925/1770/15 Про відмову у задоволенні скарги розпорядника майна боржника на дії та бездіяльність державного виконавця, скасування постанов та скарги директора ДП у справі про банкрутство - 22.01.2019 Прийняття

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Златодар" (далі - ДП "Златодар"), призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Новосельцева В.П.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.06.2018 у справі № 925/1770/15 (суддя - Боровик С.С.) відмовлено у задоволенні скарги розпорядника майна боржника №02-18/1701 від 27.04.2018 на дії та бездіяльність державного виконавця, скасування постанов та скарги директора ДП "Златодар" № 148 від 02.05.2018 на бездіяльність державного виконавця.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 925/1770/15 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Гончаров С.А., суддя - Доманська М.Л.) апеляційну скаргу ДП "Златодар" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.06.2018 у справі № 925/1770/15 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що держаний виконавець діяв в межах своїх повноважень, а постанови були прийняті відповідно до закону.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.06.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 925/1770/15, ДП "Златодар" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 925/1770/15 скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник ДП "Златодар" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/1770/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2018.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Погребняка В.Я. від 22.10.2018 касаційну скаргу ДП "Златодар" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 925/1770/15 залишено без руху. Надано ДП "Златодар" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Роз'яснено ДП "Златодар", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 23.11.2018 прийнято справу № 925/1770/15 Господарського суду Черкаської області до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 925/1770/15 Господарського суду Черкаської за касаційною скаргою ДП "Златодар" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 05.06.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ДП "Златодар" відбудеться 22.01.2019. Витребувано з Господарського суду Черкаської області та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 925/1770/15 за заявою ДП "Златодар" про визнання банкрутом. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.12.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

В судове засідання 22.01.2019 з'явилися представник Державного агентства резерву України Лук'янов Р.І. та розпорядник майна Новосельцев В.П., які надали пояснення у справі.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2018 розпорядник майна звернувся до суду першої інстанції зі скаргою №02-18/1701 на дії та бездіяльність державних виконавців та скасування постанов, в якій просив суд:

1) визнати незаконними дії державних виконавців Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. та Наджафова Т.В. щодо невжиття заходів для зупинення виконавчих проваджень ВП №56185241 від 13.04.2018 та ВП №56184789 від 13.04.2018;

2) зобов'язати державних виконавців Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. та Наджафова Т.В. зупинити виконавчі провадження ВП №56185241 від 13.04.2018 та ВП №56184789 від 13.04.2018;

3) скасувати пункт 3 постанови державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. від 13.04.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 14892,00 грн.;

4) скасувати постанову державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко С.А. від 13.04.2018 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 95,00 грн.;

5) скасувати пункт 3 постанови старшого державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Наджафова Т.В. від 13.04.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 762,32 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100,00 грн.

21.05.2018 розпорядник майна подав до суду першої інстанції уточнення до скарги №02-18/1701, в якому просив суд:

1) визнати незаконними дії державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. щодо невжиття заходів для зупинення виконавчого провадження ВП №56185241 від 13.04.2018;

2) зобов'язати державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. зупинити виконавче провадження ВП №56185241 від 13.04.2018;

3) скасувати п. 3 постанови державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. від 13.04.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 14892,00 грн.;

Скарга розпорядника майна була мотивована тим, що: ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 було порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Златодар" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; відповідно до ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом; згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань; порушення провадження у справі про банкрутство боржника є підставою для зупинення виконавчого провадження; фактичного виконання судового рішення не було, державними виконавцями не вживалися заходи примусового виконання рішення; на лист ДП "Златодар" №140 від 20.04.2018 державні виконавці не зупинили виконавчі провадження, а тому в їх діях вбачаються ознаки бездіяльності.

02.05.2018 директор ДП "Златодар" звернувся до суду першої інстанції зі скаргою №148 на бездіяльність державного виконавця, в якій просив суд зобов'язати державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню №56185241 від 13.04.2018 про зобов'язання ДП "Златодар" повернути зерно кукурудзи 3-го класу у кількості 117 000 кг, вартістю 508 214,00 грн. ФГ "Урожай".

Скарга директора ДП "Златодар" була мотивована тим, що: ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.12.2015 порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Златодар" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань; згідно зі ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом; листом №9025 від 24.04.2018 Золотоніський MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області повідомив ДП "Златодар" про те, що зупинення вчинення виконавчих дій не проводиться, оскільки наказ господарського суду Черкаської області №925/1770/15 від 28.11.2017 є рішенням немайнового характеру; державним виконавцем Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. не зупинено виконавче провадження, а тому не дотримано вимоги ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.05.2017 ФГ "Урожай" звернулося до суду першої інстанції із позовною заявою про спонукання до виконання договірного зобов'язання, в якій просив суд зобов'язати ДП "Златодар" повернути ФГ "Урожай" в натурі зерно кукурудзи 3-го класу ДСТУ 4525:2006 у кількості 117 100 кг, вартістю 508 214 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.11.2017 позовну заяву ФГ "Урожай" про спонукання до виконання договірного зобов'язання задоволено повністю; зобов'язано ДП "Златодар" повернути ФГ "Урожай" в натурі зерно кукурудзи 3-го класу ДСТУ 4525:2006 у кількості 117 100 кг, вартістю 508 214 грн.; стягнуто з ДП "Златодар" на користь ФГ "Урожай" в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору 7 623,21 грн.

На виконання судового рішення 28.11.2017 було видано відповідні накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

П. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ДП "Златодар" порушено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07.12.2015, якою також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що директором ДП "Златодар" було направлено лист №140 від 20.04.2018 на адресу Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області з повідомленням про те, що порушено провадження у справі про банкрутство; та що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про відповідно обставини, зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення строку дії зазначених обставин, про що виносить відповідну постанову.

Листом №9025 від 24.04.2018 Золотоніський MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області повідомив ДП "Златодар" про те, що зупинення вчинення виконавчих дій не проводиться, оскільки наказ Господарського суду Черкаської області №925/1770/15 від 28.11.2017 є рішенням немайнового характеру.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "Златодар" (зберігач) та ФГ "'Урожай" (поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання кукурудзи, згідно з яким позивач зобов'язався передати на зберігання відповідачеві зерно кукурудзи, а останній - прийняти таке зерно на зберігання на визначених Договором умовах і повернути його у встановлений строк.

На виконання умов Договору поклажодавець передав зберігачеві на складське зберігання зерно кукурудзи 3 класу загальною заліковою вагою 180 930 кг.

ФГ "'Урожай", як поклажодавець, є власником зерна кукурудзи, а ДП "Златодар" за Договором складського зберігання кукурудзи виступає зберігачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Встановивши, що зерно кукурудзи не є власністю боржника ДП "Златодар", суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Крім того, судами попередніх інстанцій взято до уваги, що в процедурі банкрутства господарюючого суб'єкта, який в даному випадку є зерновим складом, тобто власником зерносховища, яке надає фізичним та юридичним особам послуги по зберіганню зерна з видачею складських документів на зерно, і учасником (тимчасовим учасником) Гарантійного фонду виконання зобов'язань за складськими документами на зерно, діє спеціальне правило в частині включення в ліквідаційну масу зерна, яке знаходиться у нього на зберіганні.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.

Згідно з ч. 10 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зерно, що зберігається на зерновому складі, включається до складу його майна лише після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб'єктом господарювання.

Виходячи з вказаних норм законодавства та встановлених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про відмову в задоволенні скарг розпорядника майна боржника та директора ДП "Златодар" в частині зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню про зобов'язання ДП "Златодар" повернути зерно кукурудзи 3-го класу у кількості 117 000 кг, вартістю 508 214,00 грн. ФГ "Урожай", оскільки на такі вимоги мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється.

Відповідно до ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Розглянувши скарги розпорядника майна боржника та директора ДП "Златодар" в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 14892,00 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 95,00 грн., суди попередніх інстанцій правомірно вказали на те, що відкриття вказаних виконавчих проваджень є похідним від відкриття виконавчого провадження з виконання наказів Господарського суду Черкаської області, внаслідок чого правомірно відхилили доводи розпорядника майна щодо скасування п. 3 постанови державного виконавця Золотоніського MB ДВС ГТУЮ у Черкаській області Носенко О.А. від 13.04.2018 про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 14892,00 грн. та постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 95,00 грн.

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ч. 4 ст. 236 ГПК України щодо необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, відхиляються колегією суддів Касаційного господарського суду, оскільки в даній справі розглядається спір щодо виконавчого провадження про виконання боржником не грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДП "Златодар" та залишення ухвали Господарського суду Черкаської області від 05.06.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі № 925/1770/15 без змін.