорів, укладених в забезпечення виконання позивачем умов кредитного договору, в частині зняття обтяження з майна позивача.
Обґрунтування відзиву на позов
9. У відзиві на позов відповідач вказував, що позивачем не виконано в повному обсязі умови кредитного договору щодо сплати процентів та штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язань за Кредитним договором, а тому основне зобов'язання не може бути визнане таким, що виконане в повному обсязі та належним чином. Відповідач також вказує, що постановою Правління Національного банку України від 02.09.2015 № 578 "Про ліквідацію ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.09.2015 № 165 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким зі змінами, внесеними Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.12.2015 за № 288, розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговано усі повноваження ліквідатора Банку. Відповідач стверджує, що у нього відсутні докази передачі йому бухгалтерської та іншої документацію ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" відстороненими керівниками, тому у розпорядженні Уповноваженої особи Фонду відсутні відомості та документи щодо укладання між ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та TOB "Тіса" Кредитного договору, Іпотечного договору № 1 та Іпотечного договору № 2, додаткових угоди до них, а також документи щодо можливого виконання вказаних Договорів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. 27.06.2018 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/436/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
11. Суд першої інстанції вказав, що відсутність повної та достовірної інформації щодо виданого кредиту позбавляє суд можливості прийти до безперечного висновку щодо фактичного виконання кредитних зобов'язань у повному обсязі, та як наслідок цього неможливо встановити факт припинення зобов'язання шляхом його повного виконання. Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач сформулював свої вимоги наступним чином: "видати наказ про державну реєстрацію припинення іпотеки, покладеної відповідачем на майно 1 (р/н об'єкта нерухомого майна 245035651247) та майно 2 (р/н об'єкта нерухомого майна 242560051247) у зв'язку з припиненням основного зобов'язання". Видача наказу не є предметом спору, а вчинення реєстраційних дій має іншу суб'єктну складову, та обов'язок їх вчинення не може бути покладений на особу, яка визначена у даній справі в якості відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
12. 27.09.2018 постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 у справі № 916/436/18 залишено без змін.
13. Посилаючись на частину четверту статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції зазначив, що виходячи з того, що предмет позову не змінився, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить Закону, тому колегія суддів вважає за необхідне визначити такий спосіб захисту як припинення обтяження нерухомого майна іпотекою. При цьому, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх недоведеність. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що перше платіжне доручення датоване 10.09.2013, тобто через рік після укладення Кредитного договору, що свідчить про порушення TOB "Тіса" умов пункту 4.3. Кредитного договору.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. 16.10.2018 TOB "Тіса" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 у справі № 916/436/18, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги TOB "Тіса" задовольнити у повному обсязі.
15. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції права позивача на участь у розгляді справи, оскільки судом апеляційної інстанції було розглянуто за відсутності представника позивача незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи.
16. Також скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказано, що перше платіжне доручення датоване 10.09.2013, тобто через рік після укладення Кредитного договору, що свідчить про порушення TOB "Тіса" умов п. 4.3. Кредитного договору, однак це не відповідає дійсності, оскільки перше платіжне доручення по сплаті процентів датоване 28.09.2012, тобто в строк обумовлений договором.
17. Скаржник вважає, що постанова Правління НБУ "Про ліквідацію ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" не підтверджує відсутності у Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку відповідної документації.
18. Скаржник вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на відсутність інформації, оскільки в матеріалах справи наявні всі необхідні документи на підтвердження позовних вимог.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
19. 21.01.2019 до Верховного Суду від ПАТ "ЧБРР" подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення та постанову без змін. Відповідач стверджує, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували належне, своєчасне і повне виконання ТОВ "Тіса" зобов'язань за кредитним договором.
20. Вважає, що судом апеляційної інстанції не порушено право позивача на участь у розгляді справи, оскільки належним чином було повідомлено позивача про місце і час розгляду справи.
21. ПАТ "ЧБРР" стверджує, що доводи позивача про ненадання відповідачем доказів відсутності документів не відповідає дійсності, оскільки банк знаходився на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим, а факт окупації та правового режиму на зазначеній території є загальновідомим та не потребує доказування в силу частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
22. Відповідач також зауважує, що Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі № 916/2164/18 за позовом ТОВ "Тіса" до ПАТ "ЧБРР" про визнання припиненими зазначених вище іпотечних договорів, тобто триває розгляд спору між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, що було приховано позивачем.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
24. Розглянувши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає обґрунтованою відмову судів першої та апеляційної інстанцій в задоволенні позовних вимог ТОВ "Тіса" та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
25. В позовній заяві ТОВ "Тіса" просило суд видати наказ про державну реєстрацію припинення іпотеки, накладеної ПАТ "ЧБРР" на майно позивача, у зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем у даному випадку неправильно обрано спосіб захисту порушеного права. Місцевий господарський суд вірно зазначив, що видача наказу не є предметом спору, а вчинення реєстраційних дій має іншу суб'єктну складову, та обов'язок їх вчинення не може бути покладений на особу, яка визначена у даній справі в якості відповідача.
26. При цьому, відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Системний аналіз положень статті 5 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що суд, відповідно до викладеної в позові вимоги особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, виключно з метою захисту порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів, що узгоджується з завданням господарського судочинства, яке зазначене в статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/20264/17. З огляду на зазначене, враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції та завдання господарського судочинства, апеляційний господарський суд правильно зазначив, що у даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.
27. Звертаючись із даним позовом ТОВ "Тіса" мотивувало свої вимоги тим, що ним як позичальником, виконано в повному обсязі свої зобов'язання за кредитним договором, що в свою чергу, в силу положень статті 17 Закону України "Про іпотеку", є підставою для припинення обтяження іпотекою належного позивачу нерухомого майна. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відсутність повної та достовірної інформації щодо виданого кредиту позбавляє суд можливості прийти до безперечного висновку щодо фактичного виконання кредитних зобов'язань у повному обсязі, та як наслідок цього неможливо встановити факт припинення зобов'язання шляхом його повного виконання.
28. Щодо суті позовних вимог у даній справі Суд зазначає наступне. Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Стаття 1 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Частиною п'ятою статті 3 зазначеного Закону встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Абзац перший частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Водночас Суд звертає увагу, що відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з їх виконанням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 906/1130/17.
29. На підтвердження виконання у повному обсязі своїх кредитних зобов'язань за договором ТОВ "Тіса" посилалося на копії платіжних доручень на загальну суму 3 500 000 грн, тобто як встановлено судами, суму отриманих від Банку коштів. Також судами зазначено, що пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено також обов'язок ТОВ "Тіса" здійснювати оплату процентів у валюті кредиту щомісяця у строк не пізніше останнього робочого дня місяця, у який були нараховані проценти за користування кредитними коштами. При цьому, судами встановлено, що надані позивачем копії платіжних доручень свідчать про порушення позичальником умов пункту 4.3 Кредитного договору. Суд звертає увагу, що обставина повного припинення зобов'язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов'язання позичальника, у тому числі щодо основної суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та іншими обов'язковими платежами, передбаченими укладеними між сторонами кредитним договором та додатковими угодами до нього. Позивач, звертаючись із подібного роду позовними вимогами, має надати суду, окрім підтверджуючих документів, розрахунок своїх зобов'язань, аби суд міг встановити хронологію видачі і погашення кожного виду зобов'язань.
30. Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду за захистом свого порушеного права з іншим предметом позову, при цьому вірно обравши спосіб захисту, та із підтвердженням належними та допустимими доказами виконання основного зобов'язання, як підставу для припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.
31. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції права позивача на участь у розгляді справи, оскільки судом апеляційної інстанції було розглянуто за відсутності представника позивача, незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи Суд відхиляє та визнає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що в разі неможливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання, представництво інтересів позивача міг здійснювати безпосередньо керівник останнього.
32. Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку із чим колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
33. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки щодо застосування норми права
34. Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека серед іншого припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Водночас відповідно до положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку з їх виконанням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 906/1130/17. Обставина повного припинення зобов'язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов'язання позичальника, у тому числі щодо основної суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та іншими обов'язковими платежами, передбаченими укладеними між сторонами кредитним договором та додатковими угодами до нього. Позивач, звертаючись із подібного роду позовними вимогами, має надати суду, окрім підтверджуючих документів, розрахунок своїх зобов'язань, аби суд міг встановити хронологію видачі і погашення кожного виду зобов'язань.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
36. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 - залишенню без змін.
Г. Розподіл судових витрат
37. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України (1798-12)
, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса" залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 27.06.2018 у справі № 916/436/18 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді Л. Катеринчук
В. Погребняк