Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Панталієнка П. В., Самсіна І. Л., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - ВАТ "МК "Азовсталь") справу за його позовом до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі Донецької області та Відділення Державного казначейства України у м. Маріуполі Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і нарахованих на неї процентів, встановила:

У серпні 2005 року ВАТ "МК "Азовсталь" звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з державного бюджету на його користь 21278385 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ за травень 2005 року, а також 172354 грн. 92 коп. процентів за несвоєчасне відшкодування цього податку. Пізніше, у зв'язку з відшкодуванням зазначеної заборгованості, позивач змінив свої вимоги і просив стягнути 367017 грн. 24 коп. процентів.

Господарський суд Донецької області постановою від 9 лютого 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17 квітня 2006 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 15 травня 2008 року ухвалені у справі судові рішення скасував, у позові відмовив.

У скарзі про перегляд рішення касаційного суду за винятковими обставинами ВАТ "МК "Азовсталь", посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, просить Верховний Суд України скасувати це рішення і направити справу на новий касаційний розгляд. На обґрунтування скарги позивач послався на постанову Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2008 року у справі N К-20385/06 за аналогічним позовом, у якій, на його думку, статтю7 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР (168/97-ВР) ) застосовано інакше, ніж у справі, що розглядається.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, згідно з поданою позивачем податковою декларацією з ПДВ за травень 2005 року, а також розрахунком експортного відшкодування цього податку сума зазначеного відшкодування мала від'ємне значення, її відшкодування проводилося частинами і 29 вересня 2005 року було завершено. Сума процентів за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ становила 367017 грн. 24 коп.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що в період із 21 липня по 29 вересня 2005 року таке нарахування процентів не було передбачено законом. Відмову із зазначеної підстави у стягненні суми, нарахованої за прострочення бюджетного відшкодування, не можна визнати обґрунтованою.

Судами встановлено, що в передбачений законом строк ВАТ "МК "Азовсталь" не було відшкодовано ПДВ.

Протягом періоду, за який позивач спочатку просив стягнути бюджетну заборгованість із ПДВ з процентами, її погашення регулювалося таким чином.

З 1 червня 2005 року підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, з урахуванням положеньЗакону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV (2505-15) "Про внесення змін доЗакону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" (далі -Закон N 2505-IV (2505-15) ), діяв у такій редакції: "Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів".

Крім того, пункт 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, в редакціїЗакону N 2505-IV (2505-15) , включав підпункт 7.7.8 такого змісту: "Сума бюджетного відшкодування, не сплачена у строки, визначені цим пунктом, вважається бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні ставки, розмір якої визначається відповідно до підпункту 16.4.1 пункту 16.4 статті16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Зазначена пеня самостійно розраховується та сплачується органом державного казначейства разом зі сплатою суми бюджетного відшкодування платнику податку".

Відповідно до пункту 13 "Перехідні положення" розділу 2 Закону N 2505-IV (2505-15) підпункт 7.7.8 Закону N 168/97-ВР (168/97-ВР) набирав чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати мала застосовуватися процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, яка діяла до набрання чинностіЗаконом N 2505-IV (2505-15) , з урахуванням того, що це відшкодування надавалося протягом 30 календарних днів, наступних за днем подання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникало право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР (у редакції, яка діяла до набрання чинностіЗаконом N 2505-IV (2505-15) ) було встановлено: "У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. '...' Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків".

Законом від 7 липня 2005 року N 2771-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законів України" редакцію підпункту 7.7.8 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168/97-ВР, яка передбачала нарахування пені, було змінено, у зв'язку із чим він перестав регулювати спірні правовідносини.

Однак, дана обставина не свідчить, що з прийняттям цього Закону скасована відповідальність за шкоду заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача, а суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення цих судів, помилково застосував норми матеріального права.

З урахуванням наведеного рішення касаційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 241- 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Скаргу Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2008 року скасувати, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17 квітня 2006 року та постанову Господарського суду Донецької області від 9 лютого 2006 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.