826/4049/14 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем "податок на прибуток" - 10.10.2019 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Пащенка К.С. від 28 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кобаль М.І., суддів Бабенка К.А., Борисюк Л.П. від 09 липня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій ім. В.М. Шимановського" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерства доходів і зборів України (далі - третя особа, Міндоходів України) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2013 року №0005142220.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що Товариством в порядку адміністративного оскарження подана скарга на податкове повідомлення-рішення, однак контролюючий орган вищого рівня у строк, визначений у пункті 56.9 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), не надіслав вмотивоване рішення за результатами розгляду скарги на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення та не надав його під розписку, у зв`язку з чим в силу вимог ПК України (2755-17) така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків, а податкове повідомлення-рішення - нечинним. Також посилалось на безпідставність висновків Інспекції про заниження Товариством податку на прибуток підприємства внаслідок невключення до складу доходів сум безнадійної кредиторської заборгованості, оскільки перебіг строку позовної давності по зобов`язанням позивача перед контрагентами ще не минув.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 09 липня 2014 року, позов задоволено повністю.

Рішення судів обґрунтовано тим, що всупереч вимогам пункту 56.9 статті 56 ПК України третьою особою не надіслано Товариству рішення за скаргою позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків. Також, надавши правову оцінку суті встановлених у ході перевірки порушень, суди дійшли висновку про безпідставність висновків Інспекції про їх вчинення позивачем та, як наслідок, заниження ним податку на прибуток підприємства внаслідок невключення до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості, адже додані до матеріалів справи докази свідчать про те, що перебіг строку позовної давності по зобов`язанням Товариства перед контрагентами ще не минув.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міндоходів України та Інспекція подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, в яких просили їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У доводах касаційних скарг, які по суті ідентичні за своїм змістом, третя особа та відповідач посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуальних норм, вирішення спору з неповним та необ`єктивним встановленням всіх обставин справи. Вважають, що скарга позивача на податкове повідомлення-рішення, подана в порядку адміністративного оскарження, не є задоволеною, оскільки Міндоходів України у відповідності до вимог пункту 56.9 статті 56 ПК України прийнято рішення про залишення такої без задоволення й направлено його позивачу.

Також у касаційних скаргах посилаються на ненадання судами належної оцінки встановленим у ході проведеної перевірки обставинам заниження Товариством валового доходу у зв`язку із невключенням до складу інших доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 7444430 грн. перед юридичними особами, які припинено, чим порушено підпункт 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України та, як наслідок, занижено податок на прибуток підприємства.

За наведеного, на думку третьої особи та відповідача, оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення є законними й підстави для його скасування відсутні.

Позивач у письмових запереченнях на касаційні скарги проти доводів та вимог останніх заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ВАТ "Український науково-дослідний та проектний інститут сталевих конструкцій імені В.М. Шимановського" та ТОВ "Кон Дюс С.Р.Л." за період з 01 серпня 2010 року по 31 липня 2013 року Інспекцією складено акт від 17 вересня 2013 року №11/26-53-22-01-21/36861591, у якому встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1608258 грн.

До наведених висновків відповідач дійшов виходячи з того, що Товариством не включено до складу інших доходів у 2010 та 2012 роках, які враховуються при визначенні об`єкту оподаткування, суми безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 7444430 грн. перед юридичними особами, які припинено, а саме: ТОВ "Акеріт" у розмірі 870000 грн.; ТОВ "С.Дж.Р.Груп" у розмірі 1560000 грн.; ТОВ "Діа-Юнайтед Будівельна та Торгова група" у розмірі 1123200 грн.; ТОВ "Технобудкомунікації" у розмірі 1423466,40 грн.; ТОВ "Скап Холдінгс" у розмірі 1458000 грн.; ТОВ "Модуль-Концепт" у розмірі 1009764 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2013 року №0005142220, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем "податок на прибуток" у розмірі 1608258 грн. за основним платежем та на 402065 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Податкове повідомлення-рішення на адресу позивача надійшло засобами поштового зв`язку 08 жовтня 2013 року.

Позивачем подано до Міндоходів України повторну скаргу на вищезгадане повідомлення-рішення. Скарга зареєстрована 30 грудня 2013 року за вх. №24874/6.

Рішенням Міндоходів України від 20 січня 2014 року за №888/6/99-99-10-01-15 продовжено строк розгляду скарги позивача до 27 лютого 2014 року (включно).

Судами встановлено, що 28 лютого 2014 року на адресу Товариства надійшло рекомендоване поштове відправлення (Київ-53 №0405325021985) від Міндоходів України, в якому виявився лист, адресований іншій організації, а саме ТОВ "Покупон", у зв`язку з чим конверт і лист повернуто відправнику.

При цьому встановлено, що 03 березня 2014 року при відкритті поштового відправлення, адресованого ТОВ "Покупон", виявлено рішення Міндоходів України від 26 лютого 2014 року №3671/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду повторної скарги позивача, що підтверджується складеним керівником юридичного відділу ТОВ "Покупон" та бухгалтером підприємства актом від 03 березня 2014 року за №1795, а також наданими у суді першої інстанції показами керівника юридичного відділу ТОВ "Покупон" - ОСОБА_2, якого допитано в якості свідка.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача та третьої особи зазначила, що на адресу позивача помилково направлено рішення іншої організації.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.

Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.16 статті 56 ПК України визначено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

З урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Наведене вище дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України (2755-17) або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження.

Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

За встановлених у даній справі обставин відсутності доказів направлення Товариству до спливу продовженого рішенням Міндоходів України строку рішення контролюючого органу вищого рівня за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 03 жовтня 2013 року №0005142220, правильним є висновком судів попередніх інстанцій про те, що в силу вимог пункту 56.9 статті 56 ПК України така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків.

Касаційний суд погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що направлення Міндоходів України рішення про результати розгляду повторної скарги Товариства на адресу іншої організації не може вважатися належним та допустимим доказом його надіслання платнику податків (позивачу), як того вимагає пункт 56.8 статті 56 ПК України.

У межах спірних відносин суди попередніх інстанцій також надали оцінку й суті встановлених у ході перевірки порушень та дійшли висновку, що додані до матеріалів справи докази свідчать про те, що перебіг строку позовної давності по зобов`язанням Товариства перед контрагентами ще не минув, тому визнали необґрунтованими твердження Інспекції про заниження позивачем валового доходу й, як наслідок, податку на прибуток підприємства, грошове зобов`язання по якому визначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішення.

Отже, за наведених у цій постанові мотивів, з урахуванням приписів статей 341, 343 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення цієї постанови), підстави для задоволення касаційних скарг Міндоходів України та Інспекції та скасування судових рішень відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи ж касаційних скарг за наведеного не дають підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при ухваленні рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 09 липня 2014 року - без змін.