922/843/17 Про зміну договору про постачання електричної енергії - 17.01.2018 Прийняття

ПАТ "ХВЗ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до АК "Харківобленерго" про зміну договору від 14.03.2005 № 0243 про постачання електричної енергії (в редакції додаткової угоди від 19.01.2015 про внесення змін до договору), шляхом визнання укладеним додатку № 3.1 до договору "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" в редакції позивача.

Позовна заява мотивована тим, що 14.03.2005 закритим акціонерним товариством "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" (яким змінено найменування на публічне акціонерне товариство "Харківський велосипедний завод") та АК "Харківобленерго" було укладено договір № 0243 про постачання електричної енергії, до якого внесено зміни згідно з додатковою угодою від 19.01.2015, шляхом викладення договору у новій редакції. При цьому, загальна дозволена до використання потужність, встановлена для позивача як споживача електричної енергії за договором, склала 10 515 кВт. В січні 2017 року споживач звернувся до відповідача, як постачальника електричної енергії за договором, з проханням про коригування додатку № 3.1 до договору, у зв'язку з виділенням потужності у розмірі 400 Квт для приєднання нового субспоживача - ОСББ "Парковий квартал" (що передбачено підпунктом 8.1.5 пункту 8.1 договору). У відповідь постачальник надав споживачу для підписання два примірники додатку № 3.1 до договору в редакції відповідача, в яких зазначена загальна дозволена потужність у розмірі 2 027,5 кВт, що, на думку позивача, не відповідає раніше дозволеній загальній потужності 10 515 кВт, з урахуванням зменшення потужності на 400 кВт. Споживач, у свою чергу, направив постачальнику два примірники додатку № 3.1 до договору в редакції позивача, в яких зазначив загальну дозволену потужність, з урахування виділених 400 кВт на користь ОСББ "Парковий квартал", в розмірі 8 327,5 кВт. Зазначений лист споживача залишений постачальником без відповіді, а додаток № 3.1 (в редакції позивача) - без підписання, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про зміну договору у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2017 у справі № 922/843/17, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовано тим, що на час розгляду справи додаток № 3.1 до договору в редакції від 19.01.2015, до якого позивач просить внести зміни, припинив свою дію, у зв'язку з підписанням сторонами додатка від 01.03.2016 № 3.1 до договору (відповідно до якого узгоджена та встановлена дозволена до використання потужність склала 2 527,5 КВт), а тому відсутні підстави для внесення змін до недіючого додатку № 3.1 до договору в редакції від 19.01.2015. Спірні зміни, які позивач просить внести до додатку № 3.1 до договору, стосуються збільшення дозволеної до використання потужності, що не ґрунтується на умовах договору, вимогах чинного законодавства та суперечить обставинам, на які позивач посилається в обґрунтування позову. Позивач не звертався до відповідача з відповідними обґрунтованими пропозиціями щодо необхідності збільшення дозволеної потужності, в той час як його пропозиції, які відхилені відповідачем, стосувалися коригування дозволеної потужності в сторону зменшення. Зазначене свідчить про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача.

Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій у вирішенні спору не враховано того, що:

- позивач в період з 19.01.2015 по 01.03.2016 не звертався до відповідача з ініціативою про зменшення потужності до 2527,5 кВт, внаслідок надання потужностей для інших субспоживачів. Відповідач, у свою чергу, не надав доказів на підтвердження факту звернення позивача до нього з проханням скоригувати потужність до 2527,5 кВт.;

- зроблені судами висновки про узгодження сторонами справи всього змісту додатку від 01.03.2016 № 3.1 до договору не відповідають обставинам справи та суперечать наданим доказам;

- висновок судів про доведеність та обґрунтованість дозволеної потужності в розмірі 2527,5 кВт станом на березень 2016 року, пов'язаний з неправильним застосуванням підпункту 25 пункту 10.2 Правил користування електричною енергією та без урахування відсутності потреби споживача за договором у зменшенні потужності саме до 2127,5 кВт та ініціативи такого зменшення з боку споживача, а також фактичної кількості субспоживачів, потребуючих виділення потужності електропостачання за період з 19.01.2015 по 01.03.2016;

- судами не встановлено фактичних обставин, з якими позивач пов'язує наявність підстав для внесення змін до договору щодо визначення фактичного розміру загальної дозволеної потужності, а саме: стосовно фактичного розміру загальної дозволеної потужності, який існував на момент розгляду справи, з урахуванням фактичної кількості субспоживачів приєднаних до електромереж позивача для порівняння з розміром загальної дозволеної потужності (встановленого станом на 19.01.2015); щодо причин невідповідності різниці між розміром загальної дозволеної потужності (10515 кВт) та потужності приєднаного субспоживача ТОВ "Турбоелемент" - 960 кВт, тому розміру потужності, який суди вважали доведеним та обґрунтованим (2127,5 кВт);

- відмовляючи позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документа - додатку від 01.03.2016 № 3.1 до договору, на думку позивача, судами порушено приписи статей 4-2, 4-3, частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України, а також приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з огляду на те, що рішення суду має містити мотиви вирішення доводів і аргументів представників сторін стосовно суті спору).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема про те, що:

- висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для внесення запропонованих позивачем змін до договору повністю відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства;

- спірні зміни, які позивач просить внести до додатку № 3.1 до договору, стосуються збільшення дозволеної до використання потужності, що не ґрунтується на умовах договору, вимогах чинного законодавства та суперечить обставинам, на які позивач посилається в обґрунтування позову;

- позивач не звертався до відповідача з відповідними обґрунтованими пропозиціями щодо необхідності збільшення дозволеної потужності, в той час як його пропозиції, які відхилені відповідачем, стосувалися коригування дозволеної потужності в сторону зменшення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- закритим акціонерним товариством "Харківський велосипедний завод ім. Г.І. Петровського" (яким змінено найменування на публічне акціонерне товариство "Харківський велосипедний завод") як споживачем та АК "Харківобленерго" як постачальником укладено договір № 0243 про постачання електричної енергії (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до Договору, що є невід'ємними частинами;

- згідно з додатковою угодою від 19.01.2015 до Договору внесені зміни, в тому числі в додаток № 3.1 до Договору "Перелік місць встановлення розрахунків приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію";

- згідно з додатком № 3.1 до Договору "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" (в редакції від 19.01.2015) сторонами узгоджена та встановлена дозволена до використання потужність:

пункт 1 п/с Серп і молот - 0 кВт;

пункт 2 п/с Велозавод - 4 700 кВт;

пункт 3 п/с Велозавод - 4 700 кВт;

пункт 4 п/с Велозавод - 100 кВт;

пункт 5 п/с Велозавод -100 кВт;

пункт 6 В РЩ житлового будинку - 15 кВт;

пункт 7 В РЩ житлового будинку - 100 кВт;

пункт 8 В РУ-0,4 кВ ТП(РП)АК "ХОЄ" - 300 кВт;

пункт 9 ТЕЦ- 3 - 0 кВт;

- відповідно до підпункту 8.1.5 пункту 8.1 додаткової угоди від 19.01.2015 про внесення змін до Договору споживач має право приєднувати нових субспоживачів до власних технологічних мереж в межах дозволеної потужності. У таких випадках дозволена потужність споживача за цим договором має бути зменшена на величину приєднаної потужності нових субспоживачів;

- в січні 2017 року споживач звернувся до відповідача, як постачальника електричної енергії за Договором, з проханням про коригування додатку № 3.1 до Договору, у зв'язку з виділенням потужності у розмірі 400 кВт для приєднання нового субспоживача - ОСББ "Парковий квартал" (що передбачено підпунктом 8.1.5 пункту 8.1 договору);

- у відповідь постачальник надав споживачу для підписання два примірники додатку № 3.1 до Договору в редакції відповідача;

- так, в проекті додатка № 3.1 до Договору, який запропонований відповідачем, загальна скоригована дозволена потужність склала 2127,5 кВт (проти 8327,5 кВт в проекті, запропонованому позивачем) та розподілена наступним чином:

пункт 1 ПС Серп і Молот - 0 кВт;

пункт 2 п/с Велозавод - 312, 5 кВт;

пункт 3 п/с Велозавод - 1200 кВт;

пункт т 4 п/с Велозавод - 100 кВт;

пункт 5 п/с Велозавод - 100 кВт;

пункт 6 п/с Велозавод - 15 кВт;

пункт 7 п/с Велозавод - 100 кВт;

пункт 8 ТП 1316 - 300 кВт;

пункт 9 ТЄЦ-3 - 0 кВт.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:

- відповідно до додатку № 3.1 до Договору "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" (в редакції від 01.03.2016) сторонами була узгоджена та встановлена дозволена до використання потужність на загальну кількість 2527,5 кВт, яка розподілена наступним чином:

пункт 1 п/с Серп і молот - 0 кВт;

пункт 2 п/с Велозавод - 312,5 кВт;

пункт 3 п/с Велозавод - 1600 кВт;

пункт 4 п/с Велозавод -100 кВт;

пункт 5 п/с Велозавод -100 кВт;

пункт 6 В РЩ житлового будинку -15 кВт;

пункт 7 В РЩ житлового будинку -100 кВт;

пункт 8 В РУ-0,4 кВ ТП(РП) АК "ХОЄ" - 300 кВт;

пункт 9 ТЕЦ- 3 - 0 кВт;

- додаток № 3.1 до Договору від 01.03.2016 підписаний уповноваженими представника сторін та скріплений печатками сторін.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зміни Договору від 14.03.2005 № 0243 про постачання електричної енергії (в редакції додаткової угоди від 19.01.2015 про внесення змін до договору), шляхом визнання укладеним додатку № 3.1 до Договору "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" в наданій позивачем редакції, з наступним розподілом дозволеної потужності на загальну кількість 8327,5 кВт:

пункт 1 п/с Серп і молот - 5200 кВт;

пункт 2 п/с Велозавод - 312,5 кВт;

пункт 3 п/с Велозавод - 1200 кВт;

пункт 4 п/с Велозавод -100 кВт;

пункт 5 п/с Велозавод -100 кВт;

пункт 6 п/с Велозавод -15 кВт;

пункт 7 п/с Велозавод -100 кВт;

пункт 8 ТП1316 -300 кВт;

пункт 9 ТЕЦ - 3 - 1000 кВт.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема зміна правовідношення.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як унормовано статтею 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) в редакції до 03.10.2017) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті - 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею - 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частиною першою статті 41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910 (z1399-05) ) договір про постачання електричної енергії - це домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України;

дозволена потужність - це максимальна величина потужності, яку електропередавальна організація дозволила споживачу для одночасного використання (одночасного ввімкнення струмоприймачів) за кожним об'єктом споживача на підставі нормативно-технічних документів відповідно до умов договору.

Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 наведених Правил споживачі електричної енергії мають право, зокрема, на приєднання до власних мереж субспоживачів у межах величини потужності, дозволеної до використання відповідно до договору з постачальником електричної енергії.

Споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, у разі приєднання нових субспоживачів до власних технологічних електричних мереж у межах дозволеної потужності повідомити про це електропередавальну організацію і постачальника електричної енергії та ініціювати коригування дозволеної потужності (зменшення дозволеної потужності на величину приєднаної потужності нових субспоживачів).

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що спірні зміни, які позивач просить внести до додатку № 3.1 до Договору, стосуються не зменшення дозволеної до використання потужності (як зазначає позивач), а її збільшення. Водночас, таке збільшення не обґрунтоване будь-якими підставами, зокрема, не підтверджено нормативно-технічними документами. З урахуванням того, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, з пропозиціями щодо збільшення дозволеної потужності позивач до відповідача не звертався, порушення відповідачем прав позивача (що є підставою для звернення з позовом до суду для захисту порушених або оспорюваних прав), відсутнє.

Суд відхиляє аргумент позивача про те, що зроблені судами попередніх інстанцій висновки про узгодження сторонами справи всього змісту додатку від 01.03.2016 № 3.1 до Договору не відповідають обставинам справи та суперечать наданим доказам, оскільки суди попередніх інстанцій: встановивши обставини, пов'язані з укладенням додатку від 01.03.2016 № 3.1 до Договору та дії сторін, що цьому передували (зокрема, повідомлення відповідачем позивача листом від 26.01.2016 № вих. № 09-35 - Велозаводская/112 щодо погодження дозволеної потужності для електропостачання позивача у розмірі 2012,5 кВт; отримання зазначеного листа директором позивача; ненадання позивачем зауважень або заперечень щодо зазначеної у листі відповідача дозволеної потужності та подальше підписання додатку від 01.03.2016 № 3.1 до Договору), дослідивши оригінал вказаного додатку до договору, з урахуванням його дійсності, дійшли неспростовного висновку про те, що на час розгляду справи додаток № 3.1 до Договору в редакції від 19.01.2015, до якого позивач просить внести зміни, припинив свою дію, у зв'язку з підписанням сторонами додатку від 01.03.2016 № 3.1 до Договору (відповідно до якого узгоджена та дозволена до використання потужність склала 2527,5 КВт).

Суд відхиляє аргумент позивача про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували підпункт 25 пункту 10.2 Правил користування електричною енергією, не врахували відсутності потреби споживача за договором у зменшенні потужності саме до 2127,5 кВт та ініціативи такого зменшення з боку споживача, а також фактичної кількості субспоживачів, потребуючих виділення потужності електропостачання за період з 19.01.2015 по 01.03.2016. Так, судами попередніх інстанцій встановлено факт укладення сторонами договору додатка від 01.03.2016 № 3.1 до Договору (відповідно до якого узгоджена та дозволена до використання потужність склала 2527,5 КВт), який є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звертався до відповідача з приводу коригування дозволеної потужності (зменшення дозволеної потужності на величину приєднаної потужності нового субспоживача - 400 кВт), проте, у наданому відповідачу для підписання додатку № 3.1 до Договору позивач фактично збільшив (а не зменшив) загальну дозволену потужність до 8327,5 кВт, без урахування розміру тієї дозволеної потужності, яка визначена у додатку від 01.03.2016 № 3.1 до Договору (2527,5 кВт).

Суд визнає неспроможним аргумент позивача стосовно того, що відмовляючи позивачу у задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документа - додатку від 01.03.2016 № 3.1 до Договору, судами попередніх інстанцій порушено приписи статей 4-2, 4-3, частини першої статті 43 ГПК України, а також приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (з огляду на те, що рішення суду має містити мотиви вирішення доводів і аргументів представників сторін стосовно суті спору). Так, судами з достатньою повнотою аргументовано причини відмови у задоволенні клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи документа, зокрема, з урахуванням відсутності спірних питань щодо додатку від 01.03.2016 № 3.1 до Договору, для вирішення яких необхідні спеціальні знання.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права (статей 16, 651, 652 ЦК України, статті 188 ГК України, статей 1, - 4-2, - 4-3, 41, 43 ГПК України, Правил користування електричною енергією, які затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) [у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910 (z1399-05) ]).

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.