813/2519/16 Про зобов`язання скласти на підставі заяви висновок про повернення надміру сплачених коштів - ввізного мита - 10.10.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ УКРАЇНА" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року (суддя Кухар Н.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Курилець А.Р., Кушнерик М.П.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ УКРАЇНА" до Львівської митниці ДФС України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ УКРАЇНА" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Львівської митниці ДФС України (далі - Митниця, відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зобов`язання відповідача скласти на підставі заяви позивача висновок про повернення надміру сплачених коштів - ввізного мита в сумі 8 947,91 грн. та податку на додану вартість в сумі 37 581,32 грн., сплачених при митному оформленні товару відповідно до митних декларацій №2091400000/2013/039298 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039297 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039314 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039312 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039392 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039390 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039400 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040038 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040039 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040037 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039859 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/044463 від 11 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046629 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046586 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046589 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046604 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/004082 від 13 лютого 2014 року, №2091400000/2013/005108 від 22 лютого 2014 року, №2091400000/2013/004623 від 18 грудня 2014 року, шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок позивача.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що у вантажно-митних деклараціях, на підставі яких митним органом було здійснено розмитнення товару, ним зазначена митна вартість товару на підставі резервного методу її визначення, оскільки рішенням Митниці про коригування митної вартості №209000003/2013/200202/2 від 04 листопада 2013 року останньою аналогічним чином вже коригувалась митна вартість такого ж товару, проте це рішення визнано протиправним і скасовано рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/737/14 від 05 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2016 року; проте звернувшись до відповідача із заявою про повернення надмірно сплачених коштів, позивач отримав відмову, з якою не погоджується, враховуючи, що він мав всі законні підстави для складення висновку про повернення коштів, а митним органом не встановлено жодних недоліків у доданих Товариством до заяви документах.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що у випадку, коли митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товару і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, відсутні підстави вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимог Митного кодексу України (4495-17) (далі - МК України (4495-17) ), а відтак і підстави визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину помилково та/або надміру сплаченими; отже оскільки рішення про відмову у митному оформленні та визначення митної вартості товарів щодо конкретної партії товару Митницею приймалося лише щодо однієї ВМД, за якою Товариство не просило повернути надміру сплачені платежі, то відсутній факт надмірної сплати таких платежів за оформлення товару митними деклараціями, в яких декларантом добровільно визначено митну вартість.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з підстав, що вже наводились ним в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (2747-15) .

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 грудня 2011 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕйСіПі Польська" укладено договір №ACP/C/CNT/30/2011 поставки рідкого діоксиду вуглецю (CO2), на виконання умов якого позивач імпортував на митну територію України 01 листопада 2013 року діоксид вуглецю (CO2), зріджений, охолоджений, який використовується в промисловості, в автоцистерні за ціною 50 доларів США за кожну тонну L - СО2.

04 листопада 2013 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №29000003/2013/200202/2, яким визначила митну вартість товару за митною декларацією №209140000/2013/039094 у сумі 0,1500 доларів США за 1 кг (тобто 150,00 доларів США за 1 тонну) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №209140000/2013/00932, в якій зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів через неможливість завершення митного оформлення по причині внесення змін у графи 12, 45, 43, 44 ВМД (у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товару).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі №813/737/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення Митниці від 04 листопада 2013 року №29000003/2013/200202/2 про коригування митної вартості.

19 квітня 2016 року Товариство звернулось до Митниці із заявою про повернення платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, а саме: 8947,91 грн. ввізного мита та 37581,32 грн. податку на додану вартість, сплачених при митному оформленні товару відповідно до митних декларацій №2091400000/2013/039298 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039297 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039314 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039312 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039392 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039390 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039400 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040038 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040039 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040037 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039859 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/044463 від 11 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046629 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046586 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046589 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046604 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/004082 від 13 лютого 2014 року, №2091400000/2013/004623 від 18 грудня 2014 року, №2091400000/2013/005108 від 22 лютого 2014 року, шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок позивача.

Листом №9904/10/13-70-19/43 від 01 липня 2016 року Митниця повідомила позивача про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів лише за митною декларацією від 04 листопада 2013 року №209140000/2013/039094, митну вартість за якою скориговано рішенням про корегування митної вартості від 04 жовтня 2013 року №29000003/2013/200202/2, яке, в свою чергу, скасовано в судовому порядку.

Відповідно до частин 1 та 8 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: відомості про товари, зокрема, фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення.

Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару мають право приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 статті 54 МК України).

Згідно із пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

За змістом статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган) доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборі допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення.

Приписами статті 301 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (2755-17) .

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до вказаної статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

На виконання частини 2 статті 45 Бюджетного кодексу України та статей 43, 102 ПК України Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (z1097-07) затверджено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок №618).

Як вже вказувалось в цій постанові, 19 квітня 2016 року позивач звернувся до Митниці із заявою про повернення платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету шляхом перерахування таких коштів на його поточний рахунок, проте отримав відмову (оформлену листом №9904/10/13-70-19/43 від 01 липня 2016 року).

При цьому судами встановлено, що під час митного оформлення товару за ВМД №2091400000/2013/039298 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039297 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039314 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039312 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039392 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039390 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039400 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040038 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040039 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040037 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039859 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/044463 від 11 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046629 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046586 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046589 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046604 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/004082 від 13 лютого 2014 року, №2091400000/2013/004623 від 18 грудня 2014 року, №2091400000/2013/005108 від 22 лютого 2014 року Товариством самостійно визначалась його митна вартість за шостим (резервним) методом та сплачувались відповідні митні платежі.

Разом з тим рішення про коригування митної вартості товару митним органом приймалось лише щодо товару, заявленого за митною декларацією №209140000/2013/039094 від 04 листопада 2013 року, а рішень щодо інших партій товару, оформлених за митними деклараціями №2091400000/2013/039298 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039297 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039314 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039312 від 04 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039392 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039390 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039400 від 05 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040038 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040039 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/040037 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/039859 від 08 листопада 2013 року, №2091400000/2013/044463 від 11 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046629 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046586 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046589 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/046604 від 24 грудня 2013 року, №2091400000/2013/004082 від 13 лютого 2014 року, №2091400000/2013/004623 від 18 грудня 2014 року, №2091400000/2013/005108 від 22 лютого 2014 року, Львівською митницею не приймалось, тобто митне оформлення товару здійснювалось саме за митною вартістю, визначеною декларантом самостійно.

Отже, враховуючи самостійне визначення позивачем бази оподаткування податком на додану вартість та ввізним митом шляхом декларування відповідних показників у вантажних митних деклараціях, суди попередніх інстанцій погодились із позицією митного органу про відсутність підстав для повернення перерахованих за вказаними ВМД коштів як надміру сплачених.

Аналогічна правова позиція неодноразово вже висловлювалась в постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі №814/1980/16 та від 29 січня 2019 року у справі №813/347/18, в яких зазначено, що у разі якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України (4495-17) , а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом, сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком №618.

За наведеного, висновок судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж касаційної скарги за обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙСІПІ УКРАЇНА" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - без змін.