821/73/16 Про визнання протиправним та скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України про звільнення, поновлення на посаді, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - 11.10.2019 Прийняття

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому, з врахуванням зміни позовних вимог, просила: визнати протиправним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06.11.2015 року № 428 в частині звільнення її, майора міліції, з посади інспектора чергового чергової частини штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області; поновити її на посаді інспектора чергового чергової частини штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області з 06.11.2015 року; визнати протиправними дії посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області щодо відмови у задоволенні її заяви від 23.12.2015 року про продовження служби в Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву від 23.12.2015 про продовження служби в Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області згідно із пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) в черговій частині штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області та видати з цього приводу відповідний наказ.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що її було звільнено із займаної посади в період перебування у відпустці для догляду за дитиною в порядку ст. 179 КЗпП України без подальшого працевлаштування. Позивачка зазначила, що до неї застосовуються приписи ч. 1 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України стосовно персонального попередження не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення працівника, проте, відповідачем не надано доказів дотримання вказаної норми при винесенні оскаржуваного наказу. Зауважує, що місцем її постійного проживання та реєстрації є АР Крим, отже вона, як громадянка України, має право на офіційне доведення до неї законів України на території України, а у разі відсутності такої можливості - держава повинна забезпечити реалізацію або поновлення її права в інший спосіб, як того вимагає Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (1207-18) .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року заявлений позов задоволено частково.

Скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06.11.2015 року № 428 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади інспектора чергового чергової частини штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2015 року про продовження служби в Головному управлінні Національної поліції в Херсонській області згідно із пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) як таку, що подана в строк, передбачений цим Законом.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів дотримання ч. 1 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України в частині необхідності персонального попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Суд врахував, що на час перебування у соціальній відпустці та опублікування Закону України "Про Національну поліцію", позивачка була зареєстрована та проживала в Автономній Республіці Крим, який на час виникнення спірних відносин був окупованою територією. Суд вказав, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного наказу за п. 64 "г" Положення, оскільки виконанням обов`язку держави перед громадянкою України ОСОБА_1, є забезпечення реалізації її права щодо можливості проходження служби в поліції, передбаченого п. 9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580- VIII (580-19) , згідно з яким працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Національної поліції в Херсонській області- задоволені частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року - скасовано.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06.11.2015 року № 428 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади інспектора чергового чергової частини штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора чергового чергової частини штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області з 06.11.2015 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", згідно поданої нею 23.12.2015 року заяви, як такої, що подана у строк, передбачений Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Суд зазначив, що зважаючи на те, що Закон України "Про Національну поліцію" (580-19) не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), то в даному випадку до спірних правовідносин повинні бути застосовані положення Кодексу законів про працю України (322-08) , які, в свою чергу, визначають такі гарантії. В свою чергу, гарантії для такої категорії осіб, як вагітні жінки і жінки, які мають дітей, передбачені, зокрема, ст. 184 КЗпП України. Так, звільнення жінок, зокрема, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (у певних випадках до 6-ти років), має певні особливості, а саме таке звільнення можливе лише при повній ліквідації підприємства, установи, організації та при обов`язковому працевлаштуванні такої жінки. З огляду на вказане, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача із займаної посади прямо суперечить вимогам ч. 3 ст. 184 КЗпП України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

15 грудня 2016 року Головне управління Національної поліції в Херсонській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, в якій просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник - 1 зазначив, що у керівника Головного управління Національної поліції в Херсонській області відсутні повноваження щодо призначення осіб на посади до Національної поліції України, оскільки ГУ НП в Херсонській області є лише територіальним органом Національної поліції України та реалізує повноваження на території Херсонської області. Також, скаржник зазначив, що у зв`язку з тим, що позивача не було прийнято до лав Національної поліції України шляхом видання наказу про призначення (п.9 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580), то вона може бути прийнята лише за результатами проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. Крім того, скаржник вказав, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ.

15 грудня 2016 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, в якій просило їх скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник - 2 зазначив про правомірність звільнення позивача через відсутність її звернення до уповноважених органів з проханням подальшого проходження служби (переводом) враховуючи положення п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", якими визначено, що перебування у відпустці для догляду за дитиною не є перешкодою для звільнення за цими положеннями. Вказує, що є загальновідомим факт того, що офіційними друкованими виданнями в Україні є "Офіційний вісник України", газета "Урядовий кур`єр", газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України", інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України". Отже, Закон України "Про Національну поліцію" не потребував окремого офіційного оприлюднення в АРК, яка є невід`ємною частиною України, після того, як був оприлюднений у виданні "Голос України". Вказав, що вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) не передбачено. Крім того, скаржник зазначив, що судами не було перевірено чи була у відповідача можливість перевести позивача до лав поліції шляхом порівняльного аналізу штатного розпису органу міліції та новоствореного органу поліції.

Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження в цій справі є лише постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, оскільки постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року було скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року.

Позивачем до Суду не надано відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її подальшому розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 прийнята на службу в органи внутрішніх справ 1 листопада 1999 року. За період служби працювала на посадах середнього начальницького складу, а саме: психолога ВРОС Чернівецького УПППМ, старшого психолога групи психологічного забезпечення ОБ ДПС ДАІ УМВС в Чернівецькій області; інспектора служби інформаційного забезпечення ВДАІ УМВС Україні в Чернівецькій області; інженера-програміста чергової частини при ВДАІ УМВС України в Чернівецькій області, старшого інспектора ГРП відділення забезпечення діяльності підрозділів ДАІ при ВДАІ УМВС в Чернівецькій області, інспектора-чергового чергової частини при ВДАІ УМВС України в Чернівецькій області, старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Масандрівського ВМ Ялтинського міського відділу ГУМВС України в АР Крим, старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Лівадійського відділу Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим; інспектора-чергового чергової частини штабу Ялтинського МУ ГУМВС України в АР Крим, інспектора-чергового чергової частини штабу Дніпровського РВ Херсонського МУ УМВС України в Херсонській області.

За час служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 мала 17 заохочень, до дисциплінарної відповідальності не притягалась.

Наказом УМВС України в Херсонській області від 25.06.2014 № 140 о/с ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею віку 3-х років з 15.05.2014 по 29.02.2015.

Наказом УМВС України в Херсонській області від 25.02.2015 № 55 о/с ОСОБА_1 продовжено відпустку по догляду за дитиною по досягненню нею віку 3-х років 11 місяців, з 28.02.2015 по 13.02.2016.

Наказом УМВС від 06.11.2015 № 428 о/с майора міліції ОСОБА_1, інспектора чергового чергової частини штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління УМВС, звільнено з посади згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з 6 листопада 2015 року.

23 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до управління МВС із заявою, в якій повідомила, що зі звільненням не погоджується та бажає проходити службу в Головному управлінні Національної поліції України в Херсонській області.

Відповідь на зазначену заяву ОСОБА_1 надало ГУ НП в Херсонській області листом від 11.01.2016 № 2/26. За змістом цього листа роз`яснювалось, що вона вважається попередженою про наступне вивільнення Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , оскільки у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону не звернулась з рапортом або заявою про подальше проходження служби в лавах Національної поліції України, з питанням працевлаштування в органах поліції їй необхідно звертатися до поліцейської комісії для участі у конкурсі на загальних підставах.

Тобто, фактично, в задоволенні заяви про бажання проходити службу в ГУ НП в Херсонській області ОСОБА_1 було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Абзац "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114):особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Пункт 17 Положення № 114: Вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" від 16.09.2015р. №730 (730-2015-п) : '' утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у в тому числі Головне управління Національної поліції у Херсонській області, а також ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області ''.

Пункт 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) : працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" (580-19) : працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Пункт 11 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII (580-19) : Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пункт 4 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII (580-19) :До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону

Частина 1 статті 49-2 Кодексу Законів про працю України: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Частина 3 статті 184 Кодексу Законів про працю України: звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Частина 6 статті 179 КЗпП України: У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання обґрунтованості поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд, аналізуючи приписи пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (580-19) , зауважує, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

Отже, Суд критично оцінює доводи скаржника (УМВС України в Херсонській області) стосовно того, що судами не було перевірено чи була у відповідача можливість перевести позивача до лав поліції шляхом порівняльного аналізу штатного розпису органу міліції та новоствореного органу поліції, оскільки наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду в органах поліції, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

Стосовно другого з наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

Отже, доводи скаржника (ГУ Нацполіції в Херсонській області) стосовно того, що у випадку не прийняття особи до лав Національної поліції України шляхом видання наказу про призначення, вона може бути прийнята лише за результатами проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, не є прийнятними, оскільки лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ (580-19) і звільнення особи за скороченням штатів.

Щодо тверджень скаржника про можливість звільнення позивача в період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного - за медичним висновком) віку, то Суд зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції вірно зробив висновок про те, що питання вивільнення працівників, які мають певні пільги, зокрема вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда спеціальним законом не врегульовано, тому згідно із частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Аналіз частини третьої статті 184 КЗпП України дає підстави для висновку, що зазначена норма чітко встановлює гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до шести років - частина шоста статті 179 КЗпП України та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач, відповідно до наказу УМВС України в Херсонській області від 25.02.2015 № 55 о/с перебувала у додатковій відпустці для догляду за дитиною без збереження заробітної плати з 28.02.2015 по 13.02.2016.

Відтак, винесення 06.11.2015 відповідачем 1 наказу про звільнення ОСОБА_1 в період перебування у відпустці для догляду за дитиною, наданої, згідно ч. 6 ст. 179 КЗпП України, є таким, що суперечить нормами трудового законодавства в частині соціальних гарантій матерів дітей віком до 6 років

Отже, відповідачем 1 було порушено процедуру звільнення позивача в частині недотримання гарантій, передбачених частини третьої статті 184 КЗпП України.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності обов`язку у вжитті заходів щодо працевлаштування позивача, у зв`язку з тим, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ, то Суд відхиляє дані доводи з огляду на таке.

Правова позиція стосовно закріпленого обов`язку відповідача щодо вжиття заходів по працевлаштуванню працівника у випадку ліквідації висловлена у постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

З огляду на приписи ч.2 ст. 77 КАС України, Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 06.11.2015 року № 428 о/с в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з посади інспектора чергового чергової частини штабу (на правах сектора) Дніпровського районного відділу Херсонського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, поновлення позивача на посаді та зобов`язання Головне управління Національної поліції в Херсонській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію", згідно поданої нею 23.12.2015 року заяви, як такої, що подана у строк, передбачений Законом України "Про Національну поліцію" (580-19) , оскільки відповідачем 1 було порушено процедуру звільнення позивача в частині недотримання гарантій, передбачених частиною третьою статті 184 КЗпП України та відсутності доказів обізнаності позивача із переліком усіх наявних вакантних посад в органі поліції, що унеможливило встановити наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі.

Разом з тим, Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно необхідності доказування відповідачами факту офіційного оприлюднення в АРК Закону України "Про Національну поліцію", оскільки АРК є невід`ємною складовою частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Отже оприлюднення вказаного Закону в офіційному друкованому виданні "Голос України", яке має загальнодержавне значення, передбачає поширення його дії на всю територію України.

Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційних скарг, Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції було вірно зроблено висновок про необхідність скасування спірного наказу, поновлення позивача на посаді та зобов`язання відповідача 2 розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України, разом з тим, суди неправильно застосували норми матеріального права (неправильне тлумачення), з огляду на що мають місце підстави для часткового задоволення касаційних скарг, та, відповідно, зміни мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року.

Частиною першою статті 351 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно частини четвертої статті 351 КАС України (в чинній редакції) зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 4 статті 351 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Херсонській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити частково, а судове рішення суду апеляційної інстанції змінити в частині мотивів.