924/49/17 Про повернення передоплати за договором поставки зерна нуту та стягнення відсотків за користування чужими коштами - 28.01.2019 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Бідюк Ілони Олександрівни на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 (Павлюк І.Ю., Демидюк О.О., Савченко Г.І.) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2018 (Гладюк Ю.В., Гладій С.В., Виноградова В.В.) у справі № 924/49/17

за позовом Шимчишина Ярослава комерційна фірма "Гжесь" до Фізичної особи - підприємця Бідюк Ілони Олександрівни про повернення передоплати та стягнення відсотків за користування чужими коштами

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Шимчишин Ярослав комерційна фірма "Гжесь" (далі - Позивач) звернувся з позовом до Фізичної особи - підприємця Бідюк Ілони Олександрівни (далі - Відповідач) про повернення передоплати та стягнення відсотків за користування чужими коштами.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ним перераховано під майбутню поставку 21 т. зерна нуту грошові кошти в сумі 9650,00 євро в якості передоплати, проте Відповідач обумовлений товар не поставив, а, після звернення з вимогою повернути здійснену передоплату, поставив 21 т. кукурудзи фуражної на суму 2861,88 євро; різниця між перерахованою сумою та сумою, на яку поставлено товар Відповідачем не повернута і товар не поставлено, а тому стягненню підлягає різниця коштів в сумі 6788,12 євро, як передоплата, та нараховані відповідно до статей 536, 1048 ЦК України проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 4712,32 євро.

Судові рішення у справі

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.03.2017 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 зазначені рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

4. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2018 позов задоволено частково.

4.1. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 6788,12 євро попередньої оплати, що еквівалентно 194 221,69 грн. В решті позову відмовлено.

5. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки сторони дійшли згоди на поставку саме 21 тони зерна нуту, за що Позивачем здійснено позадоговірну передоплату в сумі 9650,00 євро і Відповідачем поставлено згідно контракту від 21.09.2013 фуражну кукурудзу на суму 2861,88 євро, яка Позивачем прийнята, а тому позовні вимоги, в силу статті 693 ЦК України, підлягають задоволенню в частині повернення попередньої оплати в сумі 6788,12 євро, яка є різницею між перерахованою сумою та сумою, на яку поставлено товар. Щодо позовної вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки до даних правовідносин не підлягають застосуванню норми статей 536, 1048 ЦК України, на підставі яких Позивачем заявлено зазначену вимогу.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

6. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.01.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Суди дійшли хибного висновку, що зміст призначення платежу, яке вказане в платіжному дорученні від 10.04.2014 про перерахування коштів в сумі 9650,00 євро (передоплата за закупівлю зерна нуту в кількості 21 т.) свідчить про виникнення між сторонами договірних відносин з правовим регулюванням норм ЦК України (435-15) з купівлі-продажу, а тому положення частини 2 статті 693 ЦК України судами застосовано невірно.

9. Суди не врахували, що контракт від 21.09.2013 має пряме відношення до взаємовідносин сторін даного спору, а тому необґрунтовано зазначають про його відхилення по суті позовних вимог вважаючи, що в призначенні платежу з передоплати 9650,00 євро не міститься посилання на зазначений контракт, тоді як, водночас, суди визнають, що поставку зерна в кількості 21 т. на суму 2861,88 євро здійснено Відповідачем на підставі контракту від 21.09.2013, що слідує з інвойса №25/02/2016, товарно-транспортної накладної (CMR) №005470 від 25.02.2016, митної декларації форми МД-2 від 25.02.2016.

10. Відповідач не може бути примушений до дій щодо повернення суми попередньої оплати, які (дії) не є обов'язковими для нього в силу невизначеності законом та відносинами, які склались між сторонами.

11. Судами не враховано пункт 7.2 контракту від 21.09.2013 та не закрито провадження у справі через необхідність передачі позову на розгляд Міжнародного комерційного арбітражу, про що Відповідачем було подано відповідну заяву.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин частину 2 статті 693 ЦК України, оскільки між сторонами відсутній договір в письмовій формі, який регулює саме спірні правовідносини.

13. Суди підставно встановили наявність контракту, однак зауважили, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що внесення суми попередньої оплати (9650,00 євро) здійснювалося саме на підставі контракту.

14. Контракт, який містив арбітражне застереження не регулював правовідносини сторін і підстав, внаслідок яких була сплачена Позивачем спірна передоплата.

15. Клопотання Відповідача про закриття провадження у справі не підлягало задоволенню, оскільки відповідно до пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України такий позов підлягав би залишенню без розгляду, проте підстави для застосування зазначеної норми відсутні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

16. Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий господарський суд України в постанові від 09.08.2017 зазначив, що під час здійснення розгляду справи судами не встановлено зміст правовідносин, норми права, якими регулюються ці правовідносини, не з'ясовано обставин справи щодо дійсних прав та обов'язків сторін та не встановлено дійсних обставин, з якими у даному випадку пов'язується зобов'язання з повернення передоплати.

17. Приймаючи рішення у справі суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд встановили, що поставка Відповідачем 21 т. фуражної кукурудзи на загальну суму 2861,88 євро здійснювалась на підставі дійсного контракту від 21.09.2013 за наданим Позивачем інвойсом №25/02/2016, що підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR) №005470 від 25.02.2016, митною декларацією форми МД-2 від 25.02.2016, у графі 44 (додатково інформація) за кодом підрозділу 4100" якої є посилання на документ від 21.09.2013. Дана поставка була прийнята Позивачем в рахунок оплаченого 10.01.2014 зерна нуту. Інших документів, крім контракту від 21.09.2013, на підставі якого здійснювалась поставка 21 т. фуражної кукурудзи, в матеріалах справи немає.

18. В свою чергу суди зазначають, що доводи Відповідача стосовно того, що попередня оплата за 21 т. зерна нуту в сумі 9650,00 євро була проведена Позивачем 10.01.2014 на підставі контакту від 21.09.2013, судами не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у платіжному дорученні-переказі №0853663483 про проведення такої попередньої оплати відсутнє посилання Позивача на контакт від 21.09.2013, лише вказується, що сторони дійшли згоди про поставку Відповідачем Позивачу 21 т. нуту на суму попередньої оплати у встановленій сторонами формі.

18.1. Посилання Відповідача на те, що прийнявши по контракту від 21.09.2013 21 т. фуражної кукурудзи на суму 2861,88 євро та зменшивши, відповідно, і суму попередньої оплати, Позивач фактично підтвердив, що попередня оплата ним сплачена на підставі контакту від 21.09.2013, судами не прийнято, оскільки предметом даного спору є саме повернення попередньої плати за недопоставку товару в кількості 21 т. зерна нуту відповідно до платіжного доручення-переказу за реєстраційним №0853663483 від 10.01.2014, а не стягнення коштів за недопоставку кукурудзи по контакту від 21.09.2013.

18.2. Суди встановили, що з позовної заяви вбачається, що посилання Позивача на поставку кукурудзи фуражної здійснювалось лише для обґрунтування суми 6788,12 євро, а не 9650,00 євро - всієї суми попередньої оплати, а в матеріалах справи відсутні інші документи, які б підтверджували, що внесення суми попередньої плати здійснювалось саме на підставі контракту.

18.3. Оскільки сторони у справі дійшли згоди про поставку 21 т. саме насіння нуту, за що Позивач здійснив передоплату в сумі 9650,00 євро, а Відповідач згідно контракту від 21.09.2013 поставив 21 т. фуражної кукурудзи на 2861,88 євро, яка Позивачем прийнята, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині повернення попередньої оплати в сумі 6788,12 євро на підставі статті 693 ЦК України.

18.4. При цьому суди, розглянувши заяву Відповідача про закриття провадження у справі з тих підстав, що в пункті 7.2 контракту від 21.09.2013 сторонами визначено застереження, за яким всі спори вирішуються в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, дійшли висновку про її відхилення, оскільки предметом спору є стягнення попередньої оплати в сумі 6788,12 євро, сплаченої Відповідачу за платіжним дорученням-переказом за реєстраційним №0853663483 від 10.01.2014 за товар насіння нуту у зв'язку із тим, що Відповідач не провів поставку обумовленого товару на вимогу Позивача (листи від 09.09.2014, 15.12.2016), а тому посилання Відповідача на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із невиконанням (неналежним виконанням) умов контакту від 21.09.2013, а тому є доцільним застосовування арбітражного застереження, судом відхилені.

19. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

20. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначив, що ним перераховано під майбутню поставку 21 т. зерна нуту грошові кошти в сумі 9650,00 євро в якості передоплати, проте Відповідач обумовлений товар не поставив, а, після звернення з вимогою повернути здійснену передоплату, поставив 21 т. кукурудзи фуражної на суму 2861,88 євро; різниця між перерахованою сумою та сумою, на яку поставлено товар Відповідачем не повернута і товар не поставлено, а тому стягненню підлягає різниця коштів в сумі 6788,12 євро, як передоплата.

21. Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані із зобов'язанням повернення частини коштів як передоплати за недопоставлене насіння нуту, поставка якого не була обумовлена контрактом від 21.09.2013, оскільки за контрактом було поставлено Відповідачем кукурудзу, тоді як передоплата Позивачем здійснювалась за поставку насіння нуту. Прийнята Позивачем партія кукурудзи за контрактом від 21.09.2013 на суму 2861,88 євро не звільняла Відповідача від обов'язку допоставити насіння саме нуту на суму 6788,12 євро, поставка якого мала здійснюватись поза межами контракту від 21.09.2013, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріалами справи не доведено, що внесення суми попередньої оплати 10.01.2014 в сумі 9650,00 євро здійснювалось саме на підставі контракту. Прийняття Позивачем поставленої Відповідачем кукурудзи на суму 2861,88 євро на підставі контракту від 21.09.2013 не може свідчити про те, що спірні правовідносини у справі між сторонами склались на підставі контракту від 21.09.2013 і мають регулюватись умовами цього правочину, оскільки, як вірно встановили суди попередніх інстанцій, предметом спору є повернення попередньої оплати за недопоставку саме насіння нуту, а не коштів за недопоставку кукурудзи за контактом від 21.09.2013. З огляду на наведене доводи касаційної скарги, вказані в пунктах 8, 9, 10 постанови, є необґрунтованими, а з посиланнями, викладеними в пунктах 12, 13 постанови слід погодитися.

22. До того ж, судами попередніх інстанцій не спростовано, а навпаки встановлено укладення між сторонами контракту від 21.09.2013, проте матеріали справи, як досліджено судами, свідчать про те, що між сторонами на виконання контракту існували відносини щодо поставки 10.12.2013 товару насіння нуту в кількості 21 т. на суму 9649,92 євро, однак спірні правовідносини в межах заявленого Позивачем позову у цій справі виникли між сторонами поза межами контракту від 21.09.2013, про що, окрім вказаного вище, також свідчать досліджені судами обох інстанцій листи-вимоги від 09.09.2014 та 15.12.2016.

23. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що, з огляду на правовідносини, які виникли між сторонами на підставі платіжного доручення від 10.01.2014, між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, і оскільки Відповідачем не доведено виконання ним обов'язку з поставки товару на всю суму коштів отриманої передоплати, тому у Позивача виникли підстави, відповідно до статей 530, 670, частини 2 статті 693 ЦК України, для звернення до суду з даним позовом в частині стягнення з Відповідача 6788,12 євро.

23.1. Що стосується відмови в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, то колегія суддів погоджується з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки між сторонами, в межах даного спору, відсутні договірні відносини в письмовій формі.

24. Доводи скаржника, викладені в пункті 11 постанови Судом відхиляються, а посилання Позивача, наведені в пунктах 14, 15 постанови заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось вище, правовідносини у даній справі по стягненню коштів в сумі 6788,12 євро не регулюються умовами контракту від 21.09.2013, а тому не підлягає розгляду питання щодо застосування застереження, викладеного в пункті 7.2 контракту і, як наслідок, відсутні підстави для розгляду та задоволення клопотання Відповідача про закриття провадження у справі.

25. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено і Суд погоджується з правильним висновком, що на дані правовідносини не поширюється дія контракту від 21.09.2013, в якому визначено застереження, що всі спори вирішуються в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, тому колегія суддів не вбачає підстав для врахування позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 28.08.2018 у справі №906/493/16.

26. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

27. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.