908/329/18 Про стягнення збитків, завданих порушенням контрагентом своїх договірних зобов'язань - 29.01.2019 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕП-Електро" про стягнення 371 832, 31 грн. збитків, пов'язаних з порушенням відповідачем договірних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 908/329/18, відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності протиправної поведінки відповідача, що як наслідок мало б бути підставою для стягнення збитків. При цьому, судом апеляційної інстанції зауважено, що у висновку № 100-1/17 від 21.09.2017 визначено, що виявлені недоліки та порушення нормативних вимог стались в результаті монтажу обладнання, але відсутні докази хто саме здійснив монтаж. Також апеляційна інстанція вказала, що в Акті про пожежу від 04.08.2017 зазначена ймовірна причина пожежі, але рішення не може бути прийнято на припущеннях.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 908/329/18, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" звернулось з касаційною скаргою разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в якій просило їх скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій не було вивчено належним чином наявні в матеріалах справи докази.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/329/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.11.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2018 задоволено клопотання скаржника про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк. Прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" до провадження для здійснення перегляду рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 08.01.2019.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕП-Електро" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" (покупець) укладений договір поставки № 50 С, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві електротехнічні та інші товари (товар), а покупець - прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2.1 договору, якість товару повинна відповідати вимогам діючих в Україні стандартів якості на даний вид товару. На кожний вид товару постачальник надає документ, який підтверджує якість поставленої продукції (сертифікат якості, паспорт, якісні посвідчення).

Згідно з п. 2.2 договору постачальник гарантує якість товару у відповідності з вимогами державних стандартів України, а також документу, який посвідчує його якість та відсутність в ньому дефектів і придатність для нормальної експлуатації (використання) за призначенням. Гарантія на товар становить 36 місяців, якщо інше не вказано в Специфікації, з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що у випадку поставки товару, якість якого не відповідає вимогам відповідного стандарту якості (сертифікату якості, паспорту, якісному посвідченню) покупець має право відмовитись від прийняття такого товару, вимагати зменшення ціни, або заміни товару. Постачальник зобов'язується своїми силами та за свій рахунок замінити такий товар на товар належної якості у строк 20 календарних днів, з дати отримання вимоги від покупця.

Право власності та ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.2 договору).

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання щодо передачі комплектних трансформаторних підстанцій КТПк-1000/6/0,4 У1 та КТПГС-1000/6/0,4 У1 (що підтверджується видатковими накладним № 136 та № 137 від 09.06.2017 та актом приймання-передачі обладнання від 11.06.2017, які підписані сторонами без будь-яких заперечень та зауважень до якості та кількості обладнання), а позивач здійснив оплату відповідно до договору (що підтверджується платіжними дорученнями № 10936 від 21.04.2017, № 11422 від 06.06.2017 та № 11482 від 09.06.2017).

01.08.2017 при експлуатації даного обладнання протягом 2-х (двох) годин, при навантаженні близько к номінальному, КТПк-1000/6/0,4 У1 вийшло з ладу та спричинило пожежу та аварійну ситуацію на об'єкті замовника, яку було ліквідовано пожежною службою.

Відповідно до акта про пожежу виданого 04.08.2017 Головним управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій, пожежею знищено: обладнання РУ 0,4 кВ КТП 1451, підводячій кабель КЛ 0,4 кВ, прилади обліку, автоматичні вимикачі; пожежею пошкоджено: трансформатор ТМГ 1000/6/0,4 та обладнання; ймовірна причина пожежі: коротке замикання в шипах автоматичного вимикача в розподільчій ячійці 0,4 кВ.

Висновком експертного пожежно-технічного дослідження, складеного 21.09.2017 встановлено, що в результаті виконання дослідження були виявлені недоліки та порушення нормативних вимог монтажу КТПК-1000/6/0,4-У1 причиною короткого замикання та пожежі стало невиконання вимог СНиП 3.05.06-85, ГОСТ 10434-82 та ПУЕ при збиранні ввідної комірки 0,4 кВ КТПК-1000/6/0,4-У1.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 371 832, 31 грн., пов'язаних з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що полягають у постачанні неякісного обладнання та невиконання останнім гарантійних умов

Згідно з статтями 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено, а статтею 22 ЦК України збитки визначені як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Відповідно до статей 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарські суди попередніх інстанцій дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановили, що позивач не звертався до відповідача з вимогою привести товар у відповідність відповідно до гарантії, або замінити його. При цьому, суди відхилили посилання позивача на лист № 0408/17-2 від 04.08.2017 з огляду на відсутність доказів його надсилання та вказали, що наявний опис вкладення та фіскальний чек не свідчить про надсилання саме зазначеного листа.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що з висновку № 100-1/17 від 21.09.2017 вбачається, що виявлені недоліки та порушення нормативних вимог сталися в результаті монтажу обладнання, натомість в матеріалах справи відсутні докази того, що монтаж здійснювався відповідачем. При цьому, в Акті про пожежу від 04.08.2017 вказана ймовірна причина пожежі, що в свою чергу у сукупності не дозволяє стверджувати, що пожежа сталася саме з вини відповідача.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності протиправної поведінки відповідача, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції доходить висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням викладеного, не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-Інжиніринг" та залишення рішення господарського суду Запорізької області від 31.05.2018 та постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 908/329/18 без змін.