215/1077/14-а(2-а/215/3/16) Про визнання протиправними дії голови комісії під час прийняття протоколу засідання Комісії про зняття особи з квартирного обліку при виконавчому комітеті районної у місті ради - 09.10.2019 Прийняття

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року (судді Дурасова Ю. В., Баранник Н. П., Щербак А. А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до голови громадської комісії з житлових питань при виконавчому комітеті Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Овчаренка В. П. (далі - голова комісії, Комісія відповідно) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дію, визнання права, відшкодування моральної шкоди та

ВСТАНОВИЛА:

1. У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до голови комісії, у якому просив:

визнати дії голови комісії під час прийняття протоколу засідання Комісії неправомірними й такими, що порушили його права;

визнати протиправним і скасувати протокол від 04 квітня 2013 року № 4 засідання Комісії в частині зняття його сім`ї з квартирного обліку при виконавчому комітеті Тернівської районної у м. Кривому Розі ради;

визнати за ОСОБА_1 право перебувати на квартирному обліку при виконавчому комітеті Тернівської районної у м. Кривому Розі ради;

зобов`язати виконавчий комітет Тернівської районної у м. Кривому Розі ради відновити ОСОБА_1 чергу в Єдиному державному реєстрі на поліпшення житлових умов при Тернівській районній у місті Кривому Розі раді;

стягнути з голови комісії Овчаренка В. П. 21 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

2. Тернівський районний суд міста Кривого Рогу постановою від 22 березня 2016 року у задоволенні позову відмовив.

ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу про його скасування.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 березня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Цей суд виходив з того, що спір про захист права конкретної фізичної особи на отримання житла, а також правовідносини, що є похідними від такого спору, є не публічними, а приватноправовими, а тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. Суди ухвалили рішення у цій справі з огляду на такі обставини.

27 лютого 1987 року позивач був взятий на облік як потребуючий поліпшення житлових умов згідно з рішенням Тернівської районної у м. Кривому Розі ради № 80. Після одруження перебував на обліку як член сім`ї ОСОБА_2 разом із нею та двома дітьми.

21 лютого 2002 року Комісія на своєму засіданні протоколом № 4, затвердженим рішенням Тернівського райвиконкому Криворізької міськради від 20 березня 2002 року № 76, у зв`язку з тим, що позивач розірвав шлюб зі ОСОБА_2, переоформила квартирну чергу лише на нього ( ОСОБА_1 ) з указівкою, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за договором піднайму.

04 квітня 2013 року Комісія за результатами засідання, що було оформлено протоколом № 4, постановила клопотати перед виконавчим комітетом Тернівської районної у місті Кривому Розі ради щодо зняття ОСОБА_1 з квартирного обліку відповідно до підпункту 2 пункту 26 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, як зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, Комунальне підприємство "Будинок нічного перебування", тобто не на території Тернівського, а Жовтневого району м. Кривого Рогу. Цей протокол був затверджений 17 квітня 2013 року рішенням № 125 виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради.

4. ОСОБА_1 не погодився з рішенням суду апеляційної інстанції і подав касаційну скаргу про його скасування.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 червня 2019 року прийняв до свого провадження справу № 215/1077/14-а (2-а/215/3/16) та ухвалою від 27 червня 2019 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 6 вересня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

5. Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

За нормами частини другої статті 2КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У частині другій статті 4 КАСУкраїни (у зазначеній редакції) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАСУкраїни (у зазначеній редакції) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Наведене узгоджується й з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАСУкраїни, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень; далі - ЦПК України (1618-15) ) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

6. З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи з приводу реалізації та захисту житлових прав позивача, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК (1618-15) України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, апеляційний суд, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах міститься в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 815/1277/14 та Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 826/7431/16.

7. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017року - без змін.