904/10591/17 Про розірвання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та повернення майна - 18.12.2018 Прийняття

Позовні вимоги мотивовані неналежним захистом інтересів держави уповноваженим органом, що полягає у тривалому невжитті заходів, направлених на розірвання Договору та повернення майна у комунальну власність, що завдає збитків територіальній громаді в особі Ради у зв'язку з невиконанням Товариством умов Договору, а саме його пунктів 5.2-5.7, 5.9-5.20.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір, укладений Радою та Товариством. Повернуто нежитлову будівлю (Центр дозвілля) загальною площею 944,8 кв.м., вартістю 762 515,44 грн., яка складається: підвал-3 сход. кліт. І пл. - 10,4 кв.м., II пл. - 2,9 кв.м., III пл. - 2,8 кв.м., коридор ІУ пл. - 1,9 кв.м., 6 приміщ. У пл. - 8,2,м., УІ пл. - 4,6 кв.м., УII пл. - 11,9 кв.м., УIII пл. - 8,1 кв.м., IX пл. - 23,0 кв.м., X- 36,6 кв.м.; полупідвал - 2 коридора: 1 пл. - 2,8 кв.м., 8 пл. - 6,0 кв.м., приміщ. 2 пл. - 7,0 кв.м., 7 пл. - 7,9 кв.м., 2 вбиральні 3 пл. - 11,2 кв.м., 6 пл. - 12,0 кв.м., 2 санвузла 4 пл. - 5,3 кв.м., 5 пл. - 5,4 кв.м., 2 сход. клітини XI пл. - 5,7 кв.м., XII пл. - 5,6 кв.м.; І поверх - 4 коридора 9 пл. - 36,1 кв.м., 14 пл. - 15,9 кв.м., 16 пл. - 2,2 кв.м., 18 пл. - 2,0 кв.м., 7 приміщ. 10 пл. - 6,2 кв.м., 11 пл. - 5,1 кв.м., 12 пл. - 9,4 кв.м., 13 пл - 9,7 кв.м., 17 пл. - 328,8 кв.м., 19 пл. - 19,6 кв.м., 20 пл. - 11,3 кв.м., хол 15 пл. -65,6 кв.м., тамбур XIII пл. - 4,4 кв.м., 3 сход. клітини ХІУ пл. - 4,6 кв.м., ХУ пл. -11,1 кв.м., ХУІ пл. - 11,3 кв.м.; II поверх - 3 коридора 21 пл. - 3,7 кв.м., 24 пл. - 3,9 кв.м., 26 пл. - 6,6 кв.м., 6 приміщ. 22 пл. - 8,1 кв.м., 25 пл. - 8,7 кв.м., 27 пл. - 4,3 кв.м., 29 пл. -4,0 кв.м., 30 пл. -27,9 кв.м., 31 пл. - 13,6 кв.м., хол. 23 пл. - 100,9 кв.м., вбиральня 28 пл. - 3,2 кв.м., 4 сход. клітини ХУII пл. - 11,4 кв.м., ХУIII пл. - 7,4 кв.м., XIXпл. - 7,6 кв.м., XX пл. - 10,9 кв.м., осн. пл. - 348,4 кв.м., підсл. пл. - 406,0 кв.м площа приміщення неврахована в загальну - 190,4 кв.м., підвал п/д, з/б блоки, б1 - ґанок бетонний, б2 - приямок цегляний, б3 - ґанок з/б плити, б4 - ґанок бетонний, б5 - ґанок бетонний, б6 ґанок з/б плити, б7 - ґанок бетонний, б8 - ґанок бетонний, б9 - ґанок цегляний, І - мощення асфальт, що розташований на земельній ділянці загальною площею 1 868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) кв.м, по фактичному користуванню державі в особі Ради за актом приймання-передачі.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що: невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених Договором, у визначені строки є підставою для розірвання договору та повернення майна у комунальну власність; невиконання Товариством умов розділу 5 спірного Договору має триваючий характер у часі, отже, порушення прав Ради відбувається щодня і наявне у момент подання позову; за наявності триваючого правопорушення з боку Товариства не вбачається підстав для застосування позовної давності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована необґрунтованістю висновків суду першої інстанції щодо відмови у застосуванні позовної давності.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Прокуратура звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2018, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2018 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції порушив статті 256, 261, 264, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Ради відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Прокуратури, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Радою (Продавець) і Товариством (Покупець) 24.11.2018 був укладений Договір.

За умовами Договору Продавець відповідно до рішень Ради: від 18.09.2008 № 960 "Про внесення змін до рішення Вільногірської міської ради"; від 24.04.2008 № 1811-41/У "Про доповнення місцевої програми приватизації об'єктів комунальної власності на 2008 рік"; № 961-54/У "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2008 році"; розпорядження міського голови від 23.09.2008 № 209-р-08 "Про початок приватизації об'єкта комунальної власності - нежитлової будівлі (Центр дозвілля) по вулиці Центральна, 41"; протоколу засідання конкурсної комісії по відчуженню об'єктів комунальної власності від 29.09.2008; протоколу засідання конкурсної комісії по відчуженню об'єктів комунальної власності від 10.11.2008; протоколу засідання конкурсної комісії по відчуженню об'єктів комунальної власності від 17.11.2008; рішення Ради від 20.11.2008 № 1002-67/У "Про затвердження протоколу від 17.11.2008 результату конкурсу "Про визначення переможця конкурсу по продажу об'єкта комунальної власності - нежитлової будівлі (Центр дозвілля) по вулиці Центральна, 41" зобов'язується передати у власність покупцю нежитлове приміщення (Центр дозвілля) загальною площею 944,8 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, місто Вільногірськ, вулиця Центральна, 41, яке Покупець приватизував шляхом конкурсу (об'єкт приватизації) та зобов'язався прийняти і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, а також зареєструвати право власності на об'єкт приватизації в бюро технічної інвентаризації м. Вільногорська.

Вказана нежитлова будівля (Центр дозвілля) Б-2 загальною площею 944,8 кв.м., складає: підвал-3 сход. кліт. І пл. - 10,4 кв.м., II пл. - 2,9 кв.м., III пл. - 2,8 кв.м., коридор ІУ пл. - 1,9 кв.м., 6 приміщ. У пл. - 8,2,м., УІ пл. - 4,6 кв.м., УII пл. - 11,9 кв.м., УIII пл. - 8,1 кв.м., IX пл. - 23,0 кв.м., X- 36,6 кв.м.; полупідвал - 2 коридора: 1 пл. - 2,8 кв.м., 8 пл. - 6,0 кв.м., приміщ. 2 пл. - 7,0 кв.м., 7 пл. - 7,9 кв.м., 2 вбиральні 3 пл. - 11,2 кв.м., 6 пл. - 12,0 кв.м., 2 санвузла 4 пл. - 5,3 кв.м., 5 пл. - 5,4 кв.м., 2 сход. клітини XI пл. - 5,7 кв.м., XII пл. - 5,6 кв.м.; І поверх - 4 коридора 9 пл. - 36,1 кв.м., 14 пл. - 15,9 кв.м., 16 пл. - 2,2 кв.м., 18 пл. - 2,0 кв.м., 7 приміщ. 10 пл. - 6,2 кв.м., 11 пл. - 5,1 кв.м., 12 пл. - 9,4 кв.м., 13 пл - 9,7 кв.м., 17 пл. - 328,8 кв.м., 19 пл. - 19,6 кв.м., 20 пл. - 11,3 кв.м., хол 15 пл. -65,6 кв.м., тамбур XIII пл. - 4,4 кв.м., 3 сход. клітини ХІУ пл. - 4,6 кв.м., ХУ пл. -11,1 кв.м., ХУІ пл. - 11,3 кв.м.; II поверх - 3 коридора 21 пл. - 3,7 кв.м., 24 пл. - 3,9 кв.м., 26 пл. - 6,6 кв.м., 6 приміщ. 22 пл. - 8,1 кв.м., 25 пл. - 8,7 кв.м., 27 пл. - 4,3 кв.м., 29 пл. -4,0 кв.м., 30 пл. -27,9 кв.м., 31 пл. - 13,6 кв.м., хол. 23 пл. - 100,9 кв.м., вбиральня 28 пл. - 3,2 кв.м., 4 сход. клітини ХУII пл. - 11,4 кв.м., ХУIII пл. - 7,4 кв.м., XIXпл. - 7,6 кв.м., XX пл. - 10,9 кв.м., осн. пл. - 348,4 кв.м., підсл. пл. - 406,0 кв.м площа приміщення неврахована в загальну - 190,4 кв.м., підвал п/д, з/б блоки, б1 - ґанок бетонний, б2 - приямок цегляний, б3 - ґанок з/б плити, б4 - ґанок бетонний, б5 - ґанок бетонний, б6 ґанок з/б плити, б7 - ґанок бетонний, б8 - ґанок бетонний, б9 - ґанок цегляний, І - мощення асфальт, що розташований на земельній ділянці загальною площею 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) кв.м, по фактичному користуванню.

24.11.2008 Договір посвідчено приватним нотаріусом Вільногірського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Савельєвою Г.В. і зареєстровано в реєстрі за № 3514.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Бюро технічної інвентаризації м. Вільногірська" від 31.03.2009 № 22333304 Договір зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14.03.2009.

Передача зазначеної нежитлової будівлі Покупцю була здійснена за актом передачі комунального майна від 20.01.2009.

Розділом 5 договору на Покупця покладено обов'язок виконати умови висунуті конкурсною комісією, зокрема:

- використовувати об'єкт приватизації за цільовим призначенням, як торгівельно-розважальний центр (пункт 5.2);

- експлуатувати об'єкт приватизації у відповідності до вимог діючого законодавства в Україні (пункт 5.3);

- створити не менше 25 робочих місць, а також безпечні умови праці (пункт 5.4);

- забезпечити вільний доступ до об'єкта приватизації для осіб з обмеженими фізичними можливостями (пункт 5.5);

- провести реконструкцію (будівництво) та початок функціонування об'єкта приватизації не пізніше двох років з моменту підписання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (пункт 5.6);

- зберегти та забезпечити відповідне утримання благоустрою поруч з об'єктом приватизації, облаштувати місця паркування автотранспорту, здійснити благоустрій земельної ділянки та прилеглої території, в тому числі її освітлення, та обладнати пішохідні доріжки (пункт 5.7);

- дотримуватись санітарно-екологічних та протипожежних норм під час експлуатації об'єкта приватизації, утримувати прилеглу територію у належному санітарному стані (пункт 5.9);

- вжити заходи щодо оформлення земельної ділянки відповідно до вимог діючого законодавства України протягом одного місяця від дня переходу до покупця права власності на об'єкт приватизації (пункт 5.10);

- провести реконструкцію внутрішніх та зовнішніх систем тепло, водо забезпечення та водовідведення об'єкта приватизації (пункт 5.11).

Крім того, Покупець зобов'язаний виконати умови, запропоновані ним на конкурс:

- використовувати об'єкт приватизації за цільовим призначенням - торгівельно-розважальний центр (пункт 5.12);

- на період будівництва створити до 50 робочих місць будівельних спеціальностей (пункт 5.13);

- сума інвестицій орієнтовно складе - 5,5 млн. грн. (пункт 5.14);

- після введення в експлуатацію створити додатково 50-75 робочих місць (пункт 5.16);

- для покупців торгівельно-розважального комплексу облаштувати безоплатну паркувальну ділянку для автомобілів із зручним в'їздом та виїздом (пункт 5.17);

- у супермаркеті представити широкий вибір продовольчих товарів, а також широкий асортимент продукції непродовольчої групи (пункт 5.18);

- вхідну групу супермаркету обладнати входом для інвалідів та людей з фізичними вадами (пункт 5.19);

- забезпечити виконання інвестиційного плану: підготувати проект відводу земельної ділянки - термін виконання 4 місяці (після отримання дозволу сесії на підготовку проекту відводу, сума вкладень -150 00,00 грн.; підготовка та захист містобудівного обґрунтування - термін виконання 2 місяці, сума вкладень - 100 00,00 грн.; розробка робочого та ескізного проекту - термін виконання 4-5 місяців, сума вкладень - 80 000,00 грн.; експертиза робочого проекту ("Укрінвестекспертиза" м. Дніпропетровськ) термін виконання - 2 місяці; реконструкція (будівництво) об'єкта (площею 1 334 кв.м.) - термін виконання 8-10 місяців, сума вкладень - 4 000 000,00 грн.; благоустрій прилеглої території площею 0,35 га, сума вкладень - 300 000,00 грн.( пункт 5.20);

- торгівельно-розважальний центр буде включати в себе: супермаркет, зона розваг, книжковий магазин, ювелірних виробів, салон стільникового зв'язку, аптека, магазин сувеніри та упаковка подарунків, зоомагазин, квітковий магазин, площі для здачі в оренду (пункт 5.21).

У свою чергу, Продавець зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов цього договору (пункт 6.2).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З листів Продавця на адресу Покупця (від 20.11.2009 № 02/12-1299-2301/09, від 14.12.2009 № 02/12-1404-2481/09, від 08.04.2010 № 02/12-399-679/10, від 15.04.2010 № 02/12-436-742/10, від 22.07.2011 № 1625/02-12-897/11-14/1, від 01.08.2011 № 1708/02-12-942/11-14/1, від 01.11.2011 № 2633/02-12-1297/11-14) вбачається, що останній зобов'язання за Договором не виконував.

Робочою групою щодо перевірки повноти виконання умов укладеного сторонами Договору було встановлено, що пункти 5.2-5.7, 5.11-5.21 не виконані, а пункти 5,9, 5.10 виконані частково. Результати перевірки оформлені актом від 06.05.2011 засідання робочої групи щодо перевірки повноти виконання Товариством умов Договору.

Зазначений акт був направлений Покупцю листом від 06.07.2011 № 1473/02-12-729/11-14. Покупцю було запропоновано надати копії документів на підтвердження виконання взятих на себе зобов'язань.

19.06.2013 Продавець листом № 15-1064/0/2-13 повторно звернувся до Покупця з вимогою надати документи підтверджуючі виконання умов Договору. Покупцем витребувані документи не надані.

На підставі розпорядження міського голови від 18.05.2017 № р-148/0/3-17 створено тимчасову комісію щодо перевірки повноти виконання умов Договору, укладеного 24.11.2008 Радою та Товариством.

Згідно з актом від 29.06.2017 перевірки повноти виконання умов Договору станом на 29.06.2017 Покупцем виконано лише пункти 5.1, 5.8 Договору. Нежитлова будівля тривалий час взагалі ніяк не використовується та поступово руйнується, прилегла територія заросла чагарниками.

Листом від 03.07.2017 № 10-1380/0/2-17 виконавчий комітет Ради звернувся до Жовтоводської місцевої прокуратури і, враховуючи довготривале невиконання договірних зобов'язань Товариством за Договором, просив ініціювати подання позовної заяви про розірвання Договору і повернення об'єкта до комунальної власності міста.

Згідно з частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтями 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 4.1 Договору сторони дійшли згоди, що кожна сторона зобов'язується виконувати свої обов'язки, покладені на неї цим договором та сприяти іншій стороні у виконанні її обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Також судами враховано, що Верховним Судом України у постанові від 18.09.2013 по справі № 6-75цс13 зазначено, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У постанові від 04.04.2018 у справі № 910/4590/17 Верховний Суд вказав, що також йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що на підтвердження понесення територіальною громадою в особі Ради збитків внаслідок невиконання Товариством своїх зобов'язань за Договором Радою надано, зокрема, розрахунок втрат міського бюджету від невиконання пункту 5.4 Договору в частині несплати податку на доходи фізичних осіб, загальний розмір яких складає 497 892,25 грн., та розрахунок втрат міського бюджету від невиконання пункту 5.10 Договору в частині несплати орендної плати за землю, загальний розмір яких - 299 489,34 грн.

Відповідно до пункту 5 статті Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) (чинного станом на день подання позову) на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Право розірвання Договору передбачено і пунктом 12.3 Договору, яким встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду, або господарського суду, а об'єкт приватизації повернутий до комунальної власності.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про порушення Товариством умов Договору та існування підстав для його розірвання.

При цьому судом першої інстанції відхилено заяву Товариства про застосування позовної давності, оскільки суд дійшов висновку, що за наявності триваючого правопорушення з боку Товариства не вбачається підстав для застосування позовної давності.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності у зв'язку з триваючим правопорушенням, оскільки нормами цивільного законодавства не передбачено таке поняття, як триваюче правопорушення, у той час як позовна давність визначена як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

У даному випадку, цей строк обчислюється з часу, коли особі стало відомо про порушення свого права.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, Товариством не виконано умови Договору щодо реконструкції об'єкта нерухомого майна, яка повинна була бути здійснена протягом двох років з моменту підписання Договору, а тому невиконання Товариством умов Договору (до теперішнього часу) не свідчить про необізнаність саме Ради із порушенням, яке розпочалося ще з 24.11.2010.

Крім того, за умовами Договору саме на Раду покладено обов'язок контролювати виконання покупцем умов Договору.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним з таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, враховуючи положення статті 256 ЦК України, строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), ЦК України (435-15) визначено як позовна давність.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і у разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності здійснюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду з позовом про захист інтересів держави.

Апеляційним судом встановлено, що Рада, на яку покладено обов'язок здійснювати контроль за виконанням умов Договору (пункт 6.2), про невиконання Товариством умов Договору дізналась ще у 2011 році, про що свідчить акт від 06.05.2011 засідання робочої групи щодо перевірки повноти виконання умов Договору, де зазначено про не виконання Товариством умов Договору.

Незважаючи на це та всупереч своєму обов'язку із здійснення контролю за виконанням умов Договору, станом на час подання Прокуратурою позову Рада не вжила заходів, спрямованих на розірвання Договору та повернення спірного майна державі в особі Ради.

Судом апеляційної інстанції визнано безпідставними доводи Прокуратури та Ради про те, що позовна давність переривалась вчиненням Товариством дій, які свідчили про визнання ним свого обов'язку, у зв'язку з направленням Товариством протягом 2013 року листів на адресу Ради, оскільки відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У даному випадку обов'язок Товариства здійснити реконструкцію визначений певним строком - не пізніше 24.11.2010, а тому листування з Радою не є тією обставиною, яка перериває перебіг позовної давності.

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Оскільки умовами Договору було чітко визначено строк виконання зобов'язання за Договором, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовна давність була пропущена.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання, вказані в розділі 5 Договору, мали бути виконані Товариством у строк до 24.11.2010. Таким чином, перебіг позовної давності почався 25.11.2010, і трирічний строк на звернення до суду за захистом своїх цивільних прав закінчився 25.11.2013. При цьому Рада знала про порушення своїх прав за Договором, оскільки 06.05.2011 відбулася перевірка виконання умов Договору та було зафіксоване порушення інвестиційних зобов'язань зі сторони Товариства. Однак на протязі більш ніж 7 років Рада та Прокуратура не звертались до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Господарський суд перш ніж застосовувати позовну давність, повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено порушення Товариством прав Ради, проте у позові слід відмовити з огляду на пропуск позовної давності, про застосування якої було заявлено Товариством, а судом першої інстанції дана неналежна оцінка відповідній заяві та безпідставно відмовлено у її задоволенні, у той час як Товариство після спливу трирічної позовної давності та за відсутності протягом тривалого строку претензій зі сторони Ради мав обґрунтовані та законні сподівання щодо уникнення переслідування або притягнення до суду після закінчення позовної давності.

Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що рішенням суду першої інстанції зобов'язано Товариство повернути нежитлову будівлю (Центр дозвілля) загальною площею 944,8 кв.м. вартістю 762 515,44 грн. у власність держави в особі Ради без жодної компенсації з боку держави вартості будівлі.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32 (32-2001-п) , у разі розірвання договору купівлі-продажу, проводиться повернення покупцям коштів сплачених за об'єкт приватизації, згідно із законодавством.

Статтею 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також рівність суб'єктів права власності перед законом.

Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позбавлення Товариства права власності на нерухоме майно без жодної компенсації сплачених за цю нерухомість коштів є порушенням права на мирне володіння своїм майном гарантованого статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними припципами міжнародного права

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство порушило умови Договору, проте пропущення позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Водночас Касаційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав відсутність обставин, які свідчили про переривання позовної давності, однак такі висновки суду не призвели до прийняття незаконного рішення, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, листування між сторонами відбувалося у 2011 та 2013 роках, а позовна заява подана у 2017 році, що свідчить про звернення з позовною заявою у даній справі з пропуском позовної давності.

Посилання в касаційній скарзі на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції порушив статті 256, 261, 264, 267 ЦК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.