807/2131/13-а Про визнання протиправним та скасування наказів про проведення та продовження терміну позапланової документальної перевірки - 10.10.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року (суддя Луцович М.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року (колегія у складі суддів: Ільчишин Н.В., Клюби В.В., Довгополова О.М.) у справі № 807/2131/13-а (876/3149/16) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказів про проведення та продовження терміну позапланової документальної перевірки, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або Підприємець) звернулась до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (після реорганізації Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області) (далі - відповідач або податковий орган), в якому просила визнати нечинними та скасувати накази податкового органу про проведення перевірки та про перенесення терміну проведення перевірки, визнати протиправними дії по проведенню перевірки, визнати протиправними дії про перенесення терміну проведення перевірки.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що оскаржувані накази про проведення документальної позапланової перевірки та продовження терміну проведення документальної позапланової перевірки суперечать вимогам законодавства України, оскільки пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено виключний перелік підстав для проведення документальних позапланових перевірок, при цьому, жодної з передбачених підстав не наведено (в зв`язку з їх відсутністю), натомість, зазначено загальні норми щодо права податкового органу на проведення перевірок взагалі, відтак, накази Мукачівської ОДПІ від 25 березня 2013 року № 325 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки та від 1 квітня 2013 року за № 344 та перенесення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня 2015 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу від 25 березня 2013 року № 325 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки". Визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу від 1 квітня 2013 року № 344 "Про перенесення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки". Визнано протиправними дії податкового органу по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача. Визнано протиправними дії податкового органу про перенесення терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємця.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржених наказів.

Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, податковий орган подав касаційну скаргу, в який зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції, суперечать нормам матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач повторює доводи, викладені у позові, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган листом від 30 січня 2013 року № 550/17-1/10 зобов`язав позивача надати пояснення та документальне обґрунтування обсягів проведених операцій за 2010, 2011, 2012 роки, зокрема первинні документи, що стосуються придбання та реалізації товарів.

Вказаний лист позивачем отримано 6 лютого 2013 року та 11 лютого 2013 року надано податковому органу відповідь, де вказано, що під час здійснення господарської діяльності за грудень 2010 року, позивачем помилково було зазначено суму виторгу 792,15 грн, яка отримана за повернутий товар та додано до відповіді акт скасування помилково проведеної суми при розрахункових операціях через РРО, пояснювальну записку до акту скасування помилково проведеної суми та звіт форми № ЗВР-1.

25 березня 2013 року податковим органом винесено наказ № 325 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ", згідно якого наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку за період з 1 січня 2010 року по 28 лютого 2013 року терміном 5 робочих днів з 26 березня 2013 року. Підстава, згідно тексту наказу - підпункт 78.1.4 та підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

27 березня 2013 року податковим органом надано позивачу лист за № 1820/10/17-2, який містив вимогу надати для проведення позапланової виїзної перевірки оригінали документів, які пов`язані з веденням фінансово-господарської діяльності за період 1 січня 2010 року по 28 лютого 2013 року.

28 березня 2013 року позивачем надіслано лист - пояснення, що станом на 28 березня 2013 року позивач немає можливості надати деякі оригінали документів, в зв`язку з пожежею, яка мала місце 6 жовтня 2011 року, що підтверджується актом про пожежу та про вказаний факт були повідомленні як правоохоронні органи, так і працівники державного податкового органу.

1 квітня 2013 року видано наказ № 344 "Про перенесення терміну проведення документальної виїзної позапланової перевірки ОСОБА_1 " розпочатої 26 березня 2013 року до дати відновлення документів.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, яка діяла на момент винесення спірних наказів) встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за такої обставини - виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Другою підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 податкового кодексу України, відповідно до якого документальна позапланова перевірка здійснюється за такої обставини - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Наявність вказаної підстави для проведення перевірки податковим органом не доведена, та не надано доказів, яка сама звітність не подана позивачем своєчасно.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій про неправомірність рішень податкового органу правомірними, та такими, що зроблені з повним та всебічним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена з дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухвалені судових рішень.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Мукачівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 березня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі № 807/2131/13-а (876/3149/16) - залишити без змін.