918/933/17 Про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки не був укладений договір на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста - 12.11.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 918/933/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Кушніра І. В.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 (судді: Саврій В. А., Дужич С. П., Огороднік К. М.)

за касаційною скаргою Заступника прокурора Рівненської області у справі № 918/933/17

за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК"

про стягнення збитків у формі упущеної вигоди в сумі 55 207,50 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2017 року Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" (далі - ТОВ "Рівненський МЖК") про стягнення 55 207,50 грн збитків у виді упущеної вигоди.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Рівного (далі - Порядок), затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703, відповідач був зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівного шляхом укладення договору про пайову участь. Однак у порушення вимог закону ТОВ "Рівненський МЖК" договору про пайову участь із Рівненською міською радою не уклало і не сплатило пайового внеску, внаслідок чого позивачеві завдано збитків у виді упущеної вигоди.

1.2. У відзиві на позов ТОВ "Рівненський МЖК" просило відмовити у його задоволенні, посилаючись на недоведеність складу цивільного правопорушення у діях відповідача та наголошуючи на пропуску позовної давності при зверненні із цим позовом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 (суддя Церковна Н. Ф.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Рівненський МЖК" на користь Рівненської міської ради збитки в сумі 55 207,50 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд установив, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є протиправною формою поведінки, через яку Рівненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, що охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки (упущена вигода) перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із такою неправомірною бездіяльністю відповідача. Дослідивши та перевіривши розрахунок спірної суми збитків, суд визнав його обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам законодавства.

2.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 (судді: Саврій В. А., Дужич С. П., Огороднік К. М.) рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Апеляційний господарський суд визнав недоведеним порушення відповідачем господарського зобов'язання та вимог закону, а також завдання позивачеві збитків у заявленій до стягнення сумі.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, Заступник прокурора Рівненської області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018, а рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави для скасування оскаржених судових рішень, прокурор посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статей 11, 22, 509, 1166 Цивільного кодексу України, статті - 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 79, 86, 239 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор акцентує, що неукладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівного свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади; у цьому випадку має місце неправомірна бездіяльність відповідача у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій. Прокурор також наголошує, що відповідач не перерахував до бюджету міста Рівного кошти для створення і розвитку інфраструктури міста, чим завдав територіальній громаді збитки у виді упущеної вигоди у сумі, заявленій до стягнення.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рівненський МЖК" вважає оскаржену постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, оскільки судом апеляційної інстанції, на його думку, повно і всебічно з'ясовано всі обставини справи і надано їм належну правову оцінку, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2018 (Дроботова Т. Б. - головуючий, Кушнір І. В., Краснов Є. В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у цій справі зі здійсненням розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 05.11.2018 визначено такий склад колегії суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Пільков К. М., Кушнір І. В.

4.2. Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.3. Як убачається із матеріалів справи та установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.10.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області видано дозвіл № 1229 на виконання будівельних робіт з будівництва закритої стоянки для легкових автомобілів у районі вулиць Гагаріна-Струтинської у місті Рівному (будівництво II черги мікрорайону МЖК), замовником якого є ТОВ "Рівненський МЖК". Термін дії цього дозволу на виконання будівельних робіт продовжувався до 01.09.2011.

29.12.2014 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області зареєстровано декларацію РВ 142143630208 про готовність зазначеного об'єкта до експлуатації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 1 840,250 тис. грн.

27.12.2012 Рівненською міською радою прийнято рішення № 2703 "Про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного", яким затверджено відповідний Порядок.

За умовами пункту 1.3 цього Порядку його дія поширюється на замовників будівництва, які здійснюють будівництво на території міста Рівного, за винятком тих, що визначені у його пункті 1.5.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівного укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника до Рівненської міської ради про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом статті 144 Конституції України та статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У зв'язку з несплатою ТОВ "Рівненський МЖК" суми пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівного заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради звернувся з позовом до ТОВ "Рівненський МЖК" про стягнення з нього 55 207,50 грн збитків.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Правові підстави сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів були врегульовані Законом України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 № 1699-III (1699-14) та наразі регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (3038-17) .

Статтею - 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (у редакції, чинній на час видачі дозволу на виконання будівельних робіт) було унормовано пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

За змістом наведеної норми замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Розмір пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається не пізніше десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

12.03.2011 набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , у зв'язку з чим Закон України "Про планування і забудову територій" (1699-14) втратив чинність.

Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Із системного аналізу положень статті - 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку випливає, що обов'язок замовника будівництва взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування. Обов'язок ініціювати укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Такий договір має бути укладено в обов'язковому порядку, в межах встановленого строку. Неукладення договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Згідно з статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень статті 217 зазначеного Кодексу господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.

Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 623 Цивільного кодексу України, передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 зазначеного Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із цих елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 908/312/16.

5.2. Місцевий господарський суд установив, що відповідач у порушення вимог статті - 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівного і відповідного внеску не сплатив, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення і укладення договору та є протиправною формою поведінки, через яку Рівненська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, що охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого законодавством.

Відповідно до частини 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

За змістом пункту 5 рішення Рівненської міської ради від 27.12.2012 № 2703 і пункту 2.4 Порядку розмір пайової участі для будівництва комерційних та промислових об'єктів затверджено у розмірі 3 %, що відповідає наведеним положенням Закону.

Згідно з декларацією РВ 142143630208 від 29.12.2014 про готовність об'єкта до експлуатації кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 1 840,250 тис грн.

Як убачається із матеріалів справи та було установлено місцевим господарським судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 55 207,50 грн збитків, що становить 3 % від 1 840,250 тис грн кошторисної вартості будівництва за затвердженою проектною документацією.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Рівного, який ТОВ "Рівненський МЖК" повинно було сплатити, місцевий господарський суд визнав його правильним і таким, що відповідає вимогам закону.

Вирішуючи цей спір, місцевий господарський суд, надавши оцінку обставинам і зібраним у справі доказам, установив наявність повного складу цивільного правопорушення у діях ТОВ "Рівненський МЖК". Суд з'ясував, що мала місце протиправна поведінка (договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Рівного із Рівненською міською радою всупереч вимогам статті - 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункту 1.3 Порядку відповідачем не укладено); збитки (внаслідок невиконання відповідачем вимог закону територіальна громада міста Рівного в особі Рівненської міської ради не отримала кошти у сумі 55 207,50 грн); причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками (внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді міста Рівного завдано збитки у виді недоотримання надходжень до місцевого бюджету в сумі 55 207,50 грн); вина (відповідач, незважаючи на наявність у нього встановленого законом обов'язку брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до Рівненської міської ради з приводу укладення договору та не перерахував 55 207,50 грн пайового внеску на створення та розвиток інфраструктури міста Рівного).

Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов заявлено у межах строку позовної давності, тобто позовну давність у цьому випадку не пропущено. Зокрема, суд виходив із того, що предметом спору є стягнення збитків у зв'язку з неукладенням замовником будівництва договору пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, законом установлено можливість замовника будівництва звернутися до органу місцевого самоврядування до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, початок перебігу позовної давності щодо стягнення завданих збитків внаслідок неукладення договору пайової участі та несплати коштів за ним пов'язаний із введенням об'єкта будівництва в експлуатацію. Оскільки позов у цій справі подано 28.12.2017, а управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області декларацію РВ 142143630208 про готовність об'єкта до експлуатації зареєстровано 29.12.2014, господарський суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Відповідно до положень частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом статей статті 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Зважаючи на викладене, висновки суду апеляційної інстанції, що відповідач не порушив господарське зобов'язання та вимог законодавства, прав та інтересів позивача, що може бути підставою для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків (упущеної вигоди), а позивачем не доведено розміру заявлених збитків, є помилковими.

Ураховуючи, що апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови у справі не було у повному обсязі враховано усі обставини справи, установлені місцевим господарським судом та їх не спростовано, беручи до уваги неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 слід скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі, а касаційну скаргу задовольнити.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

6.2. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню, судовий збір, сплачений скаржником за подання касаційної скарги, належить стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 4 частини 1 статті 308, статтями 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 918/933/17 скасувати, а рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2018 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський МЖК" на користь Прокуратури Рівненської області 3 200,00 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

І. В. Кушнір