910/9254/18 Про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг - 19.12.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9254/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - Компанія "Боска Кора С.п.А." (Bosca Cora S.p.A.),

відповідачі - науково-виробниче підприємство "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., судді: Верховець А.А., Остапенко О.М.)

у справі № 910/9254/18

за позовом Компанії "Боска Кора С.п.А." (Bosca Cora S.p.A., далі - Компанія)

до науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство) та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство)

про визнання недійсними свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано Компанією про визнання недійсними свідоцтв України № 196608 та № 196609 на знаки для товарів і послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2018 прийнято позовну заяву Компанії до розгляду, ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/9254/18 за правилами загального провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2018.

Компанією також подано до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій Компанія просила суд:

- заборонити Підприємству повністю чи частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196608 іншим особам та припиняти дію свідоцтва України № 196608 шляхом відмови від нього повністю або частково до винесення судом рішення по суті даної справи.

- заборонити Міністерству вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196608 іншим особам та щодо припинення дії свідоцтва України № 196608 у зв'язку з повною або частковою відмовою від нього власника зазначеного свідоцтва до винесення судом рішення по суті даної справи;

- заборонити Підприємству повністю чи частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196609 іншим особам та припиняти дію свідоцтва України № 196609 шляхом відмови від нього повністю або частково до винесення судом рішення по суті даної справи;

- заборонити Міністерству вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196609 іншим особам та щодо припинення дії свідоцтва України № 196609 у зв'язку з повною або частковою відмовою від нього власника зазначеного свідоцтва до винесення судом рішення по суті даної справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2018 у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову відмовлено.

У прийнятті відповідного судового рішення місцевий господарський суд виходив з недоведеності заявником того, що невжиття визначених ним заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 зі справи № 910/9254/18 ухвалу місцевого господарського суду від 18.07.2018 скасовано; заяву Компанії задоволено. З метою забезпечення позову у справі № 910/9254/18 заборонено: Підприємству повністю чи частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196608 іншим особам та припиняти дію свідоцтва України № 196608 шляхом відмови від нього повністю або частково до винесення судом рішення по суті даної справи; Міністерству вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196608 іншим особам та щодо припинення дії свідоцтва України № 196608 у зв'язку з повною або частковою відмовою від нього власника зазначеного свідоцтва до винесення судом рішення по суті даної справи та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність"; Підприємству повністю чи частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196609 іншим особам та припиняти дію свідоцтва України № 196609 шляхом відмови від нього повністю або частково до винесення судом рішення по суті даної справи; Міністерству вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 196609 іншим особам та щодо припинення дії свідоцтва України № 196609 у зв'язку з повною або частковою відмовою від нього власника зазначеного свідоцтва до винесення судом рішення по суті даної справи та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Підприємство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції про забезпечення позову скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі:

- суд апеляційної інстанції в основу свого рішення поклав "не підтверджену доказами наявність фактичних обставин", з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, а ймовірність вчинення дій Підприємством;

- судом апеляційної інстанції не враховано те, що заборона повністю або частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг є забороною використання знака, і, відповідно, така заборона несе у собі економічну складову;

- суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що забезпечення позову можливе лише шляхом та у спосіб, який не створить істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав;

- суд залишив поза увагою те, що внесення (реєстрація) змін до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг є дискреційними повноваженнями Міністерства, відповідно, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість того рішення, яке оскаржується, інше рішення, яке б відповідало закону, давати вказівки, які свідчили б про вирішення питань, що належать до компетенції суб'єкта владних повноважень.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

20.11.2018 від Компанії надійшла заява про продовження встановленого судом строку на подання відзиву на касаційну скаргу до 10.12.2018, проте, ані 10.12.2018, ані в інший строк відповідна процесуальна дія (подання відзиву на касаційну скаргу) не була вчинена Компанією.

Розгляд касаційної скарги здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України, в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши на підставі встановлених судом попередньої інстанції обставин справи правильність застосування ним норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судом апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваного судового рішення встановлено, зокрема, що:

- Компанією у заяві про забезпечення позову зазначено про те, що необхідність вжиття заходів до забезпечення позову обумовлена можливістю передання Підприємством виключних майнових прав інтелектуальної власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №№ 196608 та 196609 іншій особі, а також можливістю повної або часткової відмови Підприємства від свідоцтв України №№ 196608 та 196609, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі;

- предметом позову у справі є визнання недійсними свідоцтв України №№ 196608, 196609 на знаки для товарів і послуг і зобов'язання Міністерства внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними повністю свідоцтв України №№ 196608, 196609 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність". Відповідно, в силу об'єктивних обставин, існує ймовірність передачі Підприємством прав на знаки для товарів і послуг за оспорюваними свідоцтвами на користь третіх осіб або ж відмови власника від цих свідоцтв, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю нових власників згаданих свідоцтв, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав;

- безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстровані за оспорюваними свідоцтвами знаки для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участі у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду;

- у випадку ж відмови Підприємства від оспорюваних свідоцтв України на знаки для товарів і послуг в силу приписів статті 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтв, не буде мати права на повторну реєстрацію знаків протягом трьох років після припинення дії свідоцтв.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємства із вжиттям заходів до забезпечення позову судом апеляційної інстанції, про яке просив позивач.

Відповідно до положень ГПК України (1798-12) :

- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136);

- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137);

- заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137);

- не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У справах, пов'язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності; заборони Міністерству приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об'єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд з урахуванням конкретних обставин справи може заборонити власникові відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.

Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Судом апеляційної інстанції у розгляді заяви Компанії про вжиття заходів до забезпечення позову мотивовано зазначено про те, що в силу об'єктивних обставин, існує ймовірність передачі Підприємством прав на знаки для товарів і послуг за оспорюваними свідоцтвами на користь третіх осіб або ж відмови власника від цих свідоцтв, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв'язку з наявністю нових власників згаданих свідоцтв, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.

Також апеляційний господарський суд обґрунтовано врахував у розгляді заяви Компанії те, що безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстровані за оспорюваними свідоцтвами знаки для товарів і послуг іншій особі, яка не бере участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення господарського суду (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 зі справи № 910/5916/18).

У випадку ж відмови Підприємства від оспорюваних свідоцтв, в силу приписів статті 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" ніхто інший, окрім колишнього власника свідоцтв, не буде мати права на повторну реєстрацію знаків протягом трьох років після припинення дії свідоцтв.

Оскільки обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а, отже, існує конкретний зв'язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову, Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що наведені заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову, що не було враховано місцевим господарським судом у розгляді заяви Компанії.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм, зокрема, процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу науково-виробничого підприємства "НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/9254/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко