2а-1870/1260/11 Про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг - 10.10.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року (суддя Соколов В.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року (головуючий суддя Бенедик А.П., судді: Старостін В.В., Калиновський В.А.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, позивач) звернулась до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - Інспекція) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року №0002702340.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2016 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень Інспекції від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року №0002702340 в частині застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій у сумі 174479,55 грн. скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Крім того постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 травня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень Інспекції від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року №0002702340 в частині застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн. скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи частково рішення судів попередніх інстанції та направляючи в цій частині справу на новий розгляд, касаційний суд зазначив, що судами не надано належної правової оцінки постанові Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року у справі №3-2234/2010р. та не встановили дійсних обставин щодо наявності у позивача необлікованого товару на суму 469,40 грн.

Отже під час повторного розгляду справи судами вирішувались лише позовні вимоги щодо скасування рішень Інспекції від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року №0002702340 в частині застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, позов задоволено: скасовано рішення Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року №0002702340 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн.

Приймаючи такі рішення, суди, взявши до уваги положення частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), виходили з того, що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року у справі №3-2234/2010 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, оскільки результатами перевірки не підтверджено наявності розбіжностей між фактичними залишками товарно-матеріальних цінностей, які знаходились на реалізації, та даними обліку Підприємця, а відтак відповідачем неправомірно нараховано їй штрафні санкції в сумі 938,80 грн. згідно із оскаржуваними рішеннями.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі Інспекція вказувала на законність прийнятих нею рішень в частині нарахування позивачеві штрафних санкцій у сумі 938,80 грн., а також зазначала, що КАС України (2747-15) не містить норм щодо обов`язковості для адміністративного суду постанови судді районного суду у справі про адміністративний проступок, а стаття 72 вказаного Кодексу, положення частини 4 якої застосовано судами при прийнятті оскаржуваних рішень, вказує лише на підстави звільнення від доказування.

Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просила залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) .

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Інспекції проведено перевірку за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - закусочної " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить Підприємцю, за результатами якої складено акт №0470/18/11/23/2271304967 від 28 вересня 2010 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем, серед іншого, пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року 265/95-ВР (далі - Закон №265/95) у зв`язку із невидачею розрахункових документів (касових чеків) встановленого зразка, оскільки у касових чеках відсутній обов`язків реквізит - назва вулиці, на якій розташована закусочна (вул.Дачна, 12-А) (загальна сума розрахункових операцій за період з 06 жовтня 2009 року по 28 вересня 2010 року по таких чеках згідно звітів реєстратора розрахункових операцій склала 34895,91 грн.); у неведенні обліку товарних запасів, оскільки при перевірці залишків товарно-матеріальних цінностей встановлено розбіжність на суму 389,75 грн., а також виявлено залишок пива у пляшках у кількості 78 одиниць загальною вартістю 469,40 грн., накладні на придбання якого до перевірки надані не були.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекцією прийнято рішення №0002702340 від 07 жовтня 2010 року, яким на підставі пункту 1 статті 17, статті 20 Закону №265/95 до Підприємця застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 176197,85 грн.

Вказане рішення оскаржене позивачем до ДПА в Сумській області, рішенням якої від 19 листопада 2010 року №18188/Г/25-005-49р/211ск "Про результати розгляду скарги" рішення №0002702340 від 07 жовтня 2010 року скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 779,50 грн., з огляду на те, що акт перевірки не містить документального підтвердження щодо розбіжності залишків товарно-матеріальних цінностей на суму 389,75 грн. із фактичними залишками, які знаходились на реалізації за даними обліку підприємця станом на 28 вересня 2010 року.

02 грудня 2010 року Інспекцією прийнято рішення №0002702340, яким на підставі пункту 1 статті 17, статті 20 Закону №265/95 застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 175418,35 грн.

При цьому підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн. за неведення обліку товарних запасів слугувало те, що позивачем не надано перевіряючим накладних або інших первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт придбання пива на загальну суму 469,40 грн.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону №265/95 суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно зі статтею 6 Закону №265/95 облік товарних запасів фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

За змістом статті 20 Закону №265/95 до суб`єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим згідно із частиною 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

В той же час відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій враховано, що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2010 року у справі №3-2234/2010 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 155-1 ("Порушення порядку проведення розрахунків") Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу правопорушення.

При цьому в мотивувальній частині судового рішення вказано, що в матеріалах перевірки відсутні відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) по господарській одиниці Підприємця.

Отже твердження контролюючого органу про те, що позивач неналежним чином обліковувала товарно-матеріальні цінності (пиво 78 пляшок на суму - 469,40 грн.) спростовується зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

За наведеного, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про наявність правових підстав для скасування рішень Інспекції від 07 жовтня 2010 року №0002702340 та від 02 грудня 2010 року №0002702340 в частині застосування до Підприємця штрафних (фінансових) санкцій у сумі 938,80 грн., ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Охтирської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року - без змін.