813/2527/17 Про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката - 10.10.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): судді-доповідача Бевзенка В.М., суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В. розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 (постановлена у складі судді Гулика А.Г.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018 (постановлена у складі колегії суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І., Пліша М.А.) у справі №813/2527/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, треті особи - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 21.04.2017 №IV-016/2017, прийняте за результатами розгляду скарги судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області №1 від 26.01.2017 про закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно частково задовольнив скаргу судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати КДКА Львівської області від 24.06.2016. Позивач вважає, що відповідач безпідставно погодився з доводами скаржника про порушення адвокатом ОСОБА_1 порядку судового засідання 07.04.2016, шляхом висловлювань, що принижують честь і гідність суду. Позивач зазначає, що при поданні заяви про відвід судді ОСОБА_2 від 07.04.2016 він вжив власне суб`єктивне оціночне судження, контекст якого не вказує, що воно спрямоване на приниження честі і гідності як представника судової гілки влади. Так, у вказаній заяві позивач не вказує, що саме ОСОБА_2 є представником регіону, в якому сформувалась "рабська покірність та кланова система кругової поруки по принципу " Ворон -ворону". Крім того, адвокат ОСОБА_1 вказує на "чиновників, які вважають себе представниками вищого клану" без будь-якої персоніфікації та зазначення, що він відносить до числа таких чиновників суддю ОСОБА_2 Доводи про некомпетентність та залежність від державних органів вказаного судді позивач також вважає власним суб`єктивним судженням, яке не може бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.03.2018, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2018, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висловлювання позивача в заяві про відвід від 07.04.2016 є неприпустимими, такими, що принижують честь і гідність ОСОБА_2 та порушують конституційні принципи щодо рівності громадян України, незалежно від їх місця проживання, відтак відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем п. 2.5 ст.23 Правил адвокатської етики, які полягають в висловлюваннях, що принижують честь і гідність суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , Правила адвокатської етики та статтю 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", оскільки вважає висловлювання адвоката в заяві про відвід такими, що є висловлюваннями у справі, які відображають позицію клієнта, і гуртуються на заявах засобів масової інформації та висновках Венеціанської комісії, а отже не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що суддя Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 звернувся до дисциплінарної палати КДКА Львівської області зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_1

24.06.2016 за результатами розгляду вказаної скарги дисциплінарна палата КДКА Львівської області відмовила в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_1 .

Рішенням ВКДКА №XI-008/2016 від 30.11.2016 скаргу судді ОСОБА_2 задоволено частково, скасовано рішення КДКА Львівської області від 24.06.2016 року та ухвалено нове рішення про порушення дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_1 .

Рішенням КДКА Львівської області від 26.01.2017 року №1 закрито дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 з тих підстав, що при поданні заяви про відвід судді ОСОБА_2 від 07.04.2016 він вжив власне суб`єктивне оціночне судження, контекст якого не вказує, що воно спрямоване на приниження честі і гідності ОСОБА_2 як представника судової гілки влади. Вказане рішення, зокрема, мотивоване тим, що скаржник не надав допустимих доказів, які б підтверджували факт порушення адвокатом ОСОБА_1 . п. 2.5 ст. 43 Правил адвокатської етики та вчинення дисциплінарного проступку. Тому, немає підстав для притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням ВКДКА від 21.04.2017 року №IV-016/2017:

1) скаргу судді Червоноградського міського суду Львівської області ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати КДКА Львівської області від 24.06.2016 про закриття дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_1 задоволено частково;

2) рішення КДКА Львівської області від 24.06.2016 року про закриття дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_1 скасовано;

3) ухвалено нове рішення, яким закрито дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_1 .

Вказане рішення мотивоване тим, що 07.04.2016 адвокат ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні Червоноградського міського суду Львівської області порушив порядок в судовому засіданні, припустившись висловлювань, що принижують честь і гідність суду. Разом з тим, на час розгляду ВКДКА скарги судді ОСОБА_2 закінчився річний строк застосування дисциплінарних стягнень. Тому, вказану дисциплінарну справу необхідно закрити.

Постановою ВКДКА від 30.08.2017 відповідач прийняв постанову №VIII-001/2017, якою вніс виправлення у рішення ВКДКА від 21.04.2017 №IV-016/2017, змінивши дату скасованого рішення з 24.02.2017 на 26.01.2017.

Суд погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI (5076-17) ) адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених вказаним Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону №5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом.

Частиною першою статті 21 Закону №5076-VI передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.

Відповідно до п.2.5 статті 43 Правил адвокатської етики представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов`язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регулює поведінку учасників судового процесу, а також вимог вказаних Правил, не виявляти неповагу до суду(суддів), поводитись гідно і коректно. В ході судового розгляду адвокат не повинен порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі договору про надання правової допомоги від 29.08.2015 №29/08 адвокат ОСОБА_1 представляв інтереси ОСОБА_7 в Червоноградському районному суді Львівської області в цивільній справі про стягнення майнової шкоди, розгляд якої здійснював суддя ОСОБА_2

Під час розгляду вказаної справи адвокат ОСОБА_1 двічі заявляв клопотання про призначення судово-будівельної експертизи (04.02.2016 та 25.02.2016), в задоволенні яких суд відмовив.

07.04.2016 в судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 заявив відвід судді ОСОБА_2 Заява про відвід мотивована, зокрема, таким: " важливе значення має те, що він (суддя ОСОБА_2) призначений суддею тільки в листопаді 2013 року тимчасово на перший п`ятирічний строк. А, отже, його не можна вважати повністю незалежним від органів державної влади Окрім того, слід враховувати, що суддя ОСОБА_2 переведений до Червоноградського міського суду Львівської області з Стаханівського районного суду Луганської області, є вихідцем з Луганської області. Як відомо з засобів масової інформації та історичних реалій, у мешканців даного регіону за тривалий час панування комуністично-олігархічного клану сформувалась рабська покірність та кланова система кругової поруки по принципу "Ворон-ворону". При цій системі чиновники вважають себе представниками вищого клану, зневажають потреби простих людей, захищають лише свої інтереси, нехтуючи нормами законодавства та людської моралі і принципами справедливості".

Вказана заява оголошена позивачем в судовому засіданні Черговоноградського районного суду Львівської області 07.04.2016, що підтверджується даними роздруківки технічної фіксації від 07.04.2016 у справі №459/2393/15-ц.

У відповідності до статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи в заяві позивача про відвід судді ОСОБА_2, оголошеній ним в судовому засіданні від 07.04.2016, наведено вислови щодо характеристики вказаного судді, які мотивовані його проживанням впродовж тривалого часу на території Луганської області.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 201 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що факт проживання судді ОСОБА_2 на території Луганської області не може бути підставою для висновків про притаманність йому "рабської покірності", належність до "кланової системи кругової поруки по принципу "Ворон-ворону", віднесення себе ним до "вищого клану, представники якого зневажають потреби простих людей, захищають лише свої інтереси, нехтуючи нормами законодавства та людської моралі і принципами справедливості".

Суд вважає, що суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача про те, що в заяві про відвід судді ОСОБА_2 від 07.04.2016 він не конкретизує жителі якого саме регіону характеризуються рабською покірністю, оскільки як вбачається з вказаної заяви про відвід та з виступу позивача в судовому засіданні 07.04.2016, адвокат ОСОБА_1 зазначає, що про те, що суддя ОСОБА_2 є вихідцем з Луганської області, і одразу у наступному реченні позивач характеризує мешканців згаданого регіону як таких, в яких сформувалась рабська покірність та кланова система кругової поруки по принципу "Ворон-ворону". При цій системі чиновники вважають себе представниками вищого клану, зневажають потреби простих людей, захищають лише свої інтереси, нехтуючи нормами законодавства та людської моралі і принципами справедливості.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що висловлювання позивача в заяві про відвід від 07.04.2016 є неприпустимими, такими, що принижують честь і гідність судді ОСОБА_2 та порушують конституційні принципи щодо рівності громадян України, незалежно від їх місця проживання, відтак відповідач дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем п. 2.5 ст.23 Правил адвокатської етики, які полягають в висловлюваннях, що принижують честь і гідність суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права .

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.