816/4552/15 Про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення розміру зобов'язань з податку на додану вартість - 15.10.2019 Прийняття

розглянувши в порядку попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 (суддя - Бойко С.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 (головуючий суддя - Резнікова С.С., судді: Бегунц А.О., Старостін В.В.) у справі № 816/4552/15 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариство з додатковою відповідальністю "Птахофабрика Росія" (далі - ТДВ "Птахофабрика Росія") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області) від 10.07.2015 №0003822202/1722.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ТДВ "Птахофабрика Росія" оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Так, ТДВ "Птахофабрика Росія" зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу податкового кредиту.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ГУ ДФС у Полтавській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Полтавській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТДВ "Птахофабрика Росія" з питань взаємовідносин з ПП "Муксун" за вересень - жовтень 2014 року та правомірності відображення їх в податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт від 19.06.2015 №764/16-03-22-02-12/0090977905387914, в якому вказано на порушення платником податків вимог: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 41247,30 грн (в т.ч. жовтень 2014 року - 38656,60 грн., листопад 2014 року - 2590,70 грн.).

На обґрунтування цього висновку ГУ ДФС у Полтавській області посилалась на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТДВ "Птахофабрика Росія" встановлено невідповідність даних (ціни) в первинних документах отриманих від платника, а саме: у Додатках-замовленнях № 1 від 05.09.2014 та № 2 від 20.09.2014 вартість перевезення 1 т. кукурудзи становить 210 грн., а 1 т. пшениці 300 грн., а згідно наданих до перевірки податкових накладних та актів вартість перевезення 1 т. кукурудзи становить 175 грн., а 1 т. пшениці 250 грн. Так само, в ході проведення перевірки встановлено оформлення первинних документів з порушенням вимог чинного законодавства, а саме у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), відсутні данні щодо місця їх складання. Таким чином, перевіркою не можливо встановити де саме фактично відбувалася здача та прийняття виконаних робіт (наданих послуг), отриманих від ПП "Муксун", також не можливо перевірити перебування посадових осіб ТДВ "Птахофабрика Росія" у місцях призначення.

До перевірки не було надано подорожніх листів, довіреностей на отримання товару. Також у ТТН відсутні печатки автомобільного перевізника. До того ж, згідно АІС "Автомобіль" встановлено, що вказані в ТТН транспортні засоби з д.н.з. НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 не зареєстровані.

Перевіркою також встановлено, що ПП "Муксун" не придбавало ПММ (бензину, дизпалива), необхідних для здійснення перевезення товару (кукурудзи, пшениці) отриманого від ТДВ "Птахофабрика Росія" в адресу підприємств-покупців. Окрім того, перевіркою встановлено, що операції по взаємовідносинах з надання послуг (виконання робіт) за укладеними договорами між ПП "Муксун" та контрагентами-покупцями постачальниками не мали реального товарного характеру. Отже, по ПП "Муксун" відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків.

На підставі названого акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0003822202/1722, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податку на додану вартість в розмірі 61870,95 грн. (в т.ч., основний платіж - 41247,30 грн., штрафні (фінансові) санкції - 20623,65 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Судом попередніх інстанцій також встановлено, відповідно до договору про перевезення вантажів територією України № 0509 від 05.09.2014, укладеного між ТДВ "Птахофабрика Росія" (замовник) та ПП "Муксун" (перевізник), перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Дослідивши надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із зазначеним підприємством суди попередніх інстанцій встановили, що вони не підтверджують реального виконання господарської операції, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарська операція реально відбулася і тягне настання реальних правових наслідків.

Так, пунктом 3.1 договору № 0509 від 05.09.2014 встановлено, що ціна на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 3-х (трьох) банківських днів після отримання від Перевізника належним чином оформлених рахунка-фактури, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортної накладної з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення (пункт 4.1 договору).

Отже, рахунок-фактури є обов`язковим первинним документом, який визначає вартість наданих послу однак, позивачем, а ні на вимогу суду, а ні з власної ініціативи не надано рахунків-фактури із зазначенням ціни послуг по перевезенню вантажу.

Згідно наданого позивачем додатку-замовлення № 1 перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів, а саме: пшениці вагою 450 тон. Разом з тим, згідно актів задачі-прийняття робіт (надання послуг) ПП "Муксун" надано послуги з перевезення пшениці загальною вагою 384,94 тони, а згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних було здійснено перевезення пшениці загальною вагою 752,70 тон.

У додатку-замовлення № 2 вказано, що перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажів, а саме: кукурудзи вагою 700 тон. Разом з тим, згідно актів задачі-прийняття робіт (надання послуг) ПП "Муксун" надано послуги з перевезення кукурудзи загальною вагою 628,5894 тонн, а згідно наявних в матеріалах справи товарно-транспортних накладних було здійснено перевезення кукурудзи загальною вагою 1168,183 тони.

Також встановлено невідповідність даних щодо вартості наданих ПП "Муксун" послуг, а саме: згідно актів здачі-прийняття робіт загальна вартість робіт з ПДВ становить 247483,80 грн., відповідно до податкових накладних загальна вартість наданих ПП "Муксун" послуг становить 247483,40 грн. (в тому числі за перевезення кукурудзи - 132001,40 грн., за перевезення пшениці - 115482,00 грн), проте згідно платіжних доручень позивачем було переведено на рахунок ПП "Муксун" кошти в загальній сумі 247183,80 грн. (з них 123799,20 грн. в якості оплати за послуги по перевезенню кукурудзи та 115182,00 грн. в якості оплати за послуги по перевезенню пшениці та 8202,60 грн. в якості оплати автопослуг).

Залучені до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять відомостей про місця їх складання, що в свою чергу унеможливлює встановлення місця де саме фактично відбувалася здача та прийняття виконаних робіт (наданих послуг), отриманих від ПП "Муксун", та унеможливлює встановлення факту перебування посадових осіб ТДВ "Птахофабрика Росія" у місцях призначення.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що залучені до матеріалів справи копії документів не підтверджують отримання позивачем послуг по перевезенню вантажів саме від ПП "Муксун" та стосовно того, що сам лише факт перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника та рахунок перевізника не свідчить про те, що між останніми мали місце реальні господарські правовідносини, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.