9901/49/19 Про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України , та зобов'язання вчинити певні дії - 08.10.2019 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 липня 2019 року (судді Стародуб О. П., Берназюк Я. О., Єзеров А. А., Коваленко Н. В., Кравчук В. М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, та

ВСТАНОВИЛА:

1. У січні 2019 року позивач звернувся до суду із позовними вимогами:

визнати протиправними дії ВККС із встановлення йому 39,5 бала за практичне завдання в рамках конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 02 серпня 2018 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 27 грудня 2018 року, яким затверджено результати практичного завдання та першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, оголошеного 02 серпня 2018 року, в частині, яка стосується визначення бала (39,5) за його практичне завдання (код 0014469).

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 24 липня 2019 року відмовив у задоволенні позову.

Цей суд дійшов висновку, що Комісія забезпечила умови анонімності та конфіденційності під час складання, перевірки та оцінюванні практичного завдання позивача, а незгода з виставленими балами за його роботу не може свідчити про протиправність спірних рішень.

3. ОСОБА_1 не погодився із таким судовим рішенням і через свого представника - адвоката Бояринцева О. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та задовольнити позов. Указує, що суд безпідставно відхилив відвід судді Єзерова А. А. за наявності об`єктивних причин в його неупередженості через участь останнього в одному й тому самому конкурсі на зайняття вакантних посад Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У справі не встановлено методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання. Переконує, що наявність невизначеного переліку критеріїв умінь та навичок, які оцінюються Комісією, створює обґрунтовані сумніви в достовірності застосованої методики оцінювання результатів іспиту. Наголошує, що ВККС під час проведення конкурсів на заміщення вакантних посад суддів в Україні керується вимогами закону України та не може проводити їх на підставі внутрішнього переконання.

У відзиві на апеляційну скаргу ВККС зазначає, що незгода позивача з результатами виконаного практичного завдання в межах конкурсу не може свідчити про протиправність дій чи рішень Комісії під час оцінювання його роботи. Комісія наділена повноваженнями й адміністративним розсудом щодо кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді й лише цей орган вправі ухвалювати рішення за підсумками такого оцінювання. За відсутності порушень прав та інтересів позивача з боку ВККС, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, послався на наведені в ній аргументи й просив її задовольнити.

Представник відповідача - Білопольська Н. А. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

5. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

Рішенням від 02 серпня 2018 року № 185/зп-16 ВККС оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.

Рішенням від 18 жовтня 2018 року Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання у межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 157 кандидатів згідно з додатком 1, у тому числі щодо ОСОБА_1

Цим же рішенням допущено до кваліфікаційного оцінювання у межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 66 кандидатів відповідно до додатка 2 на підставі окремого рішення Комісії, в тому числі позивача; встановлено графік проведення кваліфікаційного оцінювання, визначено час, дати та місце проведення іспиту: складання анонімного письмового тестування призначено на 12 листопада 2018 року, виконання практичного завдання на 14 листопада 2018 року.

Рішенням від 18 жовтня 2018 року Комісія визначила склад її колегії для перевірки практичних завдань, виконаних під час іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бутенко В. І., Весельська Т. Ф., Козьяков С. Ю.

22 жовтня 2018 року своїм рішенням ВККС допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посади суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12 листопада 2018 року позивач взяв участь в анонімному письмовому тестуванні. Цього ж дня було оприлюднено результати анонімного письмового тестування без зазначення прізвищ кандидатів.

Згідно з оголошеними результатами ОСОБА_1 набрав 75,75 бала.

14 листопада 2018 року відбулось виконання практичного завдання, в якому взяв участь позивач.

Згідно з екзаменаційною відомістю оцінювання практичного завдання на етапі іспиту у межах процедури кваліфікаційного оцінювання члени Комісії, які здійснювали оцінювання практичного завдання, нарахували позивачу за виконання практичного завдання таку кількість балів: Бутенко В. І. - 42 бали; Весельська Т. Ф. - 37 балів, Козьяков С. Ю. - 40 балів; остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання - 39,5 бала.

Комісія рішенням від 27 грудня 2018 року № 327/зп-18, зокрема, визначила мінімально допустимий бал практичного завдання - 72, а іспиту - 126; допустила до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" у межах конкурсу на зайняття 26 вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 78 учасників.

За результатами практичного завдання позивач набрав 39,5 бала, що є нижчим за мінімально допустимий бал, у результаті чого його участь у конкурсі кандидатів та зайняття вакантних посад суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду припинено.

6. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою та третьою статті 92 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ) Комісія є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Пунктами 6, 7 частини першої статті 93 цього Закону до повноважень Комісії віднесено, зокрема, затвердження порядку складення відбіркового іспиту та методики оцінювання його результатів, порядку складення кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, інші процедури виконання Комісією її функцій, а також проведення кваліфікаційного оцінювання.

Частинами першою та другою статті 85 Закону № 1402-VIII визначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються Комісією.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу І Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення про порядок та методологію оцінювання), іспит - це встановлений Законом № 1402-VIII (1402-19) етап кваліфікаційного оцінювання, який є основним засобом виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону судді та/або кандидата на посаду судді (далі - учасник іспиту). Іспит проводиться Комісією з метою визначення здатності учасника іспиту здійснювати правосуддя у відповідному суді або для оцінювання відповідності учасника іспиту займаній посаді судді за критерієм професійної компетентності. Іспит відбувається шляхом складення учасником іспиту анонімного письмового тестування та виконання письмового практичного завдання.

Пунктом 1 глави 1 розділу ІІ Положення про порядок та методологію оцінюванняпередбачено критерії кваліфікаційного оцінювання, якими є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

За правилами пункту 1 глави 2 розділу ІІ зазначеного Положення відповідність судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 1.1. Рівень знань у сфері права, у тому числі рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні. 1.2. Уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень. 1.3. Ефективність здійснення правосуддя. 1.4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня.

Уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень оцінюються (встановлюються) шляхом перевірки: 3.1. Вміння систематизувати та узагальнювати інформацію. 3.2. Вміння чітко та зрозуміло формулювати та викладати правову позицію (правовий висновок) у судовому рішенні. 3.3. Вміння складати логічні, чіткі та обґрунтовані судові рішення. 3.4. Вміння логічно та послідовно обґрунтовувати в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення доводів учасників судового провадження. 3.5. Дотримання процесуального закону під час розгляду справи. 3.6. Інших умінь та навичок судді. Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту, а також за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди (пункт 3 глави 2 розділу ІІ вказаного Положення).

Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу ІІ Положення про порядок та методологію оцінюваннявідповідність кандидата на посаду судді критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 1.1. Рівень знань у сфері права, у тому числі рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні; 1.2. Уміння та навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень. 1.3. Фахова діяльність. 1.4. Діяльність щодо підвищення фахового рівня. Показники, передбачені підпунктами 1.1 та 1.2 цієї глави, оцінюються (встановлюються) за правилами, наведеними главою 2 цього Положення для кваліфікаційного оцінювання судді (пункт 2 зазначеної глави Положення).

Пунктом 1 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію оцінюванняпередбачено, що встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16(далі - Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів), встановлення його результатів, об`єктивність проведення іспиту забезпечується його прозорістю, конфіденційністю тестових запитань і практичних завдань, єдиною методикою встановлення його результатів, рівністю умов у доступі до інформації про його процедуру, місце, час і тривалість проведення тощо.

За правилами пункту 10 розділу І зазначеного Порядку організація та проведення іспиту складається з таких етапів: 1) розробка та затвердження програми іспиту для кваліфікаційного оцінювання суддів та/або кандидатів на посаду судді суду відповідного рівня та спеціалізації (далі - Програма іспиту); 2) розробка тестових запитань і модельних судових справ відповідно до Програми іспиту; 3) організаційна підготовка проведення іспиту; 4) складення та визначення результатів анонімного письмового тестування; 5) виконання та визначення результатів практичного завдання; 6) вирішення питання встановлення мінімально допустимого бала; 7) встановлення та оприлюднення загальних результатів іспиту.

До матеріалів проведення іспиту належать: 1) аудиторна відомість; 2) тестовий зошит; 3) бланк відповідей для складення анонімного письмового тестування; 4) зошит із практичним завданням; 5) зошит для виконання практичного завдання; 6) акти закриття та розкриття сейф-пакетів із матеріалами іспиту; 7) акт про відмову від складення іспиту; 8) протокол реєстрації порушень; 9) акт позаштатних ситуацій; 10) матеріали відеофіксації; 11) відомість результатів анонімного письмового тестування; 12) екзаменаційна відомість оцінювання практичного завдання; 13) відомість результатів практичного завдання; 14) відомість загальних результатів іспиту; 15) рішення Комісії про встановлення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання та визначення результатів учасників іспиту; 16) рішення Комісії про допуск учасників іспиту до дослідження суддівського досьє та співбесіди (у випадку визначення іспиту першим етапом кваліфікаційного оцінювання) (пункт 11 розділу І цього Порядку).

Згідно з пунктом 14 глави 1 розділу ІІ Порядкупроведення іспиту та методики встановлення його результатів практичне завдання виявляє уміння і навички проведення судових засідань та ухвалення судових рішень, зокрема: 1) вміння систематизувати та узагальнювати інформацію; 2) вміння чітко та зрозуміло формулювати та викладати правову позицію (правовий висновок) у судовому рішенні; 3) вміння складати логічні, чіткі та обґрунтовані судові рішення; 4) вміння логічно та послідовно обґрунтовувати в судовому рішенні мотиви прийняття або відхилення доводів учасників судового провадження; 5) дотримання процесуального закону під час розгляду справи; 6) інші уміння та навички судді.

Пунктом 2 розділу V Порядкупроведення іспиту та методики встановлення його результатів передбачено, що опрацювання матеріалів виконання практичного завдання на паперових носіях складається з таких етапів: 1) відкриття сейф-пакетів з матеріалами практичного завдання; 2) сканування зошитів для виконання практичного завдання; 3) перевірка виконаних учасниками іспиту практичних завдань; 4) вирішення питання щодо зошитів для виконання практичного завдання, які не вдалося розпізнати (комп`ютерним обладнанням не розпізнано код, не читається текст тощо (за наявності)); 5) розгляд протоколів реєстрації порушень та ухвалення відповідного рішення про врахування чи неврахування таких порушень при встановленні результатів практичного завдання (за наявності); 6) встановлення мінімально допустимого бала та результатів виконання практичного завдання, їх оприлюднення; 7) визначення та оприлюднення переліку учасників іспиту, які отримали мінімально допустимий і більший бал.

Пунктом 9 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів визначено, що перевірка та встановлення результатів виконуваного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 11 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів перевірка виконаного учасниками іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання його результатів.

Пунктом 12 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів встановлено, що встановлення результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання здійснюється членами Комісії, після чого шляхом визначення середнього арифметичного виводиться остаточна оцінка учасника іспиту за практичне завдання. Оцінка за практичне завдання виводиться шляхом округлення до наближеного цілого числа або числа з коефіцієнтом 0,5.

Пунктом 14 розділу V Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів означено, що мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання визначається членами Комісії, які забезпечують проведення відповідного іспиту, за критеріальним методом. Критеріальний метод полягає у тому, що члени Комісії, аналізуючи тестові запитання або практичні завдання, визначають (оцінюють) вагу правильної відповіді на кожне запитання або показників виконання практичного завдання для мінімально підготовленого потенційного судді відповідного суду. Після цього кожен член Комісії виводить мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування або практичного завдання. Оцінки членів Комісії усереднюються, а ці середні значення використовуються для визначення мінімально допустимого бала анонімного письмового тестування або практичного завдання. Для подальшої участі у кваліфікаційному оцінюванні допускаються учасники іспиту, які набрали мінімально допустимий і більший бал на відповідному етапі.

Відповідно до підпункту 6.1 пункту 6 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію оцінювання мінімально допустимим є бал, отриманий за результатами оцінки критерію кваліфікаційного оцінювання, який дозволяє судді (кандидату на посаду судді) продовжувати участь у кваліфікаційному оцінюванні.

Згідно з пунктом 7 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію оцінювання суддя (кандидат на посаду судді), який отримав бал нижчий за мінімально допустимий, у подальшому не виконує практичне завдання або не складає анонімне письмове тестування та за результатами етапу "Іспит" не допускається до етапу "Дослідження досьє та співбесіда".

7. З установлених у справі обставин убачається, що Комісія в межах повноважень та у порядку, визначених Законом № 1402-VIII (1402-19) , Порядком проведення іспиту та методикою встановлення його результатів, а також Положенням про порядок та методологію оцінювання, визначила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання; визначила склад колегії Комісії для перевірки практичних завдань, здійснила оцінку виконаного позивачем практичного завдання; визначила результати складеного 14 листопада 2018 року практичного завдання; встановила мінімально допустимий бал практичного завдання для учасників іспиту; встановила мінімально допустимий бал першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Іспит" у межах процедури конкурсу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

При цьому фіксація/відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань/висновків членів колегії Комісії, що проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників/критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не передбачено положеннями чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.

8. У скарзі позивач неодноразово із використанням різних за змістом, але подібних за характером аргументів акцентує увагу на відсутності в розпорядженні Комісії методики оцінювання результатів письмового практичного завдання, оскільки відповідач її не надав, а суд фактично не встановив. Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання позивач вважає документом, що визначає загальний порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді.

Із посиланням на ці аргументи скаржник хоче переконати суд, що відсутність методики оцінювання саме результатів виконання практичного завдання, робить незаконним рішення Комісії з оцінкою результатів виконання ним практичного завдання на 39,5 бала.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що ці аргументи скарги, які певним чином подібні до наведених у позовній заяві, суд першої інстанції досліджував і з наведенням мотивів, які згадані в цій постанові вище, правильно визнав їх необґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження й посилання скаржника на ознаки свавільності дій членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання,докази недотримання ними методології кваліфікаційного оцінювання - відсутні.

9. В апеляційній скарзі позивач стверджує, що розгляд його позовних вимог здійснив незаконний склад суду, оскільки у розгляді справи брав участь суддя Єзеров А. А., який мав би бути відведений за наслідками розгляду його заяви про відвід.

Як зазначає позивач, суддя Єзеров А. А. і позивач одночасно брали участь у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, відбір до якого здійснювався, зокрема, за допомогою виконання письмового практичного завдання.

Підставою заявленого спору є обставини, які підтверджують, що методика оцінювання практичних робіт у рамках конкурсу, за якою оцінки (бали) учасникам конкурсу виставлялися навмання (довільно, "з повітря"), фактично не було.

Позивач вважає, що суддя Єзеров А. А., який пройшов конкурсний відбір до Верховного Суду, буде зацікавлений у тому, щоб методику оцінювання виконання практичних завдань визнати законною, позаяк зможе (задовольнить бажання) таким чином захистити свої результати відбору. З погляду скаржника, переслідуючи таку мету, суддя не зможе визнати незаконними дії ВККС і встановити, що методика оцінювання практичних завдань не існує.

Аналогічні міркування позивач висловив й стосовно судді Єресько Л. О., яка відмовила в задоволенні заяви про відвід судді Єзерова А. А.

У статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачені підстави, за яких суддя може бути відведений від розгляду справи. Однією з таких підстав є наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (пункт 4 частини першої цієї статті 36 цього Кодексу).

Ця норма не містить вичерпного чи примірного переліку (опису) обставин, за яких суддя сам або за заявою учасника справи відводиться від участі у розгляді справи. Отже, закон дозволяє в кожному конкретному випадку визначати (оцінювати), чи певні обставини, на які робиться посилання для відводу, є такими, що своїм зовнішнім вираженням демонструють, що і в судді, незалежно від його суб`єктивного сприйняття, і в зацікавленої та/чи сторонньої особи можуть викликати обґрунтовані побоювання чи припущення, що суддя не обов`язково, але принаймні візуально так може здаватися, діятиме тенденційно й небезсторонньо в розгляді справи.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року цей Суд у контексті фактичних обставин тієї справи (вирішувалося питання, чи належить визнавати суд небезстороннім, коли відповідач у цій справі на прохання голови суду безкоштовно надав суду матеріальну допомогу) констатував, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (див. рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy) від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain) від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

У тій справі Суд визнав, що якщо голова місцевого суду, який одноособово розглядав справу заявниці у суді першої інстанції та чиї рішення були залишені без змін судами вищих інстанцій, просив та безоплатно отримував певне майно від компанії-відповідача, то побоювання заявниці щодо небезсторонності голови суду можна вважати об`єктивно виправданими, незважаючи на той факт, що місцевий суд задовольнив одну із скарг заявниці.

Велика Палата Верховного Суду оцінила обставини для відводу, які скаржник заявив під час розгляду справи судом першої інстанції, і вважає, що вони не викликали ні реальних, ні потенційних побоювань, що суддя Єзеров А. А. буде небезстороннім під час розгляду позову скаржника.

Позиція позивача про інтерес судді Єзерова А. А. захистити свої результати практичного виконання завдання є припущеннями, що основується на його здогадках. У заяві не зазначено й у справі не виявлено явищ, що вказували би на безпосередній чи опосередкований стосунок судді до предмета спору, яким у цій справі є встановлення відповідності закону процесу оцінювання ВККС результатів письмового практичного завдання, виконаного позивачем. Виконання цього завдання є персональним, має авторський характер. До його виконання, як і до оцінювання результатів його виконання, будь-яка причетність судді Єзерова А. А. чи судді Єресько Л. О. не простежується.

Наведені міркування у своїй сукупності вказують на безпідставність тверджень скаржника про розгляд справи незаконним складом суду.

10. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.