805/1356/16-а Про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію в Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою квартири - 11.10.2019 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у складі колегії суддів: Геращенка І.В. (головуючий), Арабей Т.Г., Міронової Г.М. у справі №805/1356/16-а за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Позивач - ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича (надалі - нотаріус Кондратюк В.С.), Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення нотаріуса Кондратюка В.С. (реєстраційний номер 7860511 від 16.12.2012) про державну реєстрацію в Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 скасовано і ухвалено нову, якою позов задоволено повністю.

3.1. Визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора нотаріуса Кондратюка В.С. про державну реєстрацію в Державному реєстрі іпотек обтяження іпотекою, реєстраційний номер 7860511, від 16.12.2012, квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

4.1. Позивач - ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

4.2. 05.09.2008 між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційними інвестиційним банком "Укрсиббанк" (надалі - АКІБ "Укрсиббанк"), з метою забезпечення виконання кредитних договорів №1139129000 та №11391228000 від 05.09.2008, укладено договір іпотеки, за яким позивач передає АКІБ "Укрсиббанк" в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір 05.09.2008 посвідчено нотаріусом Чичековою О.А. та одночасно накладено заборону на відчуження відповідного майна.

4.3. 08.12.2011 між АКІБ "Укрсиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором №1139129000 від 05.09.2008.

4.4. 19.12.2011 АКІБ "Укрсиббанк" передав права за кредитом ПАТ "Дельта Банк", а останній прийняв право вимоги за кредитами, згідно до вказаного договору, про що складено акт приймання передачі, в тому числі за договором іпотеки ОСОБА_1

4.5. 16.12.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. внесено до Державного реєстру іпотек запис №786051 про обтяження відповідної квартири іпотекою та вказано в якості іпотекодержателя ПАТ "Дельта Банк".

5. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що укладення додаткової угоди з іпотекодавцем при відступленні прав за іпотечним договором не вимагається. Крім того, судом зазначено, що нотаріус є повноважним суб`єктом щодо вчинення записів у Державному реєстрі іпотек і законодавство не визначає спеціальних умов щодо вчинення запису в Державному реєстрі іпотек лише тим нотаріусом, який посвідчив договір іпотеки або договір про відступлення прав за договором іпотеки.

6. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи повністю позовні вимоги, послався на те, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV (1952-15) (надалі - Закон №1952-IV (1952-15) ). На час вчинення дій, відповідач повинен був згідно з вимогами даного Закону відмовити у державній реєстрації прав та їх обтяжень, так як, заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, було подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Третьою особою на стороні відповідача - ПАТ "Дельта Банк" подано касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що право вимоги за договором іпотеки переходить за договором купівлі-продажу/відступлення і документом, який підтверджує цей перехід є саме договір купівлі-продажу/відступлення, а не договір про внесення змін до договору іпотеки. Крім того, скаржник вважає, що державна реєстрація зміни іпотекодержателя могла проводитись будь-яким реєстратором.

8. Іншими учасниками справи відзивів (заперечень) на касаційну скаргу та/або письмових пояснень до суду подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

9. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

10. Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 4, пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

11. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України у вказаній редакції).

12. Частиною 2 статті 4 КАС України у відповідні редакції було передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

13. Аналогічні правила визначення юрисдикції адміністративних судів містяться у статтях 4 та 19 КАС України у чинній станом на даний час редакції.

14. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

15. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

16. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Водночас, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

19. Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням відповідача про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна, яке є предметом іпотечного договору, і як наслідок, реєстрації третьої особи на стороні відповідача - ПАТ "Дельта Банк", яка виступає скаржником у даній справі, іпотекодержателем такого майна.

20. Проте заявлені в справі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та правомірності набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

21. Також колегія суддів зазначає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право, незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства.

22. За правилами пункту 1 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) , у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

23. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) , у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

24. Згідно зі статтею 16 ЦК України у вказаній редакції, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

25. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України у вказаній редакції).

26. Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

27. Враховуючи суб`єктний склад учасників цієї справи і те, що спірні правовідносини пов`язані з виконанням умов кредитного та іпотечного договорів, а також договору про передачу права вимоги за цими договорами, колегія суддів приходить до висновку, що такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і тому має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) .

28. Правова позиція аналогічного змісту у тотожних правовідносинах була викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2018 у справі №826/3130/17, від 14.11.2018 у справі №826/7619/16, від 21.11.2018 у справі №826/11120/16, від 07.08.2019 у справі №802/506/16-а.

29. Також, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

30. За практикою Європейського Суду з прав людини "'' фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

31. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративного суду.

32. Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

33. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

34. Тому, касаційні скарги підлягають до задоволення частково, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із закриттям провадження у справі.

ПОСТАНОВИВ:

35. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

36. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 у справі №805/1356/16-а за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати і закрити провадження у даній справі.