Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

головуючого - Міщенка І.С., суддів: Берднік І.С., Чумака Ю.Я.

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки"

відповідач- товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2017 року у складі Мудрого С.М. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року у складі Ткаченка Б.О. - головуючого, Зеленіна В.О., Мартюк А.І.

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року приватне акціонерне товариство "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. - Прилуки" звернулося до товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 178 138, 50 грн., що складають суму невиплаченої франшизи.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив положення укладеного між позивачем та відповідачем договору транспортного експедирування №0116В від 01 січня 2016 року, з урахуванням додатку про внесення змін та доповнень №1 від 01 лютого 2016 року (далі -договір), не виплативши суму франшизи, передбаченої пунктом 5.2. вищезазначеного договору.

3. Пунктом 5.2. договору встановлено : "у випадку втрати або пошкодження продукції виконавець повинен довести та надати замовнику всі необхідні підтверджуючі документи про те, що дана втрата, нестача або пошкодження сталося не з вини виконавця, а з причин, які можна кваліфікувати як страховий випадок відповідно до договору страхування замовника. Тільки за таких умов замовник самостійно звертається за відшкодуванням до своєї страхової компанії.

4. В разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває визначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшиза становить 178 138,50 грн. Сума франшизи може бути змінена відповідно до страхового договору замовника."

5. Під час виконання відповідачем договірних зобов'язань сталося 2 події втрати продукції, які були визнані страховими випадками та щодо яких було здійснено страхове відшкодування приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі ПАТ СК "Українська страхова група"):

5.1. (1)випадок - відповідачем прийнято до перевезення вантаж позивача згідно товарно-транспортної накладної №9107759182 від 29 січня 2016 року, актом про прийняття продукції засвідчено нестачу вантажу на загальну суму - 710 603,40 грн.

Позивачу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 710 603,43 грн. (без вирахування безумовної франшизи), що підтверджується платіжним дорученням №10313 від 06 червня 2016 року.

5.2. (2)випадок - відповідачем прийнято до перевезення вантаж позивача згідно товарно-транспортної накладної №9113034904 від 18 березня 2016 року, актом про прийняття продукції засвідчено нестачу вантажу на загальну суму - 932 353,08 грн.

Позивачу здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 576 076,08 грн.

(за вирахуванням подвійного розміру безумовної франшизи на підставі додаткової угоди №2 до договору добровільного страхування вантажів №40-0105-15-00011 від 31 грудня 2015 року), що підтверджується платіжним дорученням №14804 від 15 серпня 2016 року.

6. У першому випадку відповідач відмовився сплачувати суму франшизи, оскільки страхове відшкодування було виплачене позивачу у розмірі повної вартості нанесених збитків, в тому числі франшиза.

7. З огляду на вказане, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму несплаченої франшизи у розмірі 178 138,50 грн. за першу подію втрати продукції.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційних інстанцій

8. Місцевий та апеляційний суди позов задовольнили повністю, посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків, передбачених пунктом 5.2 договору, відповідно до якого в будь-якому випадку відповідач повинен сплатити франшизу у розмірі 178 138,50 грн. по кожній події втрати або пошкодження продукції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 11 жовтня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року, в якій просить:

9.1. скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року;

9.2. прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства "А/Т тютюнова компанія "В.А.Т. в повному обсязі.

10. 04 січня 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу.

11. 19 січня 2018 року відповідач:

11.1. подав заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, на підставі частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України;

11.2. клопотання про розгляд касаційної скарги з викликом учасників справи, обґрунтовуючи своє клопотання складністю справи та наявністю судових рішень у пов'язаній справі;

12.3. доповнення до касаційної скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

13. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним:

13.1. підстави для сплати франшизи за першою подією відсутні, оскільки страховим актом визначено розмір страхового відшкодування без вирахування франшизи. Відповідач вважає, що для виникнення обов'язку сплати франшизи, замало того, що подія визнана страховим випадком і виплачено страхове відшкодування - необхідно, щоб розмір франшизи був вирахуваний із розміру страхового відшкодування страховиком, оскільки це прямо передбачено статтею 9 Закону України "Про страхування";

13.2. додаткова угода №2 до договору добровільного страхування вантажів №40-0105-15-00011 від 31 грудня 2015 року не може встановлювати розмір франшизи за першою страховою подією і змінювати розмір страхового відшкодування, який був сплачений до її укладання, адже виплата страхового відшкодування за першою подією здійснена перед укладанням вищезазначеної додаткової угоди;

13.3. відповідач двічі притягається до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1978/17 від 19 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2017 року, задоволено позов ПАТ СК "Українська страхова група" до ТОВ "Вєста Україна" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 710 603, 40 грн., у зв'язку з втратою вантажу по першому страховому випадку;

13.4. позивач обрав не вірний спосіб захисту права та інтересу судом, оскільки вважає, що у даному випадку, вірним способом захисту права позивача є стягнення збитків, а не грошових коштів.

14. Крім того, відповідачем подані доповнення до касаційної скарги, які містять додаткові аргументи касаційної скарги:

14.1. скаржник тлумачить пункт 5.2. договору таким чином, що якщо франшиза вже сплачена страховою компанією, відсутні підстави для задоволення вимоги про сплату франшизи виконавцем, оскільки замовник вже отримав відшкодування повної вартості втраченого вантажу;

14.2. суди не встановили, чи були у загальному договорі транспортного експедирування дотримані вимоги щодо змісту таких договорів, передбачених Законом України "Про транспортно - експедиторську діяльність" (1955-15) .

Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

15. 04 січня 2018 року позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому наводить наступні доводи:

15.1. пунктом 5.2. укладеного між сторонами договору транспортного експедирування встановлений обов'язок відповідача за кожну подію втрати продукції, за яке отримане страхове відшкодування, виплатити фіксовану суму франшизи у розмірі 178 138, 50 грн.

15.2. двосторонні правовідносини позивача із страховиком, як і укладені між ними документи, не можуть впливати на виконання відповідачем його зобов'язань в рамках двосторонніх відносин з позивачем за договором транспортного експедирування.

Джерела права й акти їх застосування

16. Цивільний кодекс України (435-15)

16.1. Стаття 3: "Загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору"

16.2. Стаття 11: "Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини".

16.3. Стаття 525: " Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом".

16.4. Стаття 526: "Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться".

16.5. Стаття 626: "Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків".

16.6. Стаття 627: " Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості."

16.7. Стаття 629: "Договір є обов'язковим для виконання сторонами".

16.8. Частина 1 статті 929: "За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо)."

16.9. Стаття 932: "Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору".

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, передбачених пунктом 5.2 договору, відповідно до якого відповідач повинен сплатити франшизу у розмірі 178 138,50 грн. по кожній події втрати або пошкодження продукції, незалежно від розрахунків, які здійснювалися між позивачем та страховиком.

18. Як встановлено судами, між позивачем та відповідачем було укладено договір транспортного експедирування. Правове регулювання договору транспортного експедирування регулюється Главою 65 Цивільного Кодексу України (435-15) та нормами Цивільного та Господарського кодексів України (436-15) , які встановлюють положення про зобов'язання, які виникають на підставі договорів.

19. Системний аналіз статей 11, 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України дає підстави для висновку, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від виконання умов якого не допускається.

20. Як встановлено судами першої і апеляційної інстанції, пункт 5.2. спірного договору встановлює : "в разі отримання замовником відповідного відшкодування від страхової компанії, що покриває визначені витрати, замовник не висуватиме фінансових претензій виконавцю щодо згаданих сум, окрім суми франшизи, яку виконавець має виплатити замовнику у повному обсязі. Сума франшиза становить 178 138,50 грн."

21. Верховний Суд погоджується з твердженнями позивача, викладеними у пунктах 15.1. та 15.2. цієї постанови. Вказаний пункт договору передбачає сплату фіксованої суми франшизи у розмірі 178 138, 50 грн. за умови отримання позивачем відшкодування від страхової компанії витрат, пов'язаних зі страховою подією. Тобто, обов'язок виплати зазначеної суми пов'язаний лише з фактом отримання відшкодування витрат позивачем, а правовідносини між позивачем та страховиком не впливають на виконання відповідачем своїх обов'язків за договором транспортного експедирування.

22. Верховний Суд критично оцінює доводи скаржника, викладені у пунктах 13.1., 13.2. та 14.1. постанови, оскільки юридична природа спірних правовідносин не передбачає застосування Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) , а правовідносини між позивачем та страховиком щодо сум виплати не впливають на правовідносини сторін договору транспортного експедирування.

23. Твердження скаржника, зазначені у пункті 13.3. постанови, є безпідставними, оскільки рішення у справі №910/1978/17 від 19 липня 2017 року стосується інших сторін у справі та іншого предмету спору.

24. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 13.4. постанови, щодо невірно обраного способу захисту права. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається статтею 20 Господарського Кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України. Виходячи з аналізу вищезазначених норм, вимога про стягнення грошових коштів є вірним способом захисту права.

25. Довід, наведений у пункті 14.2. не підлягає розгляду з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої інстанції чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи. Крім того, суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази та розглядати вимоги, що не були предметом розгляду.

26. Щодо клопотання відповідача про розгляд касаційної скарги з викликом учасників справи, у зв'язку зі складністю справи, Верховний Суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки вважає, що наявних у матеріалах справи встановлених фактичних обставин справи достатньо для перевірки правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та прийняття рішення у справі. Правильне застосування права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

28. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна".

29. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25 липня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року у справі № 910/9085/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.