911/724/15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 25.01.2018 Прийняття

З 2015 року в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/724/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Національного банку України, про стягнення 944 285,31 дол. США та 1 327,71 грн заборгованості за кредитним договором №140 від 16.08.2006.

07.11.2017 ТОВ "Фоззі-Фуд" звернувся із зустрічним позовом до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про внесення змін до кредитного договору №140 від 16.08.2006.

Одночасно ТОВ "Фоззі-Фуд" просило суд першої інстанції відстрочити сплату судового збору за подання відповідного позову до прийняття рішення у справі.

В обґрунтування зазначеного клопотання ТОВ "Фоззі-Фуд" посилалось на неможливість сплати судового збору у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем, спричиненим накладенням органами державної виконавчої служби арешту на грошові кошти на рахунках.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.11.2017 у задоволенні клопотання ТОВ "Фоззі-Фуд" про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі відмовлено; зустрічну позовну заяву ТОВ "Фоззі-Фуд" до ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про внесення змін до договору та додані до неї документи повернуто без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що:

- за подання до суду зустрічної позовної заяви ТОВ "Фоззі-Фуд" про внесення змін до договору сума належного до сплати судового збору становила 1 600,00 грн;

- ТОВ "Фоззі-Фуд" не надано доказів сплати судового збору;

- ТОВ "Фоззі-Фуд" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану та обставин щодо відсутності у нього коштів, майна станом на дату подання зустрічного позову, а відтак, і неможливості у зв'язку з цим сплатити судовий збір;

- ТОВ "Фоззі-Фуд" не обґрунтовано можливості сплати судового збору до прийняття судом рішення у даній справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 апеляційну скаргу ТОВ "Фоззі-Фуд" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в ухвалі місцевого господарського суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 14.12.2017 ТОВ "Фоззі-Фуд" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 у справі №911/724/15 скасувати, а справу направити до Господарського суду Київської області для вирішення питання про прийняття зустрічного позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги, ТОВ "Фоззі-Фуд" посилається на те, що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі, ТОВ "Фоззі-Фуд" зазначав про неможливість сплатити судовий збір у зв'язку з важким ним фінансовим станом, наявністю чинних арештів грошових коштів на рахунках, що накладені постановами органів Державної виконавчої служби, однак суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували вказані доводи позивача за зустрічним позовом, а отже неправомірно повернули зустрічну позовну заяву ТОВ "Фоззі-Фуд" без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

У відзиві на подану касаційну скаргу Національний банк України, вказавши на порушення ТОВ "Фоззі-Фуд" норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) при подачі зустрічної позовної заяви, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій керувались нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Статтею 60 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) було передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. А подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

При здійсненні правосуддя у господарських справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з іншого боку.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній до 15.12.2017), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відстрочка сплати судового збору за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній до 15.12.2017) є правом, а не обов'язком суду і надається за умов підтвердження особою, яка звертається із відповідним клопотанням, свого майнового стану, що перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Фоззі-Фуд" не було надано жодного доказу на підтвердження обставин, що перешкоджають здійсненню сплати судового збору за подання зустрічного позову, зокрема, відсутності коштів, майна. Про це не зазначає ТОВ "Фоззі-Фуд" і у касаційній скарзі.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що вимога сплатити судовий збір не обмежує заявника на доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини, навіть у справах проти інших держав, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права в Україні.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. При цьому, зауважено, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" №24402/02 від 20.05.2010 також вказано на те, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Господарський процесуальним кодексом України (1798-12) і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановивши, що ТОВ "Фоззі-Фуд" при зверненні із зустрічною позовною заявою не було надано доказів неможливості сплати судового збору, розмір якого не є надмірним, а є незначним (1 600 грн), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі та повернення зустрічної позовної заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Ураховуючи наведене (дотримання судом першої інстанції вимог закону при вирішенні клопотання про відстрочку сплати судового збору) та той факт, що судом першої інстанції при вирішенні питання прийняття зустрічної позовної заяви не було враховано інших приписів статті 60 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо права на подачу зустрічного позову до початку розгляду господарським судом справи по суті та пов'язаності основного та зустрічного позову, суд касаційної інстанції вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) ), суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2017 та ухвалу Господарського суду Київської області від 07.11.2017 у справі № 911/724/15 залишити без змін.