Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р. у справі за його позовом до виконуючого обов'язки старшого інспектора Державної патрульної служби Бердичівського міськрайонного відділу внутрішніх справ управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області Мартинюка Олександра Олеговича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій щодо притягнення його до адміністративної відповідальності; скасування постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.01.2007 р. в частині визнання в мотивувальній частині його вини в скоєнні ДТП і порушенні ПДР (1306-2001-п) , та пункту 2 резолютивної частини; скасування протоколу серії БР 001179 про адміністративне правопорушення від 28.02.2007 р.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р., позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та скасування протоколу серії БР 001179 про адміністративне правопорушення від 28.02.2007 р. залишено без розгляду. У відкритті провадження в частині часткового скасування постанови про відмову у відкритті кримінальної справи від 22.01.2007 р. відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та прийняти нове.

Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 17 КАС України передбачего, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Залишаючи частину позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач оскаржує дії при складанні протоколу від 28.02.2007 р. про притягнення його до адміністративної відповідальності, проте до суду звернувся лише 24.01.2013 р., тобто з пропуском передбаченого статтею 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.

Відмовляючи у відкриті провадження у справі в решті позовних вимог, суди виходили з того, що питання оскарження постанови прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову у порушенні кримінальної справи регулюються нормами КПК України (4651-17) , а тому за правилами пункту 2 частини 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, зокрема, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

З висновками судів в частині відмови у відкритті провадження у справі щодо часткового скасування постанови про відмову у відкритті кримінальної справи колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги такі висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки процесуальні питання, пов'язані з оскарженням постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, врегульовані КПК України (4651-17) , юрисдикція адміністративних судів на таку категорію публічно-правових спорів не поширюється, а тому суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі в цій частині.

Поряд з тим, залишаючи без розгляду позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП та скасування протоколу серії БР 001179 про адміністративне правопорушення від 28.02.2007 р. судами не враховано, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про накладення адміністративних стягнень.

Так, за правилами статей 278, 280 КУпАП зазначені обставини підлягають з'ясуванню під час підготовки та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норми процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, що тягне за собою обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2013 р. скасувати.

Ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 30.01.2013 р. змінити, скасувавши її в частині залишення позовних вимог про визнання дій протиправними та скасування протоколу про адміністративне правопорушення без розгляду і в цій частині справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В решті ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30.01.2013 р. залишити без змін.

ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .