2а-4572/11/1370 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість - 08.10.2019 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 (суддя - Брильовський Р.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді: Гуляк В.В., Коваль Р.Й.) у справі №2а-4572/11/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) від 08.04.2011 № 0000431721/2, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 69933,00 грн., в тому числі за основним платежем - 55947,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13986,75 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей та послуг у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

За наслідками повторного апеляційного перегляду, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова №0000431721 від 08.04.2011 в частині 29017,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій у розмірі 7254,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність нарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій позивача з ПП "Галпостач" та ПП ТК "Бізнесхолдинг". Водночас, щодо правовідносин з ТОВ "Іртас" суд апеляційної інстанції зазначив, що долучені первинні документи не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, оскільки в контексті інформації, що міститься в обвинувальному висновку у кримінальній справі № 1-104/11 за обвинуваченням визначених осіб відповідними статтями Кримінального кодексу України (2341-14) , що полягало у здійсненні реєстрації, придбанні та перереєстрації суб`єктів господарювання на "підставних осіб" за винагороду, зокрема, ТОВ "Іртас", з метою здійснення фіктивного підприємництва без справжнього наміру на зайняття фінансово-господарською діяльністю; постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.11.2011 у справі № 1-104/11 визначених осіб звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту "в" статті 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011році" із закриттям кримінальної справи, вина визначених осіб за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України щодо здійснення фіктивного підприємництва доведена.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Галицька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2011, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог Галицька ОДПІ ГУ ДФС зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 28.03.2011 №499/17-2/2741915493, в якому відображено висновок про порушення ФОП ОСОБА_1 підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей та послуг у ПП "Галпостач", ТОВ "Іртас" та ПП ТК "Бізнесхолдинг" з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Сухівському районі м. Львова, зокрема, посилалась на дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, де викладено висновки про те, що ПП "Галпостач" та ПП ТК "Бізнесхолдинг" укладало цивільно-правові відносини з контрагентами, які не виконували свої податкові зобов`язання, не декларували суми податку на додану вартість.

На підставі названого акту перевірки, ДПІ у Сихівському районі м. Львова 08.04.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000431721, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 69933,75 грн., у тому числі за основним платежем - 55947,00 грн. грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -13986,75 грн.

Як визначено у підпункті 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці господарських операцій позивача з ПП "Галпостач" та ПП ТК "Бізнесхолдинг" судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, актів виконаних робіт.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності зазначених постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. А відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарські операція між позивачем та ПП "Галпостач", ПП ТК "Бізнесхолдинг" здійснена відповідно до умов чинного законодавства, реальність якої підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного касаційного провадження.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.