806/405/17 Про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді в Головному управлінні Держгеокадастру області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - 26.09.2019 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі комісії з ліквідації, відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року (головуючий - Нагірняк М.Ф.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року (головуючий - Франовська К.С., судді: Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.),

В С Т А Н О В И В:

I. Суть спору

1. В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі комісії з ліквідації (далі - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області), відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним і скасування наказу від 11.01.2017 р. № 6-К, поновлення на посаді провідного спеціаліста відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.

2. Позов обґрунтував тим, що він працював на посаді провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель у відділі Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирській області, яке було ліквідовано як юридичну особу з наданням йому статусу структурного підрозділу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. В день звільнення йому було запропоновано аналогічну посаду у новоствореному підрозділі, про призначення на яку в порядку переведення він написав заяву. Незважаючи на це, оспорюваним наказом голова ліквідаційної комісії відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирській області його звільнив, не врахувавши переважне право на залишення на роботі як інваліда війни 3-ї групи. Вважав, що наведене є підставою для поновлення його на роботі у новоствореному відділі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за перенесені душевні і моральні страждання.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

3. Протокольною ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року проведено заміну відповідача з відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирській області.

4. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

5. Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП (322-08) ): попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення у зв?язку з ліквідацією відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирській області; запропоновано вакантну посаду діловода, від якої позивач відмовився.

6. Крім того, суди дійшли висновку про безпідставність вимоги позивача про поновлення його на посаді провідного спеціаліста відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, куди він не був переведений у встановленому порядку.

III. Провадження в суді касаційної інстанції

7. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

8. За доводами позивача, суди попередніх інстанцій не дослідили і не дали оцінки тому, що в попередженні про звільнення йому не пропонувались інші посади, у передостанній день перед звільненням йому запропонували рівноцінну посаду в новоствореному підрозділі, але з невідомих причин подана ним заява про призначення на цю посаду не розглядалась, посада діловода, запропонована йому вже після звільнення, була не єдиною вакантною посадою на той час, відповідачем не проведено порівняльного аналізу його професійної підготовки з іншими державними службовцями, переведеними до нової установи.

9. Вказує також на необґрунтованість висновку судів про безпідставність його вимог до відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, враховуючи, що судом першої інстанції проведено заміну цього відповідача на належного - відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирській області, проти чого позивач не заперечував.

10. В запереченні на касаційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість. Наголошує, зокрема, на тому, що у новоствореному підрозділі була одна рівнозначна посада провідного спеціаліста, яку зайняв спеціаліст з більшим стажем, досвідом роботи, ідентичною освітою та який мав переважне право на залишення на роботі як учасник АТО. Ця посада позивачу не пропонувалась.

11. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

12. З 2013 року ОСОБА_1 працював у відділі Держземагентства в Овруцькому районі, з 10.12.2015 р. - на посаді провідного спеціаліста сектору землеустрою та ринку земель у відділі Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області.

13. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 р. № 581 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" (581-2016-п) ліквідовано як юридичну особу публічного права відділ Держгеокадастру в Овруцькому районі з наданням йому статусу структурного підрозділу Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру в Житомирській області.

14. Штатним розписом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області передбачено структурний підрозділ "відділ в Овруцькому районі" загальною чисельністю 10 чоловік, що на 5 чоловік менше штатної чисельності ліквідованого відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області.

15. 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 та інших працівників попереджено про можливе звільнення із займаної посади у зв`язку із ліквідацією відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області.

16. Для подальшого працевлаштування позивачу запропоновано наявну вакантну посаду діловода відділу організаційного та господарського забезпечення Управління адміністративного забезпечення, від якої він відмовився.

17. Апеляційним судом також встановлено, що рівнозначною посаді, яку обіймав позивач, була посада провідного спеціаліста відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Така посада була одна (згідно зі штатним розписом) та, за повідомленням відповідача, її зайняв спеціаліст з більшим стажем, досвідом роботи, ідентичною освітою та який має переважне право на залишення на робочому місці (учасник АТО).

18. Наказом голови комісії з ліквідації відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі Житомирської області від 11.01.2017 р. № 6-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв`язку із ліквідацією цього відділу відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП та пункту 1частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

V. Позиція Верховного Суду

19. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

20. Частиною третьою статті 87 цього Закону передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

21. Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

22. За правилами статей 42, 49-2 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, переліченим у частині другій статті 42 КЗпП. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

23. В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

24. Верховний Суд України в постановах від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14), від 19 січня 2016 року (справа № 810/1783/13-а) неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

25. Відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП (322-08) ) у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

26. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв?язку з ліквідацією відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі як юридичної особи з наданням йому статусу структурного підрозділу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відбулося скорочення штатної чисельності працівників на 5 штатних одиниць.

27. Проте суди детально не дослідили штатні розписи, а також посадові інструкції провідного спеціаліста відділу Держгеокадастру в Овруцькому районі до і після зміни його організаційно-правової форми та не встановили, чи відбулося фактичне скорочення займаної позивачем посади, за якого допускається звільнення при реорганізації, та чи збереглася посада позивача в новоутвореному підрозділі.

28. Наведене має вирішальне значення для необхідності подальшого з?ясування питань переважного права працівника на залишення на роботі, наявності на час попередження про наступне вивільнення іншої рівноцінної посади або роботи відповідно до його кваліфікації тощо.

29. Крім того, зазначивши про дотримання процедури звільнення ОСОБА_1 у зв?язку зі скороченням штату, суди обох інстанцій не встановили, які посади могли бути запропоновані позивачу на час попередження його про наступне вивільнення (11 листопада 2016 року), чи були вони йому запропоновані, а якщо так, то коли.

30. Суд апеляційної інстанції, вказавши у своєму рішенні про наявність однієї рівнозначної посади, яку посів працівник з переважним правом у залишенні на роботі, зазначені обставини не перевірив та не дав відповідну правову оцінку проведеній відповідачем порівняльній характеристиці працівників.

31. При цьому питання про поновлення працівника на посаді вирішується відповідно до приписів частини першої статті 235 КЗпП, згідно з якими у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

32. Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції відповідно до частини другої статті 341 КАС України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, то прийняті судами рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції за приписами частин другої і четвертої статті 353 КАС України.

33. При новому розгляді судам слід врахувати наведене, більш повно і всебічно встановити обставини справи та в залежності від встановленого вирішити спір.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2017 року, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.