351/1240/18 Про визнання дій протиправними та скасування постанови Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру області - 25.09.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Попко Я.С., Хобор Р.Б.) у справі № 351/1240/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України Рибака Богдана Тарасовича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Снятинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Рибака Богдана Тарасовича, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2019 позов задоволено частково:

- визнано неправомірними дії державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель України, провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Богородчанському, Галицькому, Тисменицькому, Тлумацькому районах, м. Івано-Франківську та м.Тисмениці Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення №372/0/92-18-ДК/0057П/07/01/-18 від 04.05.2018 та розгляду адміністративного провадження за даним протоколом;

- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 04 червня 2018 року №372/0/92-18-ДК/0084По/08/01/-18 та закрито провадження по адміністративній справі, в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП);

- в решті вимог відмовлено.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишено без руху на підставі статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), оскільки вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року суд визнав вказані у заяві підстави пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

11 липня 2019 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, надіслана 05 липня 2019 року, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суд від 10 червня 2019 та поновити строк на апеляційне оскарження. Касаційна скарга обґрунтована тим, що копію оскаржуваного рішення було отримано 11 квітня 2019 року, перебіг процесуального строку починається 12 квітня 2019 року, а закінчується 21 квітня 2019 року, при цьому апеляційну скаргу було подано 19 квітня 2019 року. Заявник зазначає, що законодавством не встановлено чіткий перелік поважних причин, тому також було надіслано ще й клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, проте, на думку відповідача, дане клопотання не було взято до уваги судом апеляційної інстанції, чим порушено принцип забезпечення апеляційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребовано справу з суду першої інстанції.

11 вересня 2019 року справа №351/1240/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Позивач правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

Верховний Суд переглянув оскаржене судове рішення у межах доводів касаційної скарги з урахуванням вимог статті 341 КАС України, з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Так, частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини четвертої статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Оскаржене судове рішення проголошено 12 березня 2019 року, копію якого отримано скаржником 11 квітня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із штампом вхідної кореспонденції Святинського районного суду Івано-Франківської області апеляційну скаргу подано заявником 26 квітня 2019 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області залишено без руху та надано строк для надання вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних причин його пропуску.

Для поновлення строків на апеляційне оскарження повинні існувати об`єктивні, непереборні підстави.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з апеляційною скаргою обмежуються у часі, після закінчення строку може наступити питання виконання судового рішення. Після завершення строку, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що апеляційну скаргу подано шляхом поштового відправлення 19 квітня 2019 року.

В свою чергу, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані в заяві підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки апелянтом не подано, а у матеріалах справи відсутнє підтвердження, що апеляційна скарга була подана 19 квітня 2019 року.

Верховний Суд погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області дійсно не надало жодних доказів щодо направлення апеляційної скарги поштою 19 квітня 2019 року ні до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, ні до касаційної скарги, та зазначені доводи не підтверджується матеріалами справи.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За приписами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.