9901/333/19 Про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя, та зобов'язання вчинити певні дії - 10.10.2019 Прийняття

1. У червні 2019 року ОСОБА_1 оскаржила до Великої Палати Верховного Суду рішення ВРП від 14 травня 2019 року № 1319/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення).

Цим рішенням ВРП погодилася з висновками її Другої Дисциплінарної палати про те, що дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 вказують на порушення права власності особи на вилучене майно, які вона як суддя вчинила внаслідок грубої недбалості, та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ (1402-19) ).

2. Суддя ОСОБА_1 вважає рішення ВРП протиправним, необґрунтованим і таким, що не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких відповідач дійшов викладених висновків. Просить його скасувати.

Прохання мотивує тим, що ВРП не мала доводів на підтвердження того, що суддя ОСОБА_1 допустила недбалість, яка унеможливила реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Невстановлення недбалості в її діяльності своєю чергою унеможливлює кваліфікацію її дій як дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Стверджує, що рішення про арешт майна ухвалила не внаслідок грубої недбалості, а згідно з чинним кримінальним процесуальним законом. Це рішення переглядалося судом вищого апеляційного рівня, який за наслідками його перегляду залишив без змін і визнав, що рішення про арешт майна було законним і обґрунтованим.

Наголошує, що оскаржене рішення не є немотивованим, Рада фактично вдалася до оцінки законності судового рішення, на що у неї немає повноважень. Друга Дисциплінарна палата ВРП вийшла за межі своїх повноважень й оцінила судове рішення, як постановлене через "грубу необережність" судді.

ВРП залишила поза увагою особливий порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, який має відбуватися з дотриманням конституційного принципу незалежності суддів.

Переконує, що оскаржене рішення може бути скасоване й з інших підстав, аніж ті, що передбачені у статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ (1798-19) ). У цьому контексті покликається на положення статей 8, 55 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп (v009p710-97) щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненням жителів Жовті Води) та окремі положення рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)у справі "Корня проти Республіки Молдова" (заява № 22735/07, рішення від 22 липня 2014 року), в якому передбачено, що обмеження буде неспівмірним, якщо воно не переслідує мету, та якщо не існує розумної співмірності між застосованими заходами і переслідуваною метою.

Твердить, що суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості. ВРП не мотивувала, чому і яка саме поведінка судді потребувала накладення на суддю дисциплінарного стягнення.

Узагальнює, що вона під час ухвалення судового рішення дотримувалася послідовності дій, передбачених кримінальним процесуальним законом, що потягло постановлення законного та обґрунтованого рішення.

У відзиві на скаргу ВРП зазначає про відсутність підстав, передбачених статтею 52 Закону № 1798-VІІІ, за яких рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути скасоване. Оскаржуване рішення в достатній мірі відповідає критерію обґрунтованості, а зазначені в скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм права, а тому є безпідставними.

3. Факти та обставини, на підставі яких Друга Дисциплінарна палата ВРП зробила висновок про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, з якими погодилася ВРП, можна викласти у такий спосіб.

ОСОБА_1 Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 302/2013 (302/2013) призначена на посаду судді Алчевського міського суду Луганської області строком на п`ять років. Указом Президента України від 7 квітня 2015 року № 203/2015 (203/2015) переведена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у межах п`ятирічного строку.

10 серпня 2018 року до ВРП за вхідним номером К-4773/0/7-18 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на неналежну поведінку судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, вилученого 06 квітня 2017 року під час проведення обшуку приміщень групи компаній "S. Group ". У скарзі зазначалося, що суддя ОСОБА_1 безпідставно поновила строк для звернення до суду із цим клопотанням, чим порушила вимоги частини п`ятої статті 171 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ), відповідно до якої клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Суддя не звернула уваги на ці вимоги закону і незаконно задовольнила клопотання про накладення арешту. З огляду на викладене автор скарги просив притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 01 жовтня 2018 року № 3036/2дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1, провела розгляд дисциплінарної скарги і своїм рішення від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 притягнула її до дисциплінарної відповідальності та застосовала до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Підставами дисциплінарної відповідальності судді стали обставини про те, що суддя внаслідок очевидної недбалості під час ухвалення судового рішення, оскільки розглянула клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна через 6 місяців із дня проведення обшуку та вилучення, порушила права людини шляхом незабезпечення охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Було встановлено, що слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 04 квітня 2017 року (суддя Москаленко К. О.) надав дозвіл заступнику Генерального прокурора України Столярчуку Ю. В., слідчим слідчої групи, прокурорам групи прокурорів на проведення обшуку приміщення та його складових частин за місцем знаходження офісу групи компаній "S.Group" за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 101, для відшукання і вилучення речей та документів, які підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані з метою схилення до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, а саме: мобільні телефони, sim-картки та інші пристрої зв`язку, за допомогою яких обговорюються злочинні дії; комп`ютери та електронні носії інформації (планшети, флеш-карти, флеш-накопичувачі, системні комп`ютерні диски, CD-, DVD-диски, відеокасети, відеокамери, відеореєстратори та інші електронні цифрові пристрої, призначені для створення, копіювання, зберігання та передачі інформації), на яких зафіксовані злочинні дії та листування з колом оточення; первинні фінансово-господарські документи (рахунки-фактури, договори, банківські виписки, податкові накладні, акти звіряння взаєморозрахунків, фіскальні чеки), які стосуються діяльності ТОВ "Снек експорт", ТОВ "Укрторгпостач компані", ТОВ "Вітафудс" та пов`язаних з ними юридичних і фізичних осіб.

06 квітня 2017 року за наслідками дозволеного судом обшуку були вилучені грошові кошти у сумі 57 250 євро та матеріал (метал) жовтого кольору з позначенням FEINGOLD999,9 (вказане майно є тимчасово вилученим майном відповідно до частини сьомої статті 236 КПК України, згідно з якою вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном).

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 18 жовтня 2017 року (суддя Остапчук Т. В.) зобов`язав слідчого негайно повернути ОСОБА_2 майно, вилучене під час обшуку 06 квітня 2017 року.

25 жовтня 2017 року прокурор відділу процесуального керівництва звернувся до суду із клопотанням про арешт у кримінальному провадженні № 22014040000000026 грошових коштів у сумі 57 250 євро та матеріалу (метал) жовтого кольору з позначенням FEINGOLD999,9, вилучених 06 квітня 2017 року під час обшуку приміщень групи компаній "S.Group" за адресою: м. Дніпро, проспект О. Поля, 101 .

Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 01 листопада 2017 року (суддя ОСОБА_1) це клопотання задовольнила та наклала арешт на грошові кошти у сумі 57 250 євро та матеріал (метал) жовтого кольору з позначенням FEINGOLD999,9, що були вилучені 06 квітня 2017 року під час проведення обшуку приміщень групи компаній "S.Group".

Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 23 квітня 2018 року ухвалу суду першої інстанції від 01 листопада 2017 року залишив без змін.

Надалі слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва (суддя Соколов О. М.) ухвалою від 19 липня 2018 року задовольнив клопотання адвоката Білухи Р. М. в інтересах ОСОБА_2 та скасував арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2017 року (суддя ОСОБА_1). У цьому рішенні суд послався на те, що слідчий не довів, що вилучені грошові кошти здобуті злочинним шляхом або використовувались у злочинних цілях. ОСОБА_2 не повідомлялося про підозру, до вказаного кримінального провадження останній не має жодного стосунку, вилучені гроші та матеріальні цінності є його власністю.

Опираючись на ці обставини, Друга Дисциплінарна палата ВРП визнала, що дії із накладення арешту на майно, яке не могло арештовуватися, оскільки після закінчення строку, передбаченого частиною п`ятою статті 171 КПК України, у будь-якому випадку підлягало безумовному поверненню, явно суперечило процесуальному закону і призвело до порушення основоположного права людини, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , статтею 41 Конституції України.

Друга Дисциплінарна палата ВРП, надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_1, дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в оскаржуваному рішенні, що суддя не виконала одного з основних завдань кримінального провадження - не забезпечила охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та допустила внаслідок очевидної недбалості порушення права власності на вилучене майно як основоположного права людини. Такі дії вказують на неналежне ставлення до службових обов`язків, вчинені внаслідок недбалості та охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме у зв`язку із грубою недбалістю допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини й основоположних свобод .

4. ВРП, за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження, залишила його без змін.

ВРП в оскаржуваному рішенні дійшла висновку, що слідчий суддя ОСОБА_1 усупереч частині п`ятій статті 171 КПК України, безпідставно поновила строк для звернення до суду з клопотанням про арешт майна, тимчасово вилученого під час проведення обшуку майна, розглянула справу після спливу 6 місяців з дня проведення цієї слідчої дії. Такі дії призвели до порушення права власності на вилучене майно. Беручи до уваги фактичні обставини порушення, а також характер, наслідки дисциплінарного проступку судді ОСОБА_1, ступінь її вини, ВРП погодилась із рішенням її Дисциплінарної палати про притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження.

5. Велика Палата Верховного Суду перевірила матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, всебічно і повно з`ясувала всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, і встановила таке.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).

Можливість оскаржити рішення по суті є важливим запобіжником суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції та є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарг на рішення ВРП, зокрема на її рішення про залишення без змін рішень дисциплінарних палат про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

6. Предметом оскарження до ВРП було рішення її Другої Дисциплінарної палати від 18 лютого 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Велика Палата Верховного Суду вважає за можливе розглянути вимоги ОСОБА_1, ретельно дослідити дотримання ВРП при прийнятті спірного рішення положень пункту 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII, тобто наявність обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Статтею 108 Закону № 1402-VIII та частиною другою статті 42 Закону № 1798-VІІІ установлено, що дисциплінарні провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до частини п`ятої статті 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

ВРП погодилась із рішенням її Другої Дисциплінарної палати про те, що неправомірні дії судді ОСОБА_1 полягають у тому, що вона через шість місяців після проведення обшуку та вилучення тимчасово вилученого майна, надала дозвіл на його арешт, що суперечило положенням частини п`ятої статті 171 КПК України.

Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком ВРП про те, що ОСОБА_1 мала володіти достатньою кваліфікацією під час розгляду питання про долю тимчасово вилученого майна, однак, допустила очевидне порушення норм процесуального права, яке вказує на несумлінне ставлення до службових обов`язків та дає підстави для висновку про ухвалення нею судового рішення внаслідок недбалості.

7. У скарзі до ВРП на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП суддя ОСОБА_1 виклала доводи про його протиправність і необхідність прийняття запропонованого у скарзі рішення. ВРП навела мотиви незгоди із ними, зміст який викладений у цій постанові. Доводи тієї скарги в основному збігаються із міркуваннями та вимогами, які містяться у скарзі на оскаржуване рішення.

Велика Палата Верховного Суду не вбачає у скарзі судді, яку вона до неї подала, доводів чи аргументів, що були би вагомими чи відмінними від наведених у скарзі до ВРП настільки, щоб задовольнити їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у притягненні судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду не вважає, що Рада перебрала на себе невластиві їй повноваження оцінювати законність і обґрунтованість судового рішення, на чому наполягає скаржниця.

Друга Дисциплінарна палата ВРП у своєму рішенні і Рада в оскаржуваному рішенні виокремили, що за наслідками розгляду дисциплінарної скарги не оцінюють законність і обґрунтованість судових рішень, постановлених під головуванням судді ОСОБА_1 Із текстів та змісту цих рішень не вбачається таких оціночних суджень.

У розумінні положень статті 106 Закону № 1402-VIII, зокрема й підпункту "а" пункту 1 частини першої цієї статті, дисциплінарний орган повинен встановити, які дії здійснив суддя в царині своєї діяльності, якою є сфера правосуддя; як процесуальний закон приписує діяти чи не діяти судді; які рішення має вчинити суддя, а на які встановлені обмеження чи заборона; чи діяв суддя відповідно до закону та відомих нормативних положень і якщо чинив усупереч, то через які причини, якими мотивами керувався. Встановлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і зіставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку із вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення, недотримання чи інших негативних поведінкових факторів, зовнішній вираз яких відображає ставлення свідомості і волі судді до суті та характеру цих дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість, утворюють юридичну кваліфікацію фактичних взаємовідносин, формують обсяг та зміст (тіло) діяння. Встановлюються ознаки, що характеризують діяння як дисциплінарний проступок, його негативні наслідки і причинний зв`язок між ними, надається юридична оцінка проступку.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з рішенням ВРП про залишення без змін рішення її дисциплінарного органу.

Керуючись статтями 243, 245, 266, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 14 травня 2019 року № 1319/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18 лютого 2019 року № 495/2дп/15-19 про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 14 травня 2019 року № 1319/0/15-19 - без змін.