910/8763/17 Про виділення в натурі та передання майна (природного газу), яке належить товариству на праві спільної часткової власності, як учаснику спільної діяльності за договором про спільну діяльність - 31.01.2018 Прийняття

(1) виділення в натурі майна, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності, як учаснику спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 429 від 13.05.2004, а саме - 2 234 596,25 м.куб. природного газу у складі 8 938 385,00 м.куб. природного газу, який знаходиться у відповідача-1;

(2) зобов'язання відповідача-1 передати позивачу 2 234 596,25 м.куб. природного газу;

(3) зобов'язання відповідача-1 сплатити з балансу спільної діяльності на користь позивача належну йому частку прибутку в розмірі 195 026,93 грн. за результатами ІІ кварталу 2014 року.

2. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Бурова компанія "Рудіс", правонаступником якої є ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" та дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є ПАТ "Укргазвидобування", був укладений договір про спільну діяльність № 429 від 13 травня 2004 року (далі - договір про спільну діяльність).

3. До вказаного договору про спільну діяльність у подальшому сторонами неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод.

4. На підставі додаткової угоди № 7 від 28 серпня 2012 року до участі в договорі про спільну діяльність приєдналось ТОВ "Фаворит Систем", яке призначено оператором спільної діяльності, до повноважень якого входила виплата належних сторонам частин прибутку, отриманих за результатами спільної діяльності.

5. Метою договору про спільну діяльність є отримання прибутку, предметом є здійснення робіт по відновленню та збільшенню видобутку вуглеводнів на свердловинах № 161 Більського родовища, №№ 15, 21, 26, 110, 113, 117, 120, 124 Куличихінського родовища та №№ 201, 203, 300 Північно-Яблунівської площі, виконання робіт з розвідки та дорозвідки вуглеводнів в межах Північно-Яблунівського, Дубрівського, та Білоусівсько-Чернухінського родовищ.

6. Відповідно до положень договору про спільну діяльність (в редакції додаткової угоди № 6 від 27 січня 2010 року) майно, створене та придбане спільною діяльністю, є спільною частковою власністю сторін з таким визначенням часток: ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" - 25%, ПАТ "Укргазвидобування" - 50%, ТОВ "Фаворит Систем"- 25%.

7. Згідно договору про спільну діяльність (в редакції додаткової угоди № 7 від 28 серпня 2012 року) прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності, розподіляється сторонами у такому співвідношенні: ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ"- 25%, ПАТ "Укргазвидобування" - 50%, ТОВ "Фаворит Систем"- 25%.

8. Протоколом планового засідання Комітету управління спільною діяльністю (до складу якого входять два представники від ПАТ "Укргазвидобування" і по одному від ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" та ТОВ "Фаворит Систем") від 23 липня 2014 року було прийнято рішення розподілити належні учасникам частини прибутку відповідно до Звіту про фінансові результати за ІІ-й квартал 2014 року в наступному порядку:

- 50% прибутку на користь ПАТ "Укргазвидобування", що складає 390 053,85 грн;

- 25% прибутку на користь ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ", що складає 195 026,93 грн;

- 25% прибутку на користь ТОВ "Фаворит Систем", що складає 195 026,93 грн;

9. Згідно положень договору про спільну діяльність, останній діє з моменту укладення протягом 10 років. На момент звернення позивача з позовом договір про спільну діяльність № 429 від 13 травня 2004 року є припиненим внаслідок спливу терміну, на який його було укладено, доказів протилежного представники сторін суду не надали. Позивач зазначає, що по закінченню дії договору:

9.1. продукція, створена під час дії договору, яка є спільною частковою власністю, не була розподілена за учасниками Спільної діяльності;

9.2. частина прибутку, належна йому за рішенням Комітету управління спільною діяльністю від 23 липня 2014 року за результатами ІІ кварталу 2014 року, не була сплачена.

10. Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачами статей 361, 364, 1141 Цивільного кодексу України та положень договору про спільну діяльність №429 від 13 травня 2004 року в частині розподілу результатів спільної діяльності та сплати з балансу спільної діяльності частини прибутку за результатами ІІ кварталу 2014 року.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційних інстанцій

11. Місцевий та апеляційний суди у задоволенні позову відмовили повністю. Свої рішення мотивували наступним:

11.1. Щодо вимоги розподілу продукції, створеної під час дії договору, яка є спільною частковою власністю:

11.1.1. Суди дійшли висновку про те, що за умовами договору, розподілу між сторонами підлягає не продукція, видобута в результаті здійснення спільної діяльності, а прибуток від її реалізації, як кінцевий результат спільної діяльності. Тому вимоги позивача про виділення майна в натурі, яке належить ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" на праві спільної часткової власності, як учаснику спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 429 від 13 травня 2004 року, а саме - 2 234 596,25 м.куб. природного газу у складі 8 938 385,00 м.куб. природного газу, який знаходиться у ТОВ "Фаворит Систем", є необґрунтованими;

11.1.2. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2014 у справі №757/30048/14-к накладено арешт на майно, а саме природний газ у кількості 8 938 385,00 м.куб., який обліковується за ТОВ "Фаворит Систем" (відповідачем-1) по договору про спільну діяльність № 429 від 13 травня 2004 року, та встановлено заборону на продаж або відчуження в інший спосіб, а також заборону на вчинення будь-яких дій, спрямованих на передачу такого майна;

11.1.3. За таких обставин суди прийшли до висновку, що вимоги позивача про виділення частки майна в натурі та зобов'язання відповідача-1 передати виділену частку майна позивачу задоволенню не підлягають.

12.2. Щодо вимоги сплати частини прибутку, належну ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ" за рішенням Комітету управління спільною діяльністю від 23 липня 2014 року:

12.2.1. Суди прийшли до висновку про відмову у задоволенні вищезазначеної вимоги, оскільки дія договору про спільну діяльність, яким був врегульований порядок розподілу прибутку між його учасниками, припинилась, суду не надано інший документ, яким би регламентувались правовідносини сторін у відповідній частині після припинення дії договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. 08 грудня 2017 року позивач подав касаційну скаргу на оскаржувані рішення, в якій просить:

13.1. скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03 серпня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 листопада 2017 року;

13.2. прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

14. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

14.1. позовні вимоги про поділ створеного спільною діяльністю майна (виділення в натурі), як спільної часткової власності, заявлялися до відповідача-1 та відповідача-2, як до співвласників на підставі ст. ст. 361, 364, 1141 Цивільного кодексу України, а не відповідних положень зазначеного договору;

14.2. пунктом 7 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що строк дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору;

14.3. ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року у справі № 757/30048/14-к не містить жодних заборон та обмежень щодо виділу у натурі належної частки природного газу ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ";

14.4. судами не досліджено оборотно-сальдову відомість по рахунку 373, яким засвідчується факт неотримання від відповідача-1 належної йому частини прибутку, у зв'язку з чим апеляційним суд безпідставно прийшов до висновку про відсутність доказів на підтвердження невиконання відповідачем -1 його обов'язку оператора спільної діяльності по перерахуванню на рахунок позивача його частини прибутку.

Позиція інших учасників справи (узагальнено)

15. 24 січня 2018 року відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому наводить наступні доводи:

15.1. суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки на природний газ, виділ в натурі та передачу якого вимагає позивач накладено арешт та встановлено заборону щодо вчинення будь-яких дій відносно такого майна, підстави для задоволення позову відсутні. У випадку задоволення вимог позивача, виділена частка перетвориться в об'єкт самостійної власності позивача, що в свою чергу, дасть можливість здійснити його вільне відчуження, незважаючи на наявність арешту майна, накладеного Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2014 у справі №757/30048/14-к;

15.2. оскільки договір про спільну діяльність є припиненим, а співвласники майна, створеного в рамках спільної діяльності не визначили іншого порядку розподілу спільного майна, у позивача відсутнє порушене право або інтерес, за захистом якого він звернувся до суду.

16. У судовому засіданні представник ПАТ "Укргазвидобування" у задоволенні касаційної скарги заперечував, підтримав позицію, викладену у відзиві на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача виходячи з наступного.

18. Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) зобов'язує сторони дотримуватись принципу змагальності шляхом доведення тих обставин, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

19. Недотримання стороною свого процесуального обов'язку обґрунтувати свої вимоги поданими доказами є безумовною підставою для відмови у таких вимогах через їх безпідставність та необґрунтованість.

20. Виходячи з наведеного, судами першої та апеляційної інстанції законно та правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження останніх.

21. Так, заявляючи позовну вимогу про: виділення в натурі майна, яке належить позивачу на праві спільної часткової власності, як учаснику спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 429 від 13.05.2004, а саме - 2 234 596,25 м.куб. природного газу у складі 8 938 385,00 м.куб. природного газу, який знаходиться у відповідача-1, позивач не доводить належними та допустимими доказами жодну із вказаних обставин: (1) що вказане майно дійсно було створене в період дії договору про спільну діяльність та в рамках його виконання; (2) що вказане майно дійсно знаходиться у відповідача-1; (3) де фактично зберігається вказане майно та якими доказами підтверджується його приналежність до відповідача-1 та право відповідача-1 розпоряджатись вказаним майном; (4) будь-яких інших ідентифікуючих характеристик вказаного майна.

22. Вказане стосується і позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача-1 передати позивачу 2 234 596,25 м.куб. природного газу.

23. Виходячи з вказаного, Верховний Суд відхиляє аргументи скаржника, зазначені у п. 14.1, 14.2, 14.3, 14.4 цієї постанови.

24. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимоги по перерахуванню відповідачем-1, як оператора спільної діяльності, на рахунок позивача його частини прибутку за другий квартал 2014 року на підставі протоколу засідання Комітету управління спільною діяльністю. Верховний Суд також зазначає, що рішенням протоколу засідання Комітету управління спільною діяльністю не було встановлено строк виконання відповідачем-1 свого зобов'язання щодо перерахування позивачу відповідних грошових сум. У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Натомість, позивачем не надано суду доказів на підтвердження пред'явлення до відповідача-1 вимоги про виконання вищезазначеного зобов'язання на виконання згаданих приписів статті 530 Цивільного кодексу України.

25. Крім того, Верховний Суд зазначає, що стаття 22 Господарського процесуального кодексу України ( у редакції чинній до 15 грудня 2017 року) встановлює обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

26. Позивач у судові засідання суду першої інстанції, призначених на 03 липня та 03 серпня 2017 року, не з'являвся, 02 серпня 2017 року подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі свого представника у судовому засіданні.

27. У судові засідання у суді апеляційної інстанції, призначені на 26 вересня, 17 жовтня, 31 жовтня, 21 листопада 2017 року, позивач повторно не з'являвся. Крім того, через канцелярію суду від представника позивача 25 вересня, 17 жовтня, 30 жовтня, 21 листопада 2017 року надходили клопотання про відкладення розгляду справи.

28. У судове засідання до Верховного Суду, призначене на 31 січня 2018 року, позивач також не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Тобто, позивач не з'явився у жодне судове засідання під час розгляду своєї справи.

29. Така позиція позивача свідчить про ігнорування ним свого обов'язку доказування. За загальним принципом господарського процесу, якщо позивач бажає виграти спір, то саме на нього покладається обов'язок подання належних та допустимих доказів, здатних переконати суд вирішити справу на його користь.

30. При оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

32. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ".