826/18479/14 Про повернення сум коштів з бюджету за заявою підприємства з іноземною інвестицією про зарахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань із податку на додану вартість - 11.10.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2015 (суддя Санін Б.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 (судді: Коротких А.Ю. (головуючий), Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі № 826/18479/14 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання бездіяльності протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Підприємство з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (далі - відповідач, контролюючий орган) про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань із податку на прибуток у рахунок сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 3 069 734,00 грн за майбутні податкові періоди починаючи з травня 2014 року;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002764202 від 24.10.2014, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 10% на суму 48 023,60 грн за затримку на 2 календарних дні сплати грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 480 235,97 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом безпідставно не вчинено дії щодо перерахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань із податку на прибуток у рахунок сплати грошових зобов`язань із ПДВ майбутні податкові періоди. Крім того вказана бездіяльність призвела і до несвоєчасності сплати грошового зобов`язання з ПДВ, а відтак застосування до позивача штрафних санкцій за таких обставин є протиправним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників щодо не виготовлення висновку про повернення сум коштів з бюджету за заявою підприємства з іноземною інвестицією "Віп-Рент" про зарахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань із податку на прибуток у рахунок сплати грошових зобов`язань із податку на додану вартість №109 від 03.06.2014. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючим органом не було виконано встановлених законодавством вимог щодо складення відповідного висновку за заявою позивача №109, а також не було підстав для відмови Підприємству у складенні та поданні такого висновку до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, що є підставою для задоволення вимог позивача в цій частині. Натомість в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яким до Підприємства застосовано штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги з огляду на те, що фактично позивачем допущено несвоєчасну (2 дні затримки) сплату самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ, що є підставою для застосування штрафної (фінансової) санкції у відповідності до ст. 126 Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

Контролюючий орган також не погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Підприємства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПІІ "Віп-Рент" протягом 2013 року сплатило авансових внесків з податку на прибуток на загальну суму 7 328 588 грн.

Відповідно до даних поданої позивачем до податкового органу декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (№9090719576 від 26.02.2014) у рядку 14 (податок на прибуток за звітний (податковий) період) декларації відображено суму переплати грошового зобов`язання з податку на прибуток розміром 1 363 400 грн.

19.02.2014 ПІІ "Віп-Рент" звернулось до податкового органу із заявою №48 (далі - заява №48), в якій просило зарахувати вказану вище суму переплати з податку на прибуток в рахунок майбутніх авансових внесків з відповідного податку.

Крім того, у період з січня по березень 2014 року ПІІ "Віп-Рент" сплачено авансові внески з податку на прибуток на загальну суму 1 706 325 грн, що спричинило переплату грошового зобов`язання з податку на прибуток розміром 1 706 325 грн, що відображено у рядку14 поданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за І-й квартал 2014 року (№9023732229 від 28.04.2014).

У зв`язку із наявною у ПІІ "Віп-Рент" надміру сплаченої суми податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, позивач звернувся до контролюючого органу із заявою за №109 від 03.06.2014 (далі - заява №109) про зарахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань із податку на прибуток у рахунок сплати грошових зобов`язань із ПДВ, починаючи з періоду сплати грошових зобов`язань з ПДВ за травень 2014 року.

Проте, зарахування надміру сплачених сум податкових зобов`язань із податку на прибуток у рахунок сплати податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 3 069 734 грн за майбутні податкові періоди 2014 року не відбулось.

18.07.2014 Підприємством до контролюючого органу була подана податкова декларація з ПДВ за червень 2014 року №9041204348 від 17.07.2014, в якій у рядку 25 декларації (сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду з (ряд.18-ряд.21)) визначено суму 3 525 964 грн.

В період з 07.10.2014 по 09.10.2014 контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати ПДВ за червень 2014 року, за результатами якої складено акт №1153/28-10-42-20/25264533 від 10.10.2014, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасній сплаті суми податкового зобов`язання, зазначеного у поданій ним декларації з ПДВ за червень 2014 року, у розмірі 480 235,97 грн.

На підставі вказаного акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яке за результатами адміністративного оскарження було залишено без змін.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, вказує на їх порушення судами, зазначає, що судами не було враховано того, що позивачем подано заяву про перерахування надміру сплачених коштів з податку на прибуток в рахунок сплати грошових зобов`язань з ПДВ, проте контролюючим органом такого зарахування проведено не було, у зв`язку з чим і виникли обставини щодо несвоєчасного погашення податкових зобов`язань.

9. Відповідач в касаційній скарзі вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами доводів відносно того, що контролюючий орган не здійснює перерахування коштів, а лише формує відповідний висновок, зв`язку з чим дії щодо неперерахування коштів не можуть бути визнані протиправними, оскільки такі не входять до компетенції контролюючого органу.

Касаційні скарги позивача та відповідача є ідентичними апеляційним скаргам.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10. Податковий кодекс України (2755-17) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

10.1. Підпункт 17.1.10 пункту 17.1 статті 17

Платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

10.2. Підпункт 14.1.115 пункту 14.1 статті 14

Надміру сплачені грошові зобов`язання це сума коштів, яка на певну дату зарахована до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

10.3. Пункт 43.1 статті 43

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

10.4. Пункту 43.3 статті 43

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

10.5. Пункти 43.3 - 43.5 статті 43

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

10.6. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

10.7. Пункт 87.1 статті 87.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

10.8. Пункт 126.1 статті 126.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

10.9. Пункт 203.1 статті 203.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

10.10. Пункт 203.2 статті 203.

Платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

12. Доводи касаційних скарг не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, запереченні на позовну заяву, апеляційних скаргах та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

13. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом було безпідставно не вчинено відповідних дій щодо складення висновку про повернення сум коштів з бюджету за заявою позивача від 03.06.2014 № 109 та не надання такого висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства (зокрема, пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України), у встановлений законом строк не було підготовлено та передано для виконання територіальному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення відповідних сум коштів (помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань) з відповідного бюджету.

Посилання відповідача на те, що контролюючий орган не здійснює перерахування коштів, а лише формує відповідний висновок, у зв`язку з чим дії щодо неперерахування коштів не можуть бути визнані протиправними, оскільки такі не входять до компетенції контролюючого органу, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на те, що судом першої інстанції було визнано протиправною бездіяльність саме щодо невиготовлення висновку про повернення сум коштів з бюджету за заявою Підприємства, а не щодо неперерахування коштів.

14. Колегія суддів також погоджується і з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення №0002764202 від 24.10.2014, оскільки позивачем було допущено несвоєчасне погашення податкових зобов`язань з ПДВ (затримка на 2 календарних дні) на суму 480 235,97 грн.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання позивача на те, що вказана вище заборгованість виникла у зв`язку із нездійсненням контролюючим органом перерахування надміру сплачених сум грошового зобов`язання з податку на прибуток на підставі заяви від 03.06.2014 №109, оскільки отримавши відповідь контролюючого органу на вказану заяву Підприємство таку не оскаржило в адміністративному або судовому порядку, а повторно звернулось до контролюючого органу з новою заявою №162/1 про зарахування надміру сплачених сум грошових зобов`язань із податку на прибуток за підсумками у розмірі 500 000,00 грн у рахунок сплати грошових зобов`язань з ПДВ за червень 2014 року лише 25.07.2014, що і спричинило несвоєчасне зарахування заявленої суми - 01.08.2014.

Судами встановлено, що у зв`язку із отриманням від позивача заяви від 25.07.2014 №162/1 відповідачем в межах визначеного Податковим кодексом України (2755-17) строку був сформований висновок №1496-20 на суму 500 000,00 грн та 29.07.2014 переданий для виконання до ГУ ДКСУ у м. Києві, яке, в свою чергу, зарахувало вказані кошти на бюджетний рахунок позивача з ПДВ 01.08.2014, також в межах визначених законодавством, проте фактичне зарахування 01.08.2014 спричинило 2-денну затримку сплати узгодженого грошового зобов`язання, а отже застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій розміром 10% на суму 48 023,60 грн є обґрунтованим та правомірним.

15. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як Підприємством так і контролюючим органом, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржниками доводи в касаційних скаргах (аналогічні тим, що були зазначені в позовній заяві, запереченні на позовну заяву та апеляційних скаргах) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 слід залишити без задоволення.

17. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі № 826/18479/14 залишити без змін.