826/21703/15 Про визнання неправомірними дій нотаріуса щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек про заміну умов обтяження квартири, зобов'язання Нотаріуса скасувати запис у Державному реєстрі іпотек про заміну умов обтяження квартири - 11.10.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта - Банк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 у складі судді Качура І.А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у складі колегії суддів: Кузьменка В.В. (головуючий), Василенка Я.М., Степанюка А.Г. у справі №826/21703/15 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича (надалі - нотаріус Кондратюк В.С.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк"), в якому просила:

1.1. визнати дії нотаріуса Кондратюка В.С. щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 7682201, про заміну умов обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 неправомірними;

1.2. зобов`язати Нотаріуса Кондратюка В.С. скасувати запис у Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер 7682201 від 10.11.2012 20:48:55, про заміну умов обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, позов задоволено частково.

2.1. Визнано дії Нотаріуса Кондратюка В.С. щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер обтяження 7682201, про заміну умов обтяження квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 протиправними.

2.2. У задоволенні решти вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. 04.08.2008 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (надалі - ПАТ "Сведбанк"), укладено кредитний договір №2619/0808/71-067, за умовами якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у розмірі 150000,00 доларів США на строк по 04.08.2034, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі.

3.2. 04.08.2008 між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" укладено іпотечний договір, предметом якого стало забезпечення належного виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя. Згідно з пунктом 2 договору, на забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передав в іпотеку іподекодержателю належне йому на праві власності майно: квартира АДРЕСА_2 .

3.3 . 04.08.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меліховою О.В. накладено заборону на зазначене нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2, про що внесено запис за №7681661.

3.4. 25.02.2012 між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., за умовами якого ПАТ "Сведбанк" продав (відступив) права вимоги та передав їх, а ПАТ "Дельта Банк" набув права вимоги до боржників по кредитних договорах, у тому числі по договору від №2619/0808/71-067 від 04.08.2008.

3.5. 07.11.2012 нотаріусом Кондратюком В.С. прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та здійснено заміну іпотекодержателя з ПАТ "Сведбанк" на ПАТ "Дельта Банк", за наслідками чого, до Державного реєстру іпотек внесено відповідні зміни.

4. Суди попередніх інстанції, приймаючи оскаржувані судові рішення виходили з того, що відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (1952-15) (надалі - Закон №1952-IV (1952-15) ), державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію та одночасно з вчиненням такої дії (статті 3, 9). Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Третьою особою на стороні відповідача - ПАТ "Дельта Банк" подано касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, в якій просить оскаржувані судову рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що на час укладення договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 норми Закону №1952-IV (1952-15) , на які послались суди попередніх інстанцій, щодо можливості проведення державної реєстрації виключно тим нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію і одночасно з вчиненням такої дії, не набрали чинності. Натомість, як на момент укладення цього договору, так і у подальшому діяв Тимчасовий порядок Державної реєстрації іпотек, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410 (410-2004-п) , норми якого дозволяли проведення державної реєстрації обтяжень нерухомого майна будь-яким державним реєстратором.

6. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

8. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

9. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

10. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

11. Аналогічні правила визначення юрисдикції адміністративних судів містяться у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

12. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

14. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

15. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

16. Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

17. Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням відповідача про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору, і як наслідок, реєстрації третьої особи на стороні відповідача - ПАТ "Дельта Банк", яка виступає скаржником у даній справі, іпотекодержателем такого майна.

18. Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

19. Також колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

20. За правилами пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) , у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

21. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) , у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

22. Згідно зі статтею 16 ЦК України у вказаній редакції, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

23. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України у вказаній редакції).

24. Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

25. Враховуючи суб`єктний склад учасників цієї справи і те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору про передачу права вимоги за цими договорами, колегія суддів приходить до висновку, що такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і тому має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

26. Правова позиція аналогічного змісту у тотожних правовідносинах була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №826/3130/17, від 14.11.2018 у справі №826/7619/16, від 21.11.2018 у справі №826/11120/16, від 07.08.2019 у справі №802/506/16-а.

27. Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

28. За практикою Європейського Суду з прав людини "'' фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

29. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

30. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

31. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

32. Тому, касаційні скарги підлягають до задоволення частково, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

ПОСТАНОВИВ:

33. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

34. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №826/21703/15 за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - скасувати і закрити провадження у даній справі.